Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

знайшов ассирійські т. зв. «Аннали Сарґона». В тих Анналах кілька разів згадується про народ рас, рос, русан; також згадується місто Русукіс. Ці Аннали переклав др. Ю. Опперт і в примітках каже, що ті рас, рос, русан деякі науковці вважають за тотожніх з росами з Біблії і з історичними русами (М. Menant, red. «Annales de Rois d’Assyrie»). В іншій книжці («Records of the Past») G. Oppert наводить із тих Анналів ім’я свідка Гармаз, який мав титул «сотник Русу». Варто уваги також ім’я того сотника (Гармаш?). В «The Illustrated Chamber’s Encyclopedia» читаємо: «Фараон Amenhotep II завоював Ruten (Palestinians), a Sethos І напав на Remenu (Armenians), Ruthen і Shasu. Один з Табанських королів оженився з княжною з Ruten. Prof. Е. Berkley в своїй книжці «The Pharaons and Their People» пише: «Загальне ім’я, під яким єгиптяни I–II тисячоліття до P. X. знали мешканців Палестини та Сирії, було Ruten. G. Rowlinson у книжці «Геродот» пише, що нарід, якого єгипетські гієроґліфи називають «рутен», ще в II тисячолітті до P. X. граничив з Єгиптом. У своїй книжці «The Ancient History of the East» prof. F. Smith пише, що на схід від Єгипту цілий Арамський край і дальше поза Евфрат заселював нарід ruthen. Prof. J. Eadie пише: «Біблійний нарід рош (Єзекіїл, 38–2–3) — це є скитський нарід на Волзі; в цьому імені ми можемо пізнати пізнішу Русь на Дніпрі» («Biblical Encyclopedia»). Септуаґінта перекладає згадане місце в Єзекіїлі: «Gog, Terram Magog, principem capitis (sive Ros)». У Біблії написано: «Сину чоловічий! Поверни твій вид проти Ґоґа в Моґоґ–землі проти князя Рожського, Мешехського і Тубальського» (Єзекеїль, 38–2). Жидівська мова має тенденцію змінювати звук С на Ш, тому, мабуть, обидва ці звуки жиди пишуть одною, такою самою буквою. Отже, те жидівське Рош може бути і Рос. G. Maspero наводить іранський документ, в якому згадується столиця скитів Roxanake. R. Watson подає, що скитський нарід Рош чи Рос жив над рікою Араксес (Рось) («Biblical and Theological Dictionary»). Сирієць Псевдо–Захарій (жив у VI ст.) писав, що на північний захід від Дону живе нарід Hros. Йорданес (IV ст.) пише, що між Доном і Дніпром жив нарід росомани. Арабський історик Ahman ibn Fadian згадує про короля Руси. В Греції був скитський амбасадор на ім’я Абаріс (Абарос?). Грецький напівбог Геракл мав учителя Тевтарус. Назва жидівського Нового року Рош–Гашана є праруське «Росе–га–шана». Вже цілком певне історичне ім’я народу, що заселював південну Україну в I–IV ст., — роксолани має корінь «рос». «Роксолани» можна розкласти на «росалани» (алани були праруське плем’я). Кл. Птолемей каже, що вони в I–III ст. мали на Кубані місто Героіса (тепер Темрюк), а проф. О. Соболєвський каже, це місто в XII ст. називалося Рос. Таманський півострів греки називали «Меотська Русь» Арабські письменники ІX–X ст. називають Дін «Руською рікою», а Озівське море — «Руським морем». С. Герберштайн і в 1517 році назвав Дін Fl. Don Ruthenice. Венецькі і генуезькі мапи подають Casae degli Rossi вище Озова на лівім березі Дону (розкопане археологом С. В’язничним). На мапі Кл. Птолемея з II ст. на території України зазначені назви: Ros, Rusa, Borussia (Пруссіа). В грецьких джерелах, писаних до IX ст., знаходимо чимало разів назву рос на означення наших прапредків. Грецький історик Геродот ще в IV ст. до P. X. називав нашу землю «Герус» («ге» в грецькій мові — «земля»).

Сучасне місто у Франції Rodez (в департ. Aveyron) за римських часів називалося Ruthena і тоді було столицею якогось іноземного племени (Encyclopedia Britannica). В Італії в провінції Cozenca є місто Rossana, а та провінція за римських часів була заселена емігрантами з Малої Азії — етрусками, що самі себе називали Ruscinii. Вони мали також місто Perusia. В Римській імперії було ще над Реною місто Regina Ruthenorum. В етруських могилах археологи знайшли шкаралупки українських писанок та скитський кований віз. Етруски заснували Рим і були володарями Римської імперії в 616–509 pp. до P. X. З їхньої мови дійшло до нас кількадесят слів, які українські мовознавці ще не досліджували. Римляни називали ріку Одру Viadrus, що означає «дорога до Руси». На старовинних мапах Волга називається Osrus. В Европі є чимало рік з коренем «аа» в назві. Чи «Оа — Рус» не є «вода Рус», с. т. Руська ріка? Теперішня Албанія за часів Грецької імперії навивалася Epirus «Ері» в грецькій мові означав «на», отже, «Епі — Рус» — буквально «на Русі». На мапі Албанії і тепер є кілька топографічних назв із слов’янським коренем. В Болгарії також є чимало топографічних назв з коренен «рос» (Росана, Русе, Рущук, Росиця). А треба пам’ятати, що географічні назви (топоніміка) є надзвичайно консервативні. Проф. С. Толстой пише, що в Малій Азії тепер є чимало топографічних назв з коренем «рос». В Україні також їх є чимало, але в Московщині нема, а ті що є — українського походження, як, напр., Ростов, який заснували українські місіонери — монахи як монастир перше.

В Австрії в місті Salzburg знайдено в печері мармурову плиту, на якій вирізьблено латинською мовою таке:

ANNO DOMINI CCCCLXXVII ODOACER

REX RHVTENORVM GEPPIDI

GOTHI VNGARI ET HERVLI CONTRA ECCLE

SIAM DEI SEVIENTES BEATVM MAXIMI

CVM SOCNS SVIS QVINQVA GINTA

IN HOC SPELEO LATITANTIBVS OB

CONFESSIONEM FIDEI TRVCIDATOS

PRECIPITARVNT NORICORVM

QVOQVE PROVIN СІАМ FERRO

ET IGNE DEMOLITI CVNT

Шрифт напису античний: немає букви U, бо її не знали старовинні римляни. В українському перекладі буде: «Року Божого 477 Одонацер король рутенів, ґепідів, ґотів, угрів і герулів у скаженій ненависті до Церкви Бога зомордував за визнання віри і скинув зі скель блаженного Максима та його п’ятдесятьох товаришів, які в цій печері сховалися, а провінцію Норик вогнем і мечем спустошив».

Крім мармурової плити, там ще переховується дерев’яна з довшим текстом. На дерев’яній вирізьблено: «Anno Domini CCCCXXVII Odonacer natione Rhvtenvs Roman cvm… і т. д. (В. Савицький. «Про Одонацера, короля русичів»). Книжка «Brevis historia… in civitate Salzburgensis», видана в 1661 році з нагоди реставрації зальцбурзьких катакомб, покликуючись на документи з 1529 року, каже, що Одонацер мав королівський титул Rugorum vel Ruthenorum. Далі та книжка покликається на літопис Ґотфрида Вітерберзького з XII ст., де говориться, що Odonacer natione Ruthenus.

В Німеччині між містами Leipzig і Plauen є місто Gera — колишня столиця князівства Ройс. У тому місці є і досі гімназія, що називається Gymnasium Ruthenum. Населення міста виглядає як слов’янський тип: