Читати книгу - "Сповідь"

до мене, що він помітив це швидше, ніж я сам, і його їдкі сарказми повинні були б принаймні додати мені впевненості в собі, про яку я не смів і мріяти, бачачи ласкавість жінки, якби я з якоїсь примхи думки, на яку тільки я і здатний, не уявив, що вони обоє змовилися посміятися з мене. Ця безглузда думка остаточно перевернула все в моїй голові і змусила мене грати та надала мені найдурнішого вигляду. Не розумію, чому пані де Ларнаж не відштовхнула моя похмурість і вона не прогнала мене з найбільшим презирством. Але вона була розумна жінка і чудово бачила, що в моїх вчинках більше дурості, ніж холодності.

Нарешті їй вдалося, хоча й не без труднощів, змусити мене зрозуміти її. Ми вирішили пообідати у Валансі і, відповідно до нашого похвального звичаю, пробули там до вечора. Ми зупинилися за містом у готелі «Сен-Жак». Я завжди пам’ятатиму цей готель і кімнату, яку винаймала пані де Ларнаж. Після обіду вона захотіла прогулятися: вона знала, що маркіз поганий ходак, і це була слушна нагода залишитися наодинці зі мною, чим вона твердо вирішила скористатися, не бажаючи марнувати час, якого залишалося небагато. Ми прогулювалися уздовж ровів, що оточували місто. Там я знову почав довгу історію своїх хвороб; вона відповідала таким ніжним тоном і так притискала мою руку до свого серця, що тільки моя надмірна дурість заважала мені перевірити на ділі її щирість. Найзабавніше було те, що я сам був надзвичайно схвильований. Я вже говорив, що вона була привабливою, а любов зробила її чарівною і наділила її блиском першої молодості, вона кокетувала з таким мистецтвом, що могла б полонити найдосвідченішого чоловіка. Я почував себе дуже ніяково і щохвилини готовий був відкинути будь-яку несміливість, але боязнь образити її чи розсердити і ще більший страх бути висміяним і зганьбленим, можливість почути за обідом, як безжальний маркіз привітає мене з моєю заповзятливістю, стримували мене. Я обурювався на свій безглуздий сором, але не міг подолати його. Я був, як на тортурах. Облишивши свої промови Селадону і відчуваючи, які вони недоречні в таку хвилину, я мовчав, не знаючи, що робити і що сказати, у мене був похмурий вигляд, – одне слово, я робив усе, щоб накликати на себе гнів, якого так боявся. На щастя, пані де Ларнаж була людяніша. Вона несподівано урвала цю мовчанку, обійнявши мене рукою за шию, і в ту ж мить її губи, притиснувшись до моїх, сказали мені все дуже ясно, щоб я міг помилятися й далі. Криза була якнайдоречніша. Я став люб’язним. Час було це зробити! Вона розбудила в мені ту довіру, брак якої завжди заважав мені бути природним. Я став самим собою. Ніколи ще мої очі, почуття, серце і мої губи не говорили так красномовно, ніколи ще я так повно не загладжував своїх помилок, і якщо ця маленька перемога і коштувала пані де Ларнаж деякого клопоту, я маю підстави думати, що їй не довелося пошкодувати про це.

Проживи я хоч сто років, я завжди із задоволенням згадуватиму цю чарівну жінку. Я називаю її «чарівною», хоча вона не була ні вродливою, ні молодою, але разом з тим вона не була ні потворною, ні старою, і тому ніщо в її обличчі не заважало її розуму і грації справляти потрібне враження. На відміну від інших жінок, у неї найменше збереглася свіжість обличчя, і я думаю, що її зіпсували рум’яна. Вона мала всі підстави бути легко доступною жінкою – тільки так вона могла змусити цілком оцінити себе. Можна було дивитися на неї і не кохати, але не можна було володіти нею і не обожнювати її. Це доводить, як мені здається, що вона не завжди була такою щедрою на ласки, як зі мною. Вона надто стрімко і пристрасно захопилася мною, щоб заслуговувати на прощення, але принаймні в її захопленні серце відігравало не меншу роль, ніж її чуттєвість. За той короткий і чудовий час, який я провів разом з нею, вона так берегла мене і стримувала мій запал, незважаючи на свою пристрасність, що я маю всі підстави вважати, що вона більше турбувалася про моє здоров’я, ніж про своє задоволення.

Наші стосунки не залишилися непомітними для маркіза. Його підсміювання з мене не припинилися, навпаки, він більше, ніж будь-коли, поводився тепер зі мною як з нещасним закоханим, змученим непохитністю своєї суворої красуні. У нього жодного разу не прослизнуло ні слова, ні погляду чи посмішки, які змусили б мене запідозрити, що він розгадав нас. Я вважав би так і далі, якби проникливіша пані де Ларнаж не сказала мені, що він усе бачить, але, як людина вихована, не подає виду. Справді, неможливо було поводитися шляхетніше і виявляти більшу чемність, навіть стосовно мене, за винятком його жартів, що особливо посилилися після мого успіху. Можливо, він приписував мені честь перемоги і вже не вважав мене таким дурнем, яким я здавався йому раніше. Він помилявся, як бачите; все-таки я скористався його помилкою, і, оскільки міг тепер сміятися, спокійно зносив його епіграми і навіть іноді досить дотепно відповідав на них, гордий тим, що можу виявляти перед пані де Ларнаж даний мені розум. Я став іншою людиною.

Ми подорожували найродючішими місцями і в найсприятливішу пору року. Завдяки турботам маркіза у нас усюди був чудовий стіл. Проте я волів би, щоб він не поширював своїх турбот і на вибір для нас кімнат, але він посилав свого лакея вперед, щоб зайняти їх, і цей хитрун, чи то за наказом свого пана, чи то з власних міркувань, завжди оселяв маркіза по сусідству з пані де Ларнаж, а мене запроторював на інший кінець будинку. Та мене це нітрохи не бентежило, і наші побачення зробилися від цього ще пікантнішими. Таке чудове життя тривало чотири чи п’ять днів, протягом яких я впивався найсолодшою пристрастю. Вона була сильна, і я тішився нею в чистому вигляді, до неї не домішувалося ніяке страждання. Це був перший і єдиний раз, коли я відчував таку насолоду, і повинен сказати, що завдяки пані де Ларнаж я можу вмерти, пізнавши плотські радощі.

Якщо моє почуття до неї і не було коханням, то все-таки воно було такою ніжною відповіддю на її почуття до мене, такою жагучою чуттєвістю в хвилини любовних утіх, такою ніжною соромливістю в розмовах, що мало всю чарівність пристрасті без того божевілля, від якого лише паморочиться світ