Читати книгу - "Коли курява спаде"

Усім туси, які приїхали в пошуках зерна, туси Мерці сказав:

— Я казав вам, що опій не принесе нічого доброго, однак ви будь-що намагалися його посадити. Що стосується зерна, то в родини Мерці свої комори ще неповні. А в наступному році ми також хочемо посіяти опій, тож мусимо заготувати собі зерна.

Туси вимушені були повертатись із порожніми руками, зачаївши люту ненависть на непокірну родину Мерці.

На землях туси давно вже не було голоду, тож ніхто не очікував, що така біда раптом прийде в рік найбільш сприятливої для врожаю погоди.

Після того, як туси повернулися до себе ні з чим, на дорогах, що вели в землі Мерці, з’явилися вервечки голодних людей. Усім їм ми казали:

— Кожний туси повинен піклуватись насамперед про свій народ, тож Мерці підготували зерно на складах для своїх людей.

Відтак ті люди також повернулись у свої голодні краї, наповнивши животи благодійною порцією кукурудзяної каші, що її роздавала родина Мерці, а серця — ненавистю до своїх туси.

День, коли мені потрібно було вирушати на північні кордони, наближався.

Окрім відбірних вояків, я вирішив узяти з собою ще куховарку. Не варто говорити, що нею була обрана моя колишня особиста служниця Санг’є Дролма. Я також ще мав на увазі взяти з собою без’язикого літописця. Однак батько на це не погодився. Він сказав обом синам:

— Хто з вас доведе, що йому необхідний такий супровід, я до того відразу ж його й пришлю.

— А якщо нам обом буде потрібен, — спитав я, — що тоді робити? У родини Мерці є ж тільки один літописець?

— Це дуже просто — упіймаємо ще одного гордовитого розумника й відріжемо йому язика, — відповів батько, зітхнувши. — Я боюся тільки, що, врешті-решт, він нікому з вас не знадобиться.

Я покликав Соднама Г'ялцена супроводити мене на кухню, де оголосив Санг'є Дролмі своє рішення взяти її на північні кордони. Це рішення було для неї зовсім несподіваним. Вона застигла перед великим мідним казаном, широко роззявивши рот і зібгавши в руках заяложений фартух. Потім, ніяковіючи, промовила:

— Однак, паничу… Однак, паничу…

Коли ми вийшли з кухні, її чоловік-срібляр саме працював у дворі. Соднам Г'ялцен оголосив йому моє рішення. Ще не встиг він договорити, як срібляр вдарив себе молотком по кисті й побілів на обличчі. Він підняв голову й кинув погляд нагору, однак у момент зустрічі з моїм поглядом, його голова знову опустилась.

Ми з Соднамом Г'ялценом сходили ще до родини ката. Коли ми увійшли до їхнього двору, старий кат упав переді мною на коліна, а Аїр-молодший залишився стояти на своєму місці з опущеними руками і зі звичною йому посмішкою сором'язливої дівчини. Я наказав йому приготувати набір каральних інструментів і вирушати зі мною на кордон. Його обличчя відразу ж залилося червоним; я подумав, що то від радості, адже син ката завжди мріє якомога раніше офіційно стати катом, так само як і син туси завжди хоче раніше стати справжнім туси. Обличчя старого ката при цьому також почервоніло, однак тому, що він не хотів, аби його син так швидко вже брався за меч ката. Я застережно підняв руку, показуючи йому, що не слід нічого говорити. Він же зауважив на це:

— Я нічого не казатиму, паничу. Це в мене просто гикавка, в мене таке часто буває.

— У вас є зайві інструменти?

— Вже в той день, коли він народився, я все підготував для маленького раба родини Мерці. От тільки… тільки…

— Тільки що? Кажи.

— Тільки твій старший брат, майбутній спадкоємець туси Мерці, коли дізнається, закине мені це в провину.

Я розвернувся й пішов з двору ката, нічого на це не сказавши.

Коли ми виїжджали, Аїр-молодший все-таки прийшов разом із усім набором інструментів.

Батько також відрядив зі мною кульгавого управителя.

Старший брат, оскільки був розумним, не потребував так багато помічників. Він часто казав, що коли стане туси, то в замку Мерці звільниться багато кімнат. Це він мав на увазі, що в часи його правління багато людей втратять свої місця й ролі. Тому він узяв із собою тільки певну кількість солдатів, а поза тим ще видатного винокура, і того було достатньо. Йому здавалося надзвичайно природнім, що я беру з собою управителя, майбутнього ката, а особливо куховарку, з якою колись спав, адже ж я був дурнем. Я планував також узяти й Тхарну, щоб дати йому привід посміятися з мене.

— У багатолюдних місцях є багато жінок, — сказав він. — Навіщо тобі брати з собою цю малявку? Поглянь на мене, хіба я беру з собою хоч одну жінку?