Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Кімнати королеви-матері

Королева нервово крутила в руках маленьку філіжанку із залишками чаю на дні. У таку пору вона звикла вже давно спати, але сьогоднішній бал абсолютно позбавив її спокою.

Нарешті, білі двері з позолотою відчинилися, й в кімнату зайшов її син.

— Що вона сказала? — відкинувши всілякі церемонії, адже вони в кімнаті були самі, запитала королева-мати.

— Відмовилася, — з задоволенням усміхнувся король.

Королева поставила багатостраждальну чашку на столик і гнівно поглянула на сина:

— Одуел! Невже ти так нічого не зрозумів?!

— Ні-ні, матінко, — з протестом замахав руками Його Величність, продовжуючи щасливо посміхатися. — Ти мене не так зрозуміла. Просто в той момент, коли вона сказала ні, з'явився Альберт, почув її слова й…

— Вирішив, що ти хочеш позбавити його нареченої? — здивовано продовжила королева-мати.

— Саме так, — переможно випнув груди король. — Це навіть краще, ніж ми хотіли.

— Але я все одно наполягаю, що потрібно дізнатися, звідки вона, — суворо продовжила королева-мати.

— Звичайно, матінко, поки ми не знатимемо все точно, я навіть заручин не дам йому оголосити.

Королева-мати усміхнулася. Вона була горда за свого сина не тільки як за короля, а і як за людину, здатну цінувати близьких йому людей.

Рішення залишити баронесу Альберту далося молодому королю нелегко. Якимось дивом ця надзвичайна жінка звела з розуму обох братів. Але королева добре знала їх обох і розуміла: Одуелу з нею не впоратися.

Занадто незалежною була іноземка. Її не турбувала ні громадська думка, ні страх перед королівською владою.

Королева-мати одразу помітила, що ця жінка звикла спиратися лише на власні сили. Вона не мліла перед королем і не тремтіла в страху перед герцогом, як більш ніж половина жіночого двору.

Більше того, вона розмовляла з ними як рівна, водночас перед самою королевою-матір'ю виражала глибоку повагу.

Все перелічене вище змусило королеву-мати зробити висновок — баронеса Яленська далеко не баронеса. Вона дуже добре знає, що таке влада та що з нею робити. Якщо вона стане фавориткою короля, то правити країною буде саме вона, а цього старій королеві ой як не хотілося.

Король пішов, але королева-мати не поспішала вкладатися на відпочинок.

Замкнувши кімнату та ретельно перевіривши, чи добре задерті штори, вона повернулася в крісло.

— Я зробила все, як ти хотіла? — втомлено прошепотіла королева-мати.

— Так, — з тіні, що відкидається великою шафою, ковзнула інша тінь, приймаючи образ жінки у вузькому сріблястому платті, що нагадувало луску змії.

Королева мимоволі зазначила, що сукня таємничої гості теж була без корсета та обтягувала стегна.

— Ти все зробила правильно, — жінка говорила тихо з легким шипінням. Вона обійшла королеву та, поклавши руки їй на плечі, продовжила: — Ти гідна обіцяного.

Гостя заплющила очі, плечі королеви-матері під її руками залило м'яке сріблясте світло. Воно збільшувалося та повільно розтікалося тілом Її Величності. Коли світло повністю охопило королеву, гостя прибрала руки, після чого світіння почало поступово згасати.

— Спи, стара королева, — прошипіла гостя жінці, що мірно засопіла. — Скоро на нас усіх чекають великі зміни. Пророцтво вже почало збуватися.