Читати книгу - "48 законів влади"

в природу і простоту. Природа насправді сповнена небезпек, як-от отруйні рослини, хижі звірі, катаклізми, пошесті. Віра в цілющі, заспокійливі якості природи — це сконструйований міф, романтизм. Але звернення до природи може дати вам велику владу, особливо в скрутні часи, сповнені стресів. Проте цим зверненням слід правильно розпорядитися. Влаштуйте театр природи, у якому ви, як режисер, добиратимете риси, що відповідають романтизму вашого часу. Гірський лікар досконало виконував свою роль, використовуючи притаманну йому мудрість і кмітливість, роблячи з лікування драматичні вистави. Він не ототожнював себе з природою, а перетворював природу на культ, на конструкт. Щоб домогтися природності, вам доведеться неабияк попрацювати, аби надати природі театральності й чарівного поганського вигляду. Інакше ніхто й уваги не зверне. Природа також повинна відповідати загальним тенденціям і ступати в ногу з часом.

Дотримання закону ІІІ

У 1778 році 55-річний лікар і вчений Франц Месмер опинився на роздоріжжі. Він був піонером у вивченні тваринного магнетизму — вірі в наявність у тварин магнетичної речовини і в те, що лікар або фахівець може здійснювати чудесні зцілення, впливаючи на цю заряджену субстанцію. Проте у Відні, де він жив, медичний істеблішмент глузував із його теорії. Месмер заявляв, що вилікував кількох жінок від конвульсій, а найбільше він пишався тим, що повернув зір сліпій дівчині. Але інший лікар, який оглянув дівчину, заявив, що вона й далі сліпа, і це підтвердила сама пацієнтка. Месмер парирував, що вороги хочуть очорнити його, переманивши пацієнтку на свій бік. Ця заява викликала ще більше кпинів. Ставало очевидно, що тверезомислячі віденці — непідходяща аудиторія для його теорій, тож він переїхав до Парижа, щоб почати все спочатку.

У цьому місті він орендував розкішні апартаменти й відповідно їх декорував. Вітражі у вікнах створювали атмосферу релігійності, а дзеркала на стінах викликали гіпнотичний ефект. Лікар розрекламував, що у своїх апартаментах демонструватиме силу тваринного магнетизму, і запросив хворих та меланхоліків випробувати цю силу на собі. Незабаром парижани всіх верств (переважно жінки, яких ця ідея захопила більше, ніж чоловіків) платили за вхід, щоб стати свідками обіцяних чудес.

ВЛАДА БРЕХНІ

У Тернополі жив чоловік на ім’я Реб Фейвел. Якось, сидячи удома й занурившись у вивчення Талмуду, він почув на вулиці галас. Піді­йшовши до вікна, він побачив багато малих пустунів. «Бігме, якусь нову шкоду вигадали, — подумав Реб Фейвел». «Діти, мерщій до синагоги, — гукнув він, вихилившись із вікна, і зімпровізував перше, що спливло йому на гадку. — Побачите там морське чудовисько, та ще й яке! У нього п’ять ніг, троє очей і борода, як у козла, тільки зелена!» Зрозуміло, хлоп’ята гайнули аж закуріло, а Реб Фейвел повернувся до своїх занять. Він посміхнувся в бороду, згадуючи, як підманув маленьких шибайголів. Невдовзі його вчене заняття знову було перерване, цього разу тупотом ніг. Підійшовши до вікна, він побачив кількох євреїв, що бігли. «Куди ви біжите?» — гукнув він. «До синагоги! — відповіли євреї. — Хіба ти не чув? Там привезли морське чудовисько, з п’ятьма ногами, трьома очима і бородою, як у козла, тільки зеленою!» Реб Фейвел посміявся, думаючи, який жарт він утнув, і сів за свій Талмуд. Але тільки-но він зосередився на писанні, як почув за вікном галайкання. І що ж він побачив? Величезна юрба чоловіків, жінок і дітей біжить до синагоги. «Що сталося!» — гукнув він, вихилившись із вікна. «Хіба ви не знаєте? Справді не чули? — почув у відповідь. — Там, просто перед синагогою — морське чудовисько! У нього п’ять ніг, троє очей і борода, як у козла, тільки зелена!» І юрба помчала далі, а Реб Фейвел раптом помітив, що серед бігунів був сам рабин. «Господи всемогутній! — вигукнув він. — Якщо сам рабин біжить серед них, то там, либонь, справді щось сталося. Диму без вогню не буває!» Не довго думаючи, Реб Фейвел ухопив капелюха, вискочив із будинку і теж кинувся бігти щодуху до синагоги. «Хто ж його знає?» — задихано бурмотів він подумки, стрімголов біжучи до синагоги.

«Скарби єврейського фольклору»,

за ред. Натана Озубела, 1948 р.

В апартаменти через спеціальні повітряні клапани подавали запахи помаранчевого квіту та екзотичні пахощі. Відібрані ініціати проходили до салону, де відбувалася демонстрація, і чули гру на арфі та заколисувальний жіночий спів, що долинав із сусідньої кімнати. У центрі салону стояв довгий овальний контейнер із водою, яка, як стверджував Месмер, була намагнічена. З отворів у металевому покрівці контейнера стирчали довгі рухливі металеві стрижні. Відвідувачам пропонували сідати довкола контейнера й прикладати намагнічені стрижні до місць, де локалізувався біль та інші проблеми, а тоді братися за руки із сусідами, сидячи впритул один до одного, щоб через їхні тіла проходила магнетична сила. Іноді пацієнтів прив’язували один до одного мотузками.

Месмер виходив із приміщення, натомість туди входили з глеками намагніченої води «асистенти-магнетизери» — дужі красені, які покроплювали пацієнтів водою, втирали їм у тіло цілющу рідину, робили масаж, доводячи їх до трансу. Через кілька хвилин жінок поривав деліріум. Одні схлипували, інші верещали й висмикували на собі волосся, ще інші істерично реготали. У розпал деліріуму до приміщення повертався Месмер у спадних шовкових шатах, гаптованих золотими квітами, несучи білий намагнічений стрижень. Рухаючись навколо контейнера, він погладжував і заспокоював пацієнтів, доки не запановувала тиша. Багато жінок згодом приписували дивну владу, яку він мав над ними, його проникливому погляду, який, на їхню думку, збуджував або притлумлював магнетичні флюїди в їхніх тілах.

Через кілька місяців після прибуття до Парижа Месмер увійшов у моду. Серед тих, хто його підтримував, була королева Франції Марія-Антуанета, дружина Луї XVI. Як і у Відні, професійні медики його не сприймали, але це пусте. Йому щедро платили учні та пацієнти, яких ставало дедалі більше.

Месмер розвивав свої теорії й стверджував, що людство можна гармонізувати за допомогою сил магнетизму; ця концепція припала до вподоби учасникам Французької революції. У країні ширився культ месмеризму; у багатьох містах виникали «Товариства гармонії», які експериментували з магнетизмом. Ці сумновідомі товариства почали очолювати вільнодумці, які перетворювали лікувальні сесії на групові оргії.

На вершині популярності Месмера у Франції було опубліковано доповідь комісії за результатами багаторічної перевірки теорії тваринного магнетизму. Висновок: вплив магнетизму на організм зумовлений груповою істерією та самонавіюванням. Добре документована доповідь зруйнувала репутацію Месмера у Франції. Він залишив країну і відійшов від справ. Але через кілька років по всій Європі з’явилися його імітатори, і культ месмеризму поширився знову, а вірників у культу стало ще більше.

Тлумачення

Діяльність Месмера можна поділити на два етапи. Перебуваючи у Відні, він щиро вірив у позитивність своїй теорії й усе робив, щоб її обґрунтувати. Але неприйняття теорії його колегами змусило Месмера виробити іншу стратегію. Спочатку він подався до Парижа, де його ніхто не знав, і його екстравагантні ідеї