Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Будні феодала - 2, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будні феодала - 2" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 85 86 87 ... 89
Перейти на сторінку:

Парламентери зупиняються, не доїжджаючи до стін метрів п'ятдесят.

— Я — полковник Золотаренко! — кричить той, що зодягнений багатше. — Хто у вас головний? Хочу з ним розмовляти!

Ага. Система врахувала, що в мене з Богуном ворожнеча, а от із Золотаренком, як і з усіма іншими козацькими полковниками, завдяки тій послузі, що я надав Хмельницькому, стосунки поки що нейтральні. Отже, з ним я можу спробувати вирішити все миром.

— Хорунжий Антон Поліський! — підходжу до краю частоколу, щоб мене було краще видно. — Слухаю тебе, пане полковнику! Що треба?

— Пропонуємо припинити марно проливати кров! — кричить Золотаренко.

Ух ти! Цікавий поворот. Це ми, чи що, кровопролиття затіяли?

— Ну, то ми вас не тримаємо, полковнику... Ідіть, звідки прийшли. Та й кінець усьому.

— У нас інша пропозиція… — пропускає той повз вуха слова, що звучать трохи образливо.

— І яка ж?

— Полковник Богун викликає тебе на поєдинок. Лицарський бій. Один на один.

Цікавий варіант. Богун, як мені відомо з історії рубака ще той, але в будь-якому випадку це краще, ніж рахувати вбитих десятками. При чому, з обох сторін. Адже козаки — то не бусурмани. Теж свій люд.

— І навіщо це мені? Ви внизу, під стінами, ми вдома. Хочете битися далі — ласкаво просимо. Хочете піти – не тримаємо.

— Ти не все знаєш, пане хорунжий… Сюди йдуть загони полковника Нечая, полковника Ганжі та полковника Барабаша. Тож завтра вранці нас буде втричі більше, ніж сьогодні. А вам допомоги чекати нема звідки. Здогадуєшся, чия завтра візьме?

— Тим більше, не розумію. Якщо ви так у собі впевнені, навіщо потрібний поєдинок?

Золотаренко відповів не одразу. Мабуть, підбирав слова.

— У мене особисто до тебе немає претензій, пане хорунжий. Але Богуна ти образив дуже сильно. І він не заспокоїться, поки або сам не поляже, або твоє життя не візьме. Вже не знаю, що там проміж вас вийшло, а Іван не каже, але поєдинок найкраще рішення. Ми ж не бусурмани якісь, щоб просто так християнську кров проливати. Що скажеш?

Розумно. І з моїми думками збігається. Тим паче, що я добре знаю причину ненависті Богуна. Якби в мене хтось забрав кохану, я б теж бажав його смерті.

— Добре. Я згоден. Обговоримо умови?

— Умови такі: якщо ти переможеш — ми відразу знімаємо облогу і йдемо. Якщо переможе Богун — твої люди виплатять нам п'ятдесят тисяч злотих або відчинять ворота.

Як цікаво. Якщо я виграю, вони лише підуть. А якщо програю, то вони ще й село розграбують.

— Вибач, полковнику, але це не серйозно. Знаєш притчу про те, як козак татарина спіймав, але до табору відвести не міг, бо той його не відпускав? Ось так і ти — стоїш під стінами чотири рази битий, а умови ставиш, наче переможець.

— А що ж ти пропонуєш? — нейтральні стосунки й цього разу дозволили Золотаренка не звертати уваги на образливі слова. — Назви свої умови.

— Нехай будуть рівними. Переможе Богун — мої люди заплатять десять тисяч. На більше не розраховуй. І жодних воріт… Я виграю — з вас належиться. А яка сума — вирішуйте самі.

Золотаренко знову помовчав трохи, прикидаючи.

— Гаразд. Нехай так і буде. Але ціна твого виграшу теж десять тисяч… Іде?

Мабуть, у козаків немає при собі багато грошей. І це радує. Оскільки означає, що незважаючи на всю славу Богуна, як непереможного фехтувальника, полковник враховує і можливість моєї перемоги.

— Годиться… Яка зброя?

— Пістоль і шабля.

— Годиться. Коли герць?

— Та коли хочеш… Виїжджай за ворота. А Богун хоч зараз готовий.

— Добре. Чекайте...

Козаки поскакали назад у табір, а я пішов у двір сідлати коня.

— Почекай, отамане… — зупинив мене Мамай. — Хочу пораду дати. Богун має улюблений прийом, яким він завжди перемагає.

— Ти про те, що він несподівано шаблю з правої руки в ліву перекидає?

— Чув про те? — здивувався Мамай.

— Люди говорили… — ну, не пояснювати мені, що я свого часу читав про Богуна все, що тільки друкувалося. Дуже мені подобався цей герой. Особливо запало в душу те, що він був проти підписання Переяславської угоди і всіляко відмовляв від того Хмельницького. Мотивуючи тим, що московітам ні на гріш не можна вірити — обов’язково обдурять і зрадять. І якби ми були в реальному житті, я б усе зробив, щоб стати йому вірним приятелем. Але гра, то інше… Усе ж вигадка. Не насправді.

— Тоді я спокійний.

Я, загалом, теж. Якщо удача не підведе і козак не поцілить мені першим же пострілом у голову, то все інше мій панцир якийсь час витримає. Та й життя я собі добряче прокачав. Як то кажуть, голими руками не візьмеш.

— Отамане… — це Меліса.

— Що?

— Ось… — простягає мензурку. — Випий. Цей відвар додасть тобі сили. Я бачила: Богун на штурм не ходив, отже — не втомився, а ти рубався в перших рядах. Тож трохи підбадьоритися не завадить.

1 ... 85 86 87 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будні феодала - 2, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будні феодала - 2, Олег Говда"