Читати книгу - "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"

…А культурний начальник Пуцлик свого слова таки дотримав. Наступного дня із двома працівниками райкому партії і міліціонером він явився у наше обійстя на Небесі. Делегацію зустріла баба Фіскарошка. Зранку обидвоє із дідом вони уже тринькнули по кілька погарчиків слив’янки, Фіскарошка була на піднесенні і запитала — у чому річ.

— Ми прішлі перепісать всєх колхозніков і узнать, почєму ваша нєвєстка, овйос єйо у феню, до сіх пор не запісалась у колгоз? — рішуче заявив Пуцлик.

Почувши про наміри незваних гостей, Фіскарошка підскочила квочкою і всіма нечистими і нечестивими словами почала обливати районних панів. До неї долучився і гнівачий Соломон. Дід навіть кілька разів махнув погрозливо палицею. Проте умиротворений лагідним осіннім сонцем, за якусь мить обм’як, присів на призьбі і, як це часто траплялось із великих нервів, похнюпив голову, задрімав, а потім і загалом врізав хропака. А баба, не даючи прибульцям вставити слова, продовжувала плескати словесними нечистотами. І раптом, у розпал веремії, із хати вийшли мамка.

— А што туйки робиться? — запитала вони із своєю незмінною посмішкою.

— Ми вот прішлі іменно к вам, овйос єго в феню! — заявив Пуцлик.

— До мене є якісь питання?

— Да! — відрубав Пуцлик. — Ответьтє, почему ви, овйос єго в феню, не запісалісь в колгоз?

— А я вам уже вчора, видиться, казала, — нагадали мамка. — Я не худоба, аби мене записували у колгоз!

— Позвольте зазвідати? — запитав один із уповноважених. — А хто ви тогди єсьте?

— Я — потомственна княгиня! — на диво спокійно відповіли мамка.

— Но, а я тогда — король Франції, овйос єго у феню! — зареготав Пуцлик.

— Ні, ви… вірніше… ти є, був і будеш смердом, рабом і слугою! — спокійно, з гідністю відповіли мамка.

— Ви, жіночко, не праві! — заявив рішуче другий уповноважений, що досі мовчав. — Наша мудра ленінська політика провозгласила рівність всіх людей.

— Це все ваші байки від лукавого для простаків, аби баламутили народ вчиняти війни та революції, — сказали мамка. — Як у природі, так і межи людьми ніколи не було, нема і не буде рівності. Ми є усі рівними лише перед одним — своїм Всевишнім творцем.

— Ви слишитє, она єщо разводіть, овойс єго у феню, антісоветськую релігіозную пропаганду! — заверещав Пуцлик і, звернувшись до міліціонера, суворо крикнув: — Арєстовать єйо, овйос єго у феню!

Міліціонер стенув плечима, потягнувся до кобури із пістолетом і рушив до мамки. А вони тим часом витягли подаровану циганкою хустку, розгорнули її, пильно приглянулись, щось прошепотіли… А відтак підняли голову і, коли міліціонер простягнув руку, мамка, мило дивлячись йому у вічі, дуже приязно сказали:

— Ви заблудилися, добрий чоловіче… ви не туди потрапили.

Міліціонер остовпів, якусь мить повагався, а далі безпорадно оглянувся.

— І ви теж заблудилися, — так само приязно і спокійно сказали мамка іншим незваним гостям.

Ті повирячували очі, порозкривали роти і почали переглядатися між собою.

— Ідіть із миром і не грішіть більше! — мовили мамка. — Але спершу вийдіть із хащі, бо ви заблудилися…

На величезний подив баби Фіскарошки, усі четверо почали дякувати і, низько кланяючись, поспішно покинули обійстя.

— Свят-свят, дочко моя дорога! — почала хреститись Фіскарошка. — Што ти з ними наробила?

— Ви, мамо, самі виділи: не лаялася, не кричала, не билася, а сказала людям правду — і вони зрозуміли, — посміхнулись мамка…

— Гей, діду, вставай, якого фраса дрихнеш, як жаба-коропаня?! — почала зі страху Фіскарошка штурхати Соломона.

— Мамо, не будіть нянька, — попросили лагідно мамка. — Хіба не видите, як вони переживають у сні?!

Як потім оповідали, партєйна делегація на чолі із Пуцликом, вийшовши із нашого двору, спустилась із Небесі до Палестини. І тут, аби рушити до Мукачева, пішла зовсім у протилежний бік — через Бразилію і Ватікан попрямували до Бобовищ. Біля Лохова зупинились, про щось таємниче пошепотілись і раптом напропале рушили чомусь до лісу.

Майже цілий тиждень культуролог Пуцлик із своїм партєйним загоном замість того, аби повернутись у Мукачево, блудитиме навколишніми хащами. Час од часу вони виходитимуть до якогось села, але… Скажімо, у Копинівцях їм розтлумачать, як прямувати до Мукачева, проте партєйний загін рушить знову у протилежний бік — до перечинських лісів. Врешті-решт про це прочула мукачівська влада і організувала на пошуки заблуклих соратників військовий загін.

Тільки на третій день солдати знайшли партєйних товаришів біля села Пацканьова — обірваних, зарослих, голодних і ледь не божевільних від пережитого.

Особисто не відаю про подальшу долю Пуцликових соратників, які залізною волею большевистської партії хотіли затягнути мою мамку в колгоз. А ось життєвий шлях культурного начальника повернув різко! Видно, блукання по лісах вилікувало контужену голову, освітило свідомість і пішло на велику користь. Пуцлик вмить забув про російську, почав спілкуватися виключно на материнській. Більше того, вийшов із партії і покинув роботу, потім найнявся двірником до православного храму, де до останніх днів своїх співав у церковному хорі. А мамка!..

Того ж вечора вона зібрали всю нашу родину і сказали: