Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

долоні сиділи на своїх постійних місцях у першому ряді, хоча упродовж останніх кількох років репутація Обрі сильно постраждала. Його марнотратство і згубна звичка покладатися на позики (значно краще звучить, якщо називати їх «важелями») зрештою далися взнаки. І набули публічного розголосу. Активні акціонери під проводом Карла Ікахна, найбільш агресивного й продажного корпоративного рейдера, нищили засновника і генерального директора «Чесапік», і це було нескладно. Обрі підготував їм підґрунтя. Макклендон не був шаленим марнотратом рівня Теодоріно Обіанга, але йому подеколи було складно, наприклад, пояснити акціонерам усі ті подорожі у відпустку, що він і його родина (і їхні друзі) здійснили за рахунок «Чесапіку», літаючи навколо світу приватними літаками компанії. Інвесторів не дуже вразив факт, що частину грошей за перельоти він повернув. Вони також не зраділи, що компанія заплатила Обрі 12 мільйонів доларів за його особисту колекцію античних карт. Чи від того, що той час, як ціна на природний газ коливалася між 2 і 4 доларами за БТО (дуже далеко від попереднього стрибка до 14 доларів за БТО, і дуже далеко до ціни, необхідної «Чесапіку» для отримання реальних прибутків), Обрі продовжував наполягати, щоб «Чесапік» підтримував безперервний ритм буріння. З Обрі біля стерна, за підтримки ним особисто призначених помічників у раді директорів «Чесапіку», компанія сильно накренилася від зустрічного вітру, який, як з’ясувалося, більше скидався на мусон.

До середини 2012 року акції «Чесапіку» впали нижче 15 доларів, що склало лише чвертку їхньої найвищої ціни. За даними «Форбс», компанія тільки за два роки витратила 40 мільярдів готівки і була по самі вуха в боргах. Її облігації не вартували виїденого яйця, і тому вона змушена була платити високі проценти за багатомільярдним доларовим екстреним кредитом від акул «Голдман Сакс». Здається, цього було не уникнути. Обрі мав піти.

У День дурня, 1 квітня 2013 року, Обрі Макклендона випроводили з корпоративного кампуса, зведеного ним в Оклахома-Сіті. Прямісінько повз прекрасний новий «Хоул фудз стор». Він більше не керував «Чесапік енерджі»; насправді йому більше були не раді у ним же заснованій компанії.

Але до вечора у березні 2014 року, коли відбувся праведний розгром «Філадельфії севенті сікерс» «Тандером», Обрі, залишаючись собою, повернувся у гру — і з великими ставками. Говорили, він щойно зібрав понад 4 мільярди доларів для цілковито нового нафтогазового підприємства. Це було неабияким подвигом, беручи до уваги, що його правопорушення в «Чесапіку» (справжні і ймовірні) все ще тяглися за ним хвостом, як гидкий шмат туалетного паперу, що приклеївся до підошви його мокасинів з китичками. Кримінальне розслідування Міністерства юстиції за звинуваченням Макклендона у ймовірній угоді щодо встановлення ціни на Мічиганське землекористування було важко втримати в секреті. Тим часом «ПроПабліка» була готова оприлюднити тривале розслідування, яке припускало, що компанія «Чесапік» (яка в останні місяці правління Обрі відчайдушно потребувала грошей), схоже, запровадила схему малювання на землевласниках Пенсільванії щодо роялті. Усе, що треба було зробити «Чесапіку», — завищити свої ймовірні витрати, відняти ці витрати з роялті, що їх годилося б заплатити землевласникам, і покласти різницю до кишені. Насправді, коли «ПроПабліка» описала все саме такими словами, звучало це жахливо.

І на довершення до всього, тим березневим вечором назустріч Обрі уздовж яскраво-синього ігрового майданчика «Чесапік арена» котився оранжевим м’ячем для боулінгу Гарольд Хамм, нова зірка на легендарному оклахомському нафтогазовому небосхилі. 68-річний Хамм був засновником і генеральним директором бурової електростанції «Континентал ресорсес» в Оклахома-Сіті. Нещодавно зарахований журналом «Тайм» до сотні найвпливовіших людей світу (за рік до того, як до цього переліку втрапив Іґор Сєчін), Хамм був помітним і першим радником з енергетичних питань кандидата в президенти від республіканців Мітта Ромні. І навіть коли президентські перегони 2012 закінчилися для Ромні нічим, рік по тому, після поствиборчих змін, Хамм все ще лишався найчастіше цитованим, найбільш затребуваним і найбільш помітним представником американської енергетики. А якщо цих причин, щоб дратуватися, було замало, то Гарольд Хамм точно був нині найбагатшим оклахомським нафтовиком і, безумовно, найбагатшою людиною на «Арені» того вечора. Він затьмарював Обрі. В усій Америці в 2014 році лише двадцять три особи були багатшими за Гарольда Хамма. А на всій планеті таких було лише шістдесят сім — якщо вірити переліку «Форбс» п’ятисот найбагатших людей світу, який з’явився того тижня. І, якщо по правді, то «Форбс» применшив значущість Хамма, коли оцінив його всього у 14,6 мільярда доларів. Ймовірно, він коштував понад 17 мільярдів.

По праву руку Гарольда Хамма, коли він перетинав ігровий майданчик НБА, перебував всюдисущий репортер з питань енергетики «Форбс» Христофер Хелман, який працював над великим біографічним нарисом про генерального директора «Континентал ресорсес». Обрі впізнав репортера з першого погляду. Упродовж років той писав про Обрі. Нещодавно Хелман написав про покращення перспектив «Чесапіку» через рік після усунення Обрі, без керівництва останнього. І хоча Хелман схвально відгукнувся про «гарячкову» спробу Обрі «організувати повернення століття», він також серйозно вистрелив у фонд нафтогазової нерухомості, яким Обрі планував керувати. «Як ми з автором «Форбс» Річардом Фінгером детально описали, — повідомляв Хелман, — інвестор має бути дурнем, щоб вкластися в його сліпий траст». Копни чоловіка, який упав, чому б ні? І це після того, як Хелман прийняв у дарунок від Обрі надзвичайно дорогу пляшку вина з його особистої колекції.

Однак зараз Обрі мусив усміхатися і тримати марку, оскільки навколо ігрового майданчика «Чесапік енерджі арена» також юрмилися фотографи, готові увіковічнити мить рідкісної публічної зустрічі двох найвідоміших нафтогазових титанів Оклахома-Сіті.

Хамм, здавалося, перебував у піднесеному настрої. За словами Хелмана, добродій вартістю у 17 мільярдів доларів уже перехилив два шотландських віскі, грівся у промінні домінування «Тандера» над «Сіксерсами» і тішився щасливими новинами, що надійшли раніше того ж дня: було схоже, що під час майбутнього розлучення йому доведеться передати мінімальну частку акцій своєї компанії. Його особиста частка в заснованій ним компанії «Континентал ресорсес» й надалі сягатиме приблизно 70%, що справедливо можна вважати видовищною і переконливою перемогою на кривавому фінансовому полі шлюбної боротьби.

Тож Хамм мав безліч причин усміхатися, коли підійшов до Макклендона й простягнув сильну й тверду руку. «Здається, Макклендон здивувався — вони двоє не дружили, — писав Хелман про цю мить. — Коли Хамм завів світську бесіду з дружиною Макклендона, той у пориві досади схилився до репортера «Форбс». «Я цього не розумію, — прошепотів він. — Ти пишеш про мене гидоту, тоді як Гарольда Хамма вважаєш за взірець доброчесності».

«Взірець доброчесності? — йшлося далі в історії Хелмана. — Може так, а може ні. Але однозначно, що