Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Світло в серпні 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло в серпні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло в серпні" автора Вільям Фолкнер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 87 88 89 ... 121
Перейти на сторінку:
й, користуючись тим, молоді блудниці могли назвати це знайдення Крістмасом, учинивши кощунство над Моїм Сином? Отож Я відходжу, бо сповнив Свою волю й можу покинути тебе, щоб пильнував отут». І старий Док Гайнз чекав та пильнував. Із котельні Божої наглядав за цими дітьми, і диявольське насіння ходило, незнане їм, і оскверняло землю, і слова ці на ньому справджувалися. Бо з іншими дітьми воно вже не бавилося. Зоставалося на самоті, стояло мовчки, і тоді старий Док Гайнз зрозумів, що цей підкидьок слухає таємну пересторогу про Божий присуд, і спитав старий Док Гайнз: «Чому ти не граєшся з дітьми, як звик був?» А той мовчить, і спитав старий Док Гайнз: «Чи не тому, що вони прозивають тебе нігером?» А той мовчить, і сказав старий Док Гайнз: «Гадаєш, що ти нігер, бо Господь лице твоє позначив?» І озвався він: «А Бог також нігер?» — і відповів старий Док Гайнз: «Це Господь Бог гнівного воїнства, хай буде воля Його. Не твоя і не моя, бо ти і я — це засоби Його промислу, Його відомсти». Підкидьок пішов собі, а старий Док Гайнз дивився, як він відчуває й чує каральну волю Божу, і тут побачив старий Док Гайнз, що той спостерігає за нігером, який на подвір’ї працював, і ходить за ним у час роботи, аж поки той обізвався: «Нащо ти за мною наглядаєш, хлопче?» Той спитав: «Як сталося, що ти нігер?» — і нігер відрізав: «Хто тобі сказав, що я нігер, ти, шмаркатий білий байстрюку?» Підкидьок відповів: «Я не нігер», — а нігер йому каже: «Ти ще гірший. Сам не знаєш, хто ти. Ба більше, ніколи не знатимеш. Житимеш, умиратимеш і ніколи не дізнаєшся». Хлопець йому: «Бог не нігер», — а він на те: «Та звісно, тобі краще знати, який Бог, бо ніхто інший, крім Бога, не знає, що ти таке». Але не було там Бога, щоб сказати, бо Він здійснив Свою волю, а пильнувати за здійсненим лишив старого Дока Гайнза. З тої першої ночі, коли Господь на священні роковини Сина Свого постановив сповнитися Своїй волі, Він призначив старому Доку Гайнзові наглядати. Холодна була ніч, старий Док Гайнз стояв у пітьмі за рогом, звідки було видно сходи, видно, як сповняється воля Божа, ото й побачив, як прийшов той молодий лікар у блуді та розпусті, став, схилився, підняв огиду Божу й заніс її в дім. І старий Док Гайнз ішов назирці, наглядав і слухав. Бачив, як вони укривало розгортали, оті юні повійниці, що святі Господні роковини оскверняли віскі та яєчною бовтанкою з коньяком, поки начальниці не було. І ця Єзавель лікарчукова стала знаряддям Божим, сказавши: «Назвемо його Крістмасом», — і ще одна спитала: «Гаразд, Крістмас. А далі як?» І Бог повелів старому Доку Гайнзові: «Скажи їм», — і всі вони, просмерділі скверною, зиркнули на старого Дока Гайнза й зацокотіли: «Еге, та це ж дядечко Док. Гляньте-но, дядечку, що нам Санта-Клаус приніс і на сходи поклав». Старий Док Гайнз мовив: «Ім’я йому Джозеф», — і вони перестали хихотіти, глянули на старого Дока Гайнза, а ота Єзавель спитала: «Звідки знаєте?» — а старий Док Гайнз відповів: «Так сказав Бог». Вони знов засміялися, загаласували: «І у Святому Письмі так: Христос, син Йосифа. Джо, син Джозефа. Джо Крістмас. За його здоров’я». Хотіли змусити старого Дока Гайнза випити за огиду Господню, та він відштовхнув їхню чашу. Йому треба було тільки наглядати й чекати, що він і робив, і настав час Божий вийти злу із зла. Прибігла Єзавель лікарчукова від ложа своєї похоті, вся просмерділа гріхом та страхом. «Він сховався за ліжком», — лепече, а старий Док Гайнз відказав: «Ти користувалася цим напахченим спокусливим милом собі на погибель, а Богові — на огиду і помсту. Терпи тепер». А вона: «Ви можете з ним поговорити. Я бачила. Ви могли б його переконати». Старий Док Гайнз на те: «Мені нема діла до твого блуду так само, як і Господові Богу», — а вона каже: «Він донесе, а мене виженуть із роботи. Зганьблюся». Протхнувши похіттю й розпустою, стояла перед старим Доком Гайнзом, і в цю мить діялася над нею воля Божа, бо ця Єзавель обгидила дім, де Господь прийняв під покров сиріток. «Ти ніщо, — сказав їй старий Док Гайнз. — Ти і всі повійниці. Ви знаряддя для досягнення цілі Божого гніву, а без неї навіть горобчик не впаде на землю. Ти знаряддя Бога, так само, як Джо Крістмас і старий Док Гайнз». Вона пішла геть, старий Док Гайнз чекав і наглядав, а незадовго вона повернулася, й лице її було як у лютого звіра з пустині. «Я його влаштувала», — каже, а старий Док Гайнз спитав: «Як влаштувала?» — бо нічого нового не почув, бо Господь не затаював Своєї мети перед Своїм вибраним знаряддям, і старий Док Гайнз сказав: «Ти послужила наперед визначеній Божій волі. Тепер можеш іти й гидити в мирі та спокої аж до Судного дня». Лице її було, як у лютого звіра з пустині, і з-під розмальованої гидотної нечисті насміхалася вона з Бога. Отож прийшли й забрали його. Старий Док Гайнз бачив, як його повезли в колясці, і пішов чекати на Бога, і Він прийшов, повелів старому Доку Гайнзові: «Тепер і ти йди. Ти виконав Мою роботу. Нема тут іншого зла, крім як жіночого, а воно не варте того, щоб вибране мною знаряддя за ним наглядало». І старий Док Гайнз пішов, коли Бог наказав йому це зробити. Але тримав зв’язок із Богом і спитав Його вночі: «А цей байстрюк, Господи?» — і Бог відказав: «Він ще ходить по Моїй землі». Старий Док Гайнз тримав зв’язок із Богом і спитав Його вночі: «А цей байстрюк, Господи?» — і Бог відказав: «Він ще ходить по Моїй землі». Старий Док Гайнз тримав зв’язок із Богом і одної ночі боровся, бився і вигукнув на весь голос: «А цей байстрюк, Господи!? Відчуваю! Відчуваю ікла і кігті зла!» — і Бог відрік: «Це саме той байстрюк. Твоя робота ще не скінчилася. Він — це скверна й гидота на землі Моїй».

Музика в далекій церкві давно стихла. Крізь відчинене вікно долинають тільки мирні незліченні звуки ночі. За столом сидить Гайтавер, схожий тепер більш, ніж будь-коли, на незграбного звіра, якого обманом і хитрістю відрадили від утечі, а тоді ті ж самі обманщики взяли його в облогу. Інші троє сидять

1 ... 87 88 89 ... 121
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло в серпні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло в серпні"