Читати книгу - "(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я вибіг з під'їзду на величезній швидкості. Розганявся краще, ніж спорткар, намагаючись відбігти від крихітки якомога далі. Треба було провітрити мозок, бо він утік у штани й там прописався.
Катина наївність вводила мене у ступор. Куди поділася її скромність? Коли вона піднялася з ліжка, я подумав, що вона загорнеться в ковдру, з якою вже майже зродилася. Але вона впевнено попрямувала до дверей. Я хотів запропонувати їй свою футболку, але потім завис на округлих грудях і жіночних стегнах. Намагався відірвати свій погляд від бажаного тіла, але виходило погано. Очі жили власним життям, відзначаючи деталі — маленька коричнева родимка на попереку. Невеликий шрам на передпліччі та розсип ластовиння на плечах. Хотілося поцілувати кожну та з'ясувати їх точну кількість.
Крихітка з цікавістю оглядала мою квартиру, а я постійно збивався з думки та не міг пригадати, де стоїть гель для душу і лежать чисті рушники. І як мантру повторював про себе — не дивись униз, зосередься на її очах, дідько!
Її вчора мало не зґвалтували, але крихітка ще наслідків наче не зловила. А може, просто не встигла сильно злякатися. Сподіваюся, що це правда. Але тиснути на неї точно не буду. Тепер головне переконати іншу частину, що ми можемо почекати.
— Чорт! — Видихнув я, зупиняючись. Декілька хвилин не міг нормально зітхнути. Навіть цікаво стало з якою ж швидкістю я біг.
На мене з подивом оглядалися рідкісні перехожі, а я стояв, тримався за бік і посміхався. Мене вдома чекала спокуслива німфа, яка вирішила звести мене з розуму, але я був щасливий.
У квартиру вирішив уже не тікати, а просто пройтися. У голові трохи прояснилося, я вже бачив перед собою не лише дівчину в чорній мереживній білизні, а й навколишній світ. У кав'ярню біля мого будинку, я вже зайшов спокійним і розслабленим. Не давала спокою лише одна думка — цю падлу, який чимось накачав мою дівчинку, треба було покарати. Кістки ламати все-таки не найкращий варіант. Треба було дізнатись про нього більше.
— Привіт, Сірий! Не розбудив? — я набрав старого приятеля, з яким навчався в університеті. Він був хакером від Бога і міг зламати практично будь-яку систему за кілька хвилин.
— Я ще не лягав, — пролунав веселий сміх у слухавці. — Сто років тебе не чув Ромич, як ти? У справі чи просто потріпатися?
— У справі, але просто потріпатись теж хочу. Може виберемося якось у бар?
— Вважай домовилися, — у Сергієвому голосі почулося задоволення. — То що за річ?
Хороший таки Сірий друг, завжди готовий підставити плече, попри те, що останнім часом ми спілкувалися мало.
— Дівчинку мою образили, треба було б дізнатися про цю мерзотність і вирішити, що з ним робити, — швидко промовив я, поки що не вдаючись у подробиці.
— Як дівчинка? — одразу напружився Сірий і я згадав історію з його сестрою.
— Так, все добре, я встиг, — поспішно промовив я. — Давай увечері зустрінемось у барі та все обговоримо, що думаєш?
— Можу по дев'ятій, — обговоривши час і місце, ми попрощалися. Я відчув як усередині мене розтискається пружина. Дуже хотілося знайти цього Марата і добре його побити, але хотілося покарати його витонченіше, щоб він точно зрозумів, що дівчаток ображати не можна. Особливо якщо це моя крихітка.
Зайшовши до квартири, я відразу відчув руки Каті на своїй шиї. Вона міцно притулилася до мене всім тілом і мій спокій знову зі мною попрощався.
— Ти довго, - пробурмотіла дівчина, притискаючись до моєї шиї губами. Вона була така маленька, що вище просто не діставала. Контролюючи подих і кожен свій рух, я акуратно поставив стаканчик з кави на тумбочку і закопався носом у її вологе волосся. Крихітка пахла мною, точніше моїм шампунем, і їй неймовірно йшов цей запах. Я навіть рикнув, ще сильніше притискаючи тендітне тільце ще ближче до себе. — Я трохи погосподарювала і приготувала сніданок, сподіваюся, ти не проти.
Крихітка трохи почервоніла, мабуть, все-таки відчула місце, куди пішли мої мізки. Правильно, дівчинко, думай про це. Мені дуже сильно подобаються твої думки.
— Я тільки в душ на пару хвилин і приєднаюся до тебе, — відірвав від себе Катю і підштовхнув її на кухню, від гріха і від себе трохи далі, бо я тримався зараз лише на впертості.
Стоячи під крижаними струменями води, я згадував останні збори кафедри. Вони були максимально похмурим, тому чудово допомогло мені перемикнути думки від крихітки та її струнких ніжок, які зовсім не прикривала моя футболка.
Вирішивши подумки декілька завдань, я вийшов з крижаного душу максимально розслабленим. Швидко натягнув на себе спортивні штани та футболку – чим більше перепон, тим краще.
Сівши за стіл на кухні, я спостерігав як Катя розкладає по тарілках повітряний омлет із беконом та овочами. Моя футболка на неї була велика і плічко весь час оголювалося, але дівчина не звертала на це уваги. Мені подобалося, що дівчина відчувала себе в безпеці поруч зі мною і не боялася розгулювати в напівголому вигляді. З іншого боку, я розумів, що довго таких провокацій не витримаю.
— Ти будеш чай? — Катя зробила ковток кави зі стаканчика, який я приніс, а я завис на русі її язика, яким вона облизала молочну пінку з верхньої губи. Терпіння, Ромо, ти впораєшся!
— Буду, — промимрив я, переводячи погляд на підлогу і тут же знаходячи Катині маленькі стопи з акуратними пальчиками та нігтиками, вкритими рожевим лаком. Очі перестали слухати мозок, піднімаючись все вище по Катіних ногах, досягаючи стегон, лише трохи прикритих футболкою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) ідеальний чоловік, Катерина Орєхова», після закриття браузера.