Читати книгу - "Тілоохоронець Горгони, Олена Домова"

Максим зустрічав їх на порозі. Ледь помітивши свою наречену, він кинувся вниз сходами з високого ґанку. Чималих зусиль вартувало йому контролювати силу своїх обіймів і тривалість поцілунку - лише ніжно стиснути плечі й легко торкнутися м'яких губ, які всупереч звичаю відтіняла помада тілесного кольору.

Хоч він і кохав свою хижу, зверхню та уїдливу Горгону, образ ніжного та витонченого янгола їй надзвичайно пасував. Й характеризував, до речі, також. Кому, як не йому, Максові, знати, що його кохана зовсім не холоднокровна хижачка, якою її вважає оточення, а вразлива й ляклива дівчинка, яку хочеться оповити турботою й любов'ю. Просто так, тому що вона є. Й нехай навіть вона сама не зізнається собі в цьому, люди, які не побоялися зробити крок назустріч цій жінці, перетинаючи змурований нею бар'єр, ніколи не повірять у лихий образ більше.

Макс поклав тонкі пальчики собі на згин ліктя й обережно стиснув. Ніжна шкіра дарувала тепло його задубілим пальцям, хоча зазвичай було навпаки.

- Ти змерз, - холодно констатувала ця нестерпна жінка й поглянула так похмуро, наче це Макс винен у тому, що на вулиці мінус десять. Ну забув він поспіхом взяти куртку. З ким не буває?

- Зараз зігріюся, - пообіцяв нестерпний упертюх, посміхаючись, наче нічого не сталося і це не в нього руки аж побіліли від холоду.

- Якщо захворієш, я буду кататися сама.

- Еге, так я тебе й відпущу. Лежатимеш поряд зі мною й лікуватимеш своїм теплом.

- Я в гори їду не для того, щоб у номері відлежатися, - фиркнула Юля.

Вона згадала з яким захватом вони разом обирали місце для мандрівки. У розпорядженні обох був лише тиждень. Крім того, у зв'язку зі складним становищем в компаніях, і Юлію Володимирівну, і Максима Євгеновича в будь-який момент могли викликати назад. Тому спільно вирішили з України не виїжджати. А чим займатися напередодні нового року? Звісно, кататися на лижах!

- Це наш із тобою медовий тиждень, тому з ліжка виходитимеш тільки тоді, коли я тобі дозволю.

Юля аж вдавилася від такого нахабства й вперто звела підборіддя з наміром повідомити, що вона не його власність. Аж раптом зустрілася з поглядом, що топив у своїй синяві. На поверхні витанцьовували бісенята, а в глибині його пронизливих очей була безодня, яка затягувала у вир.

Наречена не стала сперечатися, навіть жартома. Наче заворожена пішла за своїм нареченим. Вона повністю довірилася й з відчайдушною рішучістю промовила "Так".

Чоловік ніжно поцілував її, а далі все було наче уві сні. Невеликі посиденьки "для найближчих", які ще в перший тиждень після оголошення весілля зібрали список із майже п'ятдесяти осіб. І у підсумку перетворилися на справжнє гуляння. Та для молодят воно закінчилося доволі швидко. Тобто вони самі його для себе закінчили, надавши гостям можливість веселитися від душі без них.

Гості, які спершу сприйняли зникнення нареченої як частину ритуальних ігор, не одразу помітили, що наречений також зник. А потім вирішили, що це не так уже й важливо, аби вони були щасливі. Тому продовжили лунати тости та побажання молодим щирі та веселі. Так само весело грала музика й танцювали люди.

Тим часом подружжя Кирієнко вирушила додому, де підхопила зібрані чемодани й поїхала до аеропорту. Нехай це було егоїстично, але часу у них і так було замало, а обов'язків забагато. Набридло.

Гори зустріли молодят глибокими снігами й неймовірними краєвидами. Щирі господарі невеличкого пансіонату - смачною їжею й домашнім затишком. 

Лижниками Макс та Юля були поганенькими, тому вибрали місце з нескладними трасами. Багато гуляли їздили на екскурсії. Дихали природою й одне одним.

Й у новорічну ніч, яку вирішили присвятити лише одне одному, сталося маленьке диво.