Читати книгу - "Темний шлях, Анні Кос"

— Я не патякатиму зайвого й не тікатиму, даю вам слово. Якщо не зробила цього раніше, то зараз втеча була б дурістю.

Хальвард мовчки зміряв її оцінювальним поглядом, потім кивнув:

— Добре, цієї відповіді достатньо. Поки нас пов'язують незакінчені справи, прошу вважати це місце своїм домом. Ти маєш право залишати його і повертатися в будь-який час, але прошу брати з собою когось з охорони чи слуг, доки не звикнеш до оточення. Замок величезний, його будували та перебудовували віками, у ньому легко заблукати, не кажучи вже про місто. Можеш користуватися всім, що є в кімнатах, тобі підберуть одяг і, якщо хочеш, зброю або книги. Також можеш вибрати собі коня на стайні, гадаю, ти зовсім не звикла до постійного життя в місті.

Йорунн здивовано підвела погляд, не розуміючи причини такої щедрості. Що це: хвастощі багатствами Недоре чи спроба підкупити дарунком, щоб зам'яти конфлікт? Навряд чи. Хальвард не виглядав людиною, яка вірить у силу золота, так само як і людиною, яка повірить, що Йорунн це так вже й необхідно. Ні, у його слів і вчинків має бути більш вагома причина.

На мить їхні очі зустрілися — і Йорунн відчула, як десь усередині повертається потривожена переживаннями магія. Дівчина нервово стиснула руки й ледь не підстрибнула на місці, помітивши на кінчиках пальців напівпрозорі темні нитки. Правитель одразу підвівся зі свого місця, підійшов, торкнувся на мить її плеча. Тілом ніби прокотився порив свіжого вітру — і нитки розтанули разом із неприємними відчуттями.

— Магія чуйно реагує на наші емоції, — пояснив Хальвард буденним тоном, повертаючись на своє місце. — І може поступово прокидатися, коли вже відчула близькість сильніших джерел. Це не небезпечно… поки що. Але ти її не контролюєш і можеш викрити себе ненароком, тому намагайся уникати зайвих тривог. Якщо ми досягли нехай малого, але порозуміння, то повір: у Кінна-Тіате тобі ніхто не загрожуватиме, ні імператор, ні навіть я. Особливо я.

Йорунн вимушено посміхнулася. Хальвард глибоко зітхнув і потер перенісся, миттю перетворюючись із грізного правителя й страшного мага на звичайну втомлену людину. Віала кинула на нього стривожений погляд, але промовчала.

— Досить розмов на сьогодні. Всі втомилися, дорога була нелегкою та довгою. Відпочинемо, виспимося, вирішуватимемо долі світу завтра, — зауважив Ульф. — І закінчуйте нарешті вечерю, бо остаточно охолоне.