Читати книгу - "Том 10"

не біда, без сього в мене літо пе буває. Сьогодні оце вже не броджу, а більш сиджу або лежу в своїй хаті і читаю, прочитала новий «Народ», де є кінець «Раю і поступу». «Рай і поступ» мені дуже сподобався — факти все відомі, але зложені докупи зручно і стисло і освічені ідеєю, яка запевне і многим «просвітителям народу» здасться новою, тим просвітителям, що хотять житіями святих підіймати ідеалізм. Я з ними на Україні попробую поговорити ще про царство небесне і прогрес, хоч, певне, толку вийде мало. Я думаю, що слід би, щоб оті черніговські раціоналісти прочитали сю річ і «Заздрих богів» теж, се, певне, було б для них добре, треба, щоб до їх дістались сі книжки; між іншим, цікаво, наскільки їм буде зрозумілою мова і стиль, я гадаю, що для них не буде трудно, бо вони ж, певне, дещо читали. Нашим поліщукам можна про се говорити, але в читанні навряд чи втнуть. Цікаво, як-то галичани читають Берна й яке він на них враження робить. Тільки чудний номер «Народу» вийшов, якось зовсім неполітичний і не газетний, видно, що панове радикали мають поважнішу роботу. Врешті, може, польські номери інакші, там, певне, є що-небудь хоч про їх з’їзд. Я послала Павликові Біблію далі, а Вам хутко пришлю «Раденького» — спасибі пропасниці, вона чогось пробудила в мене охоту до писання і до всякої літератури, а то я, було, що називається «от рук от-билась», сподіваюсь, що пропасниця мине, а літературний настрій зостанеться. Остатні дні я завзято читаю Ренана і все одкриваю Америки для себе, я б Вам про них написала, та нехай краще потім поговоримо, а тепер я краще ляжу та візьму знов-таки Ренана. Про наше життя тут, я думаю, Рада написала докладно. У нас тепер сидить Ваня і розбирав Фотіновські шпаргали.

Бувайте здорові, цілую Вас і Зорю.

Ваша Леся

Прошу Вас, дядино, не забудьте зняти портрета з Зорі,' який-то він тепер. Чому Ви не напишете пару слів Ліді, вона, здається, обижається.

134. ДО М. П. ДРАГОМАНОВА

28 серпня 1894 р. Владая

Любий дядьку!

Хотіла б я Вам написати довгого листа, багато про що маю з Вами поговорити, але ж у нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають, зовсім як ота свічт ка, що ми сьогодні положили на сонці, а вона й розтала, як сніг. «Ух, ш-ш-ш да живее 62 Конісскій!» Приїхали оце до нас старі Амани з Ліною і хотять увечері додому вертати, то треба їм віддати листи, бо тепер, коли Мінцеси вибрались до Софії, ми зосталися без сталих зносин з цивілізованим світом. Якби не така нагла потреба, то ні за що б не сіла я тепер до писання.

Не вірте Вані, що я тепер нічого не пишу, я пишу тільки уночі, а вдень нестає моєї сили до роботи, я тільки лежу над потоком під деревами та читаю або шию, лежачи. Оце прочитала «Les Evangiles» і стала на один сантиметр розумніша. Тільки, здається мені, Ренан даремне так нехтує иеканоиічними євангеліями і всякими апокрифами, се, певне, його католицьке виховання сьому виною. Чи нема у Вас часом у Софії книги Hildenfeld’a «Novum Testamentum extra canonem receptum»?2 Я була б цікава переглянути її. Про яку книжку Vernes Ви пишете? Коли про ту маленьку історію, що для дітей, то я знаю, де вона лежить і, приїхавши в Софію (в кіпці сього місяця), знайду її зараз. Його «Precis de l’histoire juive» 63 єсть у мене тут. Не думаю, щоб мама переклала се, а перекладу, певне, я. (Не розберу, куди Ви послали сю книжку, чи в Софію, чи в Ковель)? Ой боже мій, що я ще хотіла Вам писати? Далебі мислі висохли.

Павликові я вже три чверті Біблії послала, а оце пошлю й кінець. Чому він не пише просто мені? Се ж довго переписуватись через Париж. Щось я вже нізвідки листів не маю. Проте все ж мені тут не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали хоро 64 на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву і самі варились. Цвета вбиралась у тутешню одежу, при тій спссібності і я міряла сей костюм, але мені в ньому погано і занадто багато жовтого шиття, я думаю, Олесі було б гарно, так як Раді. Тільки ж влазити в сей костюм не дай боже всякому хрещеному чоловікові, можна руки викрутити та ще й задушитись вкінці. Та, врешті, про се жарко думати.

Бувайте здорові, цілую Вас, дядину і Зорю. А мани Вам обом кланяються. їх візити нам подвійно приємні, бо, окрім гостей, приїздить ще й страва, а се тут ніколи не вадить.

Бувайте здорові ще раз. Коли Ви думаєте вертатись?

Ваша Леся

135. ДО М. І. ПАВЛИКА

2°

1 вересня 1894 р. Владая ѴТТГ ’ Владая

Шановний друже!

Не смійтесь, що починаю листа на папері такого формату, наче манускрипт учений збираюсь писати, се того, що я тут на селі вибилась з паперу комільфотного і видираю картки з того зшитка, де мої переклади. Врешті, се, може, й справді вийде манускрипт. Треба писати тепер, поки час, а вже з Росії всяк знає, яке листування.

Так оце Ви накладаєте на мене обов’язки — я б сказала, що з Вас егоїстичний друг, але ж я знаю, що пе для

Ja. £s<jL-^‘iZUU4L~C, f*b/lLA -<к-<*-'*-^»*Ѵ

C^J>^*~(f'c/ ^ '”^-t^t'e ''^6*- _- - At^- ~&лЛ

ГЫ>-^Л**-»-,'@Ь. , Я+£&~Ъх^ s£a^A-

y^f / <К^АЛ_ >^lV^1<L« "<!'в/’^>

^Ок. . ''jj&X- /U-G- J^9 AsiZ^UKU**-&-*

^АЖлЛо^ОЯ^к 4jUU*-4L*. ^4s0UL-.j yfrjty^+^b., ^tf-1 *^£^L4/lAJUib~b.

s&xJ^te • 'i+XJ-^x^) j &*ґ^алл

Aj&*^SZ#L* ^уГІАя-ЛА ^ л '&4&*хік~

Z&Urfi^-ei’ ^ /&iJX-A