Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Вибравшись із заростей на стежку, він здивовано подивився на нас, а потім запитав:

- А що ви тут робите?

- Гуляємо, - відповів за нас двох Аїн. - А ти чому по заростях ходиш?

Сем помітно занервував, озирнувся назад, але за мить зібрався, обтрусив з одягу і зі світлого волосся кілька гілочок, що причепилися, і відповів:

- Я теж гуляю. А що, не можна?

- Можна, звісно, - вступив у розмову я. - Це ж ти перший із запитань почав.

- Та я так, - Сем опустив очі та більше не кажучи ні слова, пішов до замку.

Ми рушили слідом, все одно ж по дорозі. Так того дня закінчилася наша маленька розвідка.

На додаткові заняття ми теж ходили разом з Аїном. Сувора Міріон одразу ж перейнялася особливою любов'ю до чарівного Аїна і почала старанно навчати його всіх наук. Малому вони давалися трохи складніше, ніж мені, але він дуже старався, чим ще більше радував нашу вчительку.

Бойові тренування і магія давалася йому куди складніше. Дірас зміг навчити Малого звертатися до стихії вітру і землі, перебуваючи в людському тілі, але найбільше, на що він виявився здатним, це лише трохи здути пір'їнку або ж створити невелику ямку. Але хлопчик не сумував, щиро радіючи навіть таким незначним успіхам. Під кінець тижня, на вечірньому занятті, Дірас вирішив спробувати навчити Малого магії звуку, якою він відмінно володів у тілі вовка. Мені ж, нарешті, випав шанс спробувати щось зовсім нове, а саме опанувати блискавку.

- Як ви вже знаєте, у кожної стихії є свій характер, - почав наставляти Дірас, ми закивали у відповідь. - Що характеризує земля? - запитав він у мене.

- Земля - це твердість, непохитність, життя, сила і повний спокій.

- Добре. А що таке повітря? - запитав він у Малого.

- Повітря - це легкість, веселощі, свобода.

- Добре. Сар, тепер про вогонь.

- Вогонь це сильні емоції, такі як лють, агресія, або навіть радість і любов, головне яскраві.

- Вірно. - Дірас кивнув. - Ну і наостанок, Аїн, повідай нам про воду.

- Вода це мінливість. Спокій і водночас бурхливий потік, що змиває все на своєму шляху! - Малий замахав руками, ніби розштовхував перед собою якісь перешкоди.

- Так-так, - Дірас засміявся. - Саме так. Сьогодні ж я розповім вам про блискавку. Вважається, що це частина магії вогню, але водночас це щось особливе. Це чистий прояв енергії, без жодної агресії. Блискавку живить не лють і не емоції. Дехто називає блискавку холоднокровним вогнем. Вона точна і смертельно небезпечна. Так ось, щоб упоратися з блискавкою, потрібен душевний спокій. Її не можна намагатися приборкати, необхідно просто провести її через себе. Згадайте Чейза. Цей хлопець буквально змінюється просто на очах, коли використовує магію. Жартівник і баламут, одразу зникає, поступаючись місцем зібраності та холоднокровності. Він перший і єдиний зміг впоратися з особливим завданням Тайлора, бо вміє контролювати емоції та чітко виконувати поставлену мету.

Ми тямущо закивали.

- Тепер, Саріде, сідай де-небудь зручніше і починай вголос рахувати до ста. А ми з Аїном тут тихенько пошумимо.

- Вибачте, що? - перепитав я, абсолютно не очікуючи такої вказівки.

- Сідай і рахуй, - з усмішкою повторив Дірас. - А ти думав, що відразу блискавки метати почнеш? Ні, для початку я маю бачити, що ти вмієш стримувати себе, збиратися і концентруватися на поставленому завданні. Інакше, блискавка буде для тебе дуже небезпечна.

Я задумливо почухав ніс. Але робити було нічого, і я поплентався до лавочки, а то на мокрій землі, після вчорашнього проливного дощу, сидіти якось не хотілося. Лавочка теж була мокрою, але я був без браслетів, тому легко змахнувши воду, вмостився зручніше і почав рахувати вголос.

Тим часом Дірас почав урок з Аїном.

- Магія звуку, це окрема гілка магії, яка абсолютно не належить до стихій. До речі, деякі талановиті менестрелі нею володіють, навіть не підозрюючи про це. Але ми-то з тобою знаємо, що ми можемо, - він підморгнув хлопчикові.

- А ви теж умієте? - захопився Малий.

- Так, трохи, - він кивнув. - Але ти в цьому плані сильніший.

Остання фраза не була сказана самим Дірасом, він просто посміхався і не розмикав губ, а слова лунали звідусіль, ніби ми перебували не на відкритому подвір'ї, а в порожньому підвалі або печері.  

- Здорово! - захоплено пропищав Малий.

Я теж здивувався, та так, що забув на якій цифрі зупинився. Здається, це було "двадцять"...

- Ти збився, - Дірас тут же помітив мою затримку, - спочатку.

- Але...

- У тому-то вся суть, мій учень, не відриватися. Рахуй спочатку.  

Я покірно кивнув і знову взявся рахувати.

- Отже, Аїн, почнемо з простішого, щоб хоча б знати, чи підвладна тобі магія звуку в тілі людини. Спробуй погарчати, так само як ти це робиш, бувши вовком.

Малий активно закивав. Повернувся до нещасних манекенів, смішно вискалився, скрививши губи. Від нього пішла легка хвиля, що вібрує, доповнювана тихим, але по-справжньому звіриним гарчанням.

- Вийшло! - пропищав Малий, та так, що в нас ледь вуха не заклало.

Я знову збився, але вже без вказівок сам почав спочатку.

- Тихіше, тихіше! - Дірас потряс головою, потер вуха. - Вийшло. Тільки ти контролюй магію, а то глухими нас зробиш.

- Вибачте... - ледве чутно перепросив хлопчик і втупився в землю.

- Гаразд. Продовжимо.

Малий потихеньку осягав навички магії звуку, я ж учився не відриватися. З п'ятого разу в мене це вийшло. На жаль, на цьому наш урок був закінчений. Дірас пообіцяв мені, що на наступному занятті ми обов'язково спробуємо запустити саму блискавку.

Я радісно закивав, не підозрюючи, що наш урок настане не так швидко, як я сподівався. Натомість на мене чекала нова пригода, на яку я давно чекав з іще більшим нетерпінням - цього ж вечора, майже перед самим відходом до сну, до нас у кімнату прийшов Віліс і оголосив, що лорд Дірас чекає на мене, Рінола й Елана у своїй кімнаті за десять хвилин.