Читати книгу - "48 законів влади"

Тубільні індіанці вітали Бальбоа золотом, самоцвітами, коштовними перлинами, подібних до яких він ніколи не бачив. Коли він запитав, звідки взялися всі ці багатства, індіанці показали на південь, землю інків. Але в Бальбоа залишилося кілька солдатів. Тоді він вирішив повернутися до Дар’єна, відіслати золото і коштовності як дарунок доброї волі іспанському монархові й попросити в нього велику армію на допомогу для завоювання Ельдорадо.

Що б ви не розглядали, продивіться все до кінця. Досить часто бог дає людині на мить побачити щастя, перш ніж знищити її.

«Історії», Геродот, V ст. до н. е.

ПРАВИТЕЛЬ, СУФІЙ І ХІРУРГ

Якось за давніх часів правитель Тартарії прогулювався зі своїми аристократами. На узбіччі абдал (суфій-мандрівник) вигукував: «Якщо хтось дасть мені сто динарів, я дам йому добру пораду». Правитель зупинився і спитав: «Абдале, що це за порада за сто динарів?» «Пане, — відповів абдал, — накажи мені видати цю суму, і я відразу все тобі розповім». Правитель так і зробив, сподіваючись почути щось надзвичайне. Дервіш йому сказав: «Моя порада така: ніколи не починай щось робити, перш ніж не продумаєш, чим це закінчиться». Почувши це, аристократи й усі присутні розреготалися, приповідаючи, що абдал мудро вчинив, попросивши гроші наперед. Але правитель сказав: «Нема чого реготати з доброї поради абдала. Усі знають, що треба думати, перш ніж щось робити. А ми щодня про це забуваємо й маємо погані наслідки. Я дуже ціную цю пораду дервіша».

Правитель вирішив повсякчас пам’ятати про цю пораду і наказав написати її золотом на стінах і навіть вигравіювати на срібному тарелі.

Незабаром змовник вирішив убити правителя. Він підкупив його хірурга, пообіцявши тому прем’єрство, якщо він устромить отруєний скальпель у руку правителя. Коли настав час пускати кров правителеві, для збирання крові підставили срібну мисочку. І раптом хірург зрозумів, що написано на ній: «Ніколи не починай щось робити, перш ніж не продумаєш, чим це закінчиться». Він збагнув, що, коли змовник стане правителем, він тут же вб’є хірурга, і йому не треба буде виконувати обіцянку.

Правитель, помітивши, як хірург тремтить, поцікавився, у чім справа. Той відразу розповів усю правду. Змовника схопили, а правитель гукнув усіх, хто був присутній при тому, як абдал давав пораду, і сказав їм: «Ви й досі глузуєте з дервіша?»

«Караван снів», Ідріс Шах, 1968 р.

Коли в Іспанії почули про те, як хоробро Бальбоа здолав перешийок, як він відкрив західний океан і про його плани завоювання Ельдорадо, той із злочинця перетворився на героя. Його відразу проголосили губернатором нового краю. Але ще перед тим, як король і королева отримали вісті про відкриття, вони відрядили дюжину кораблів під керівництвом Педро Аріаса де Авіла (Педраріаса), якому було наказано заарештувати Бальбоа за вбивство і перебрати на себе управління колонією. Перед прибуттям до Панами Педраріас довідався, що Бальбоа помилували, а йому належить розділити губернаторство з колишнім злочинцем.

Тим часом Бальбоа не знав, на яку стати. Золото було його мрією, Ельдорадо — єдиним жаданням. Поставивши собі це за мету, він уже ледь не загинув кілька разів, і тепер навіть не міг собі уявити, як це поділити багатство і славу з прибульцем. Він скоро виявив, що Педраріас був заздрісною і злісною людиною, якій ця ситуація теж була не до шмиги. І знову єдиним виходом для Бальбоа було перехопити ініціативу, запропонувавши пройти через джунглі з численнішою армією, маючи із собою кораблебудівні матеріали та знаряддя. На Тихоокеанському узбережжі він збудує армаду, з якою можна буде перемогти інків. Несподівано Педраріас погодився з цим планом — можливо, просто не повірив у його реальність. Сотні людей загинули під час другого переходу через джунглі, а деревина, яку вони несли, зогнила від проливнів. Бальбоа, як завжди, залишався непохитним — жодна сила світу не могла змарнувати його план, і, діставшись до берега Тихого океану, він заходився рубати дерева, щоб поповнити запас деревини. Але в нього залишилося замало людей, і всі вони були ослаблі; не було можливості розпочинати вторгнення, і знову Бальбоа мав повернутися до Дар’єна.

Педраріас запропонував Бальбоа повернутися та обговорити новий план. На підступах до поселення Бальбоа зустрів Франсіско Пісарро, його давній друг, який брав участь у першому поході через перешийок. Але це була пастка: на чолі сотні солдатів колишній друг оточив Бальбоа, арештував і доправив до Педраріаса, який звинуватив його в організації бунту. Через кілька днів відрубані голови Бальбоа та його найвіддданіших соратників упали в кошик. Через багато років Пісарро сам дістався до Перу, а звершення Бальбоа були забуті.

Тлумачення

Більшість людей керується велінням серця, а не розуму. Їхні плани розпливчаті, а наштовхуючись на перешкоди, вони починають імпровізувати. Проте імпровізувати можна лише до наступної кризи.

Бальбоа мріяв про славу і багатство, але мав туманне уявлення про те, як цього досягти. Його сміливі походи і навіть відкриття ним Тихого океану вже забуто, бо в царині влади він припустився невибачного гріха: пройшов лише частину шляху і залишив двері відчиненими для самоствердження суперників. Реальний володар мав би бути далекоглядним і розгледіти небезпеку ще здаля: суперників, що хотіли б узяти участь у загарбанні, стерв’ятників, які злітаються на слово «золото». Бальбоа слід було б тримати свою інформацію про інків у таємниці, доки не завоює Перу. Тільки тоді його багатству й голові нічого не загрожувало б. Коли на сцені з’явився Педраріас, людина владна і далекоглядна вбила б або ув’язнила його та підпорядкувала б собі армію, яку він привів для завоювання Перу. Але Бальбоа жив одним днем, реагував на все емоційно, не обмірковував майбутнє.

Який сенс мати найбільшу у світі мрію, якщо зиск і слава випадають іншим? Ніколи не переймайтеся туманними мріями і плануйте все до самого кінця.

Дотримання закону

1863 р. прусський прем’єр Отто фон Бісмарк пильно вивчав шахівницю, на якій свої партії розігрували європейські держави. Основними гравцями були Англія, Франція і Австрія. Сама Пруссія була однією з держав вільної Північної Німецької Конфедерації. Австрія грала провідну роль у конфедерації і стежила за тим, щоб інші німецькі держави залишалися слабкими, роз’єднаними і залежними. Бісмарк вірив, що призначення Пруссії набагато вище, ніж бути на побігеньках у Австрії.

От як розіграв цю партію Бісмарк. Його першим ходом стало оголошення війни Данії з метою повернути колишні прусські землі — Шлезвіг-Гольштейн. Він знав, що галас навколо прусської незалежності занепокоїть Францію і Англію, тому підключив до війни Австрію, пообіцявши, що хоче повернути Шлезвіг-Гольштейн Австрії. Через кілька місяців, коли результат війни був визначений, Бісмарк зажадав, щоб завойовані землі стали частиною Пруссії. Австрійці, зрозуміло, обурились, але потім пішли на компроміс: спочатку погодилися віддати Пруссії Шлезвіг, а за рік продали їй Гольштейн. Світ уперше побачив, що Австрія слабшає, а Пруссія набирає силу.

Наступний хід Бісмарка був найсміливішим: 1866 р. він переконав