Читати книгу - "Пробуджені фурії"

Іса стрельнула в мене зрадженим поглядом і знову сіла. Під арлекінівським гримом було важко сказати, але мені здалося, що вона шалено зашарілася. Можливо, шпилька про її незайманість зачепила живий нерв. Марі Адо вистачило милосердя не виказувати свого вдоволення.

— Я не мусила тобі допомагати, — тихенько сказала Іса. — Я могла продати тебе ще тиждень тому, Таку. Мабуть, ще й заробила би більше, ніж ти платиш мені за це лайно. Не забувай цього.

— Не забудемо, — запевнив я, застережливо зиркнувши на Адо. — А тепер, що в тебе є крім того, що про нас ніхто не дізнався?

Те, що Іса завантажила на непримітні матово-чорні інфочипи, було основою нашого нападу. Схеми систем безпеки на Рильських Скелях, включно з модифікованими процедурами до святкування Дня Гарлана. Оновлені динамічні мали з прогнозами течії на Плесі на наступний тиждень. Розташування поліції Міллспорта на вулицях і протоколи водного руху на час святкування. А найважливіше — вона долучила себе саму і свою чудернацьку віртуальну особистість, що живе десь на краєчку еліти міллспортської інфозлочинності. Вона погодилася допомогти, і тепер геть занурилася в свою роль у плані, яка, як я підозрював, і була головним джерелом її нинішнього наїжачення і втраченого спокою. Участь у нападі на родину Гарланів явно становила серйозніше джерело стресу, ніж її стандартні набіги на ниві нелегального обміну інформацією. Якби я майже прямо не кинув виклик її сміливості, то сумніваюся, що вона б захотіла мати з нами щось спільне.

Але хіба п’ятнадцятирічне знає, як відбитися від такого виклику? Я в її віці точно не знав.

Бо коли б знав, то, може, ніколи б не опинився у тому завулку проти торгівця метом з його гаком. Може…

Що вже вдієш. Кому з нас у таких справах випадала друга нагода? Рано чи пізно ми всі встрягаємо по саму шию. Тут ідеться тільки про те, щоб не падати лицем у болото, коли спотикаєшся через нього крок за кроком.

Іса розказала про все так, що заслужила на оплески. Які б побоювання вона не мала, на той час, як вона видала нам інформацію, її підняте пір’я вляглося, а лаконічний міллспортський балак повернувся.

— Ти знайшла Нацуме? — спитав я.

— Знаєш, таки знайшла. Але я не впевнена, що ти захочеш із ним розмовляти.

— Чого ж ні?

Вона всміхнулася.

— Бо він захворів на релігію, Ковачу. Живе тепер у монастирі, ген на островах Китоспин і Дев’ятому.

— Китоспин? Це там, де зречники?

— Саме там, — вона застигла в абсурдно серйозній молитовній позі, що не пасувала до її зачіски й обличчя. — Братове Пробуджені й Свідомі. Зречімося віднині плоті й світу.

Я відчув, як у мене сіпнулися губи. Марі Адо реагувала на гумор не краще за лисокрила.

— Мені нема чим дорікнути тим хлопцям, Ісо. Вони нешкідливі. З моєї точки зору, коли вони такі дурні, щоб відгородитися від жіночого товариства, то їм же гірше. Але мене дивує, що такий як Нацуме купився на щось подібне.

— Ех, довго ж тебе не було. Зараз вони вже приймають і жінок.

— Справді?

— Так, вже років з десять. Я чула, все почалося тоді, як вони знайшли між собою кількох замаскованих жінок, які пробули там чимало років. І воно не дивно, га? Будь-хто, змінивши чохол, може збрехати про свою стать. — Голос їси набрав сили, коли вона торкнулася добре вивченої теми. — Ніхто, крім уряду, не має грошей на такі перевірки. Якщо досить довго прожити в чоловічому чохлі, то навіть психохірургія не дасть переконливої відповіді. Хай там як, а нашому Братству стелилася дорога або в бік Одкровення, де «один чохол і годі», або до переродження на таких геть сучасних і несегрегованих. І що б ви думали — згори раптом долинула блага вість про переміни.

— Не думаю, що вони через це змінили назву, га?

— І я так не думаю. Досі звуться Братством. Вочевидь, брат обіймає сестру. — Підліткове знизування плечима. — Не впевнена, як там сестри ставляться до таких обіймів, але треба ж якось платити за вхід.

— До речі, — сказала Марі Адо. — Нам дозволено увійти до них?

— Так, вони приймають відвідувачів. Можливо, доведеться трохи почекати на Нацуме, але ви навряд чи помітите це. Бачите, як добре Зректися плоті? — Іса знов усміхнулася. — Не треба перейматися тими Часом і Простором.

— Гарна робота, Ісо.

Вона послала мені повітряний цілунок.

Але коли ми вже підводилися, вона трохи нахмурилася й очевидно дійшла якогось рішення. Вона підняла руку й помахала пальцями, щоб ми прихилилися ближче.

— Слухайте, народ. Не знаю, що саме ви там шукаєте на Рилі, і, якщо чесно, то й не хочу знати. Але ось що я можу безкоштовно вам повідомити. Старий Гарлан цього разу не вийде зі свого бака.

— Ні? — це було незвично для його дня народження.

— А ні. Отакі напівтаємні придворні чутки я вчора вигребла. Вони втратили ще одного нащадка в Амамі. Кажуть, закололи на смерть вилами. Цього не розголошують, але міллспортська поліція нині щось не дуже дбає про шифрування. Я прочісувала теми, що стосуються Гарлана, і виловила оце таке. Вибрала з течії. Хай там як, цей випадок, а також засмажений минулого тижня у власному глісері старий Сейчі, змушують їх нічим не ризикувати. Вони одним махом скасували половину публічних появ членів родини, і скидається на те, що навіть Міці Гарлан призначили подвійну охорону з Таємної служби. А старого Гарлана не зачохлятимуть. Це вже вирішено. Планують під’єднати його до віртуального каналу, щоб він міг подивитися на святкування.

Я повільно кивнув.

— Дякую. Корисно знати.

— Ага, вибачайте, якщо це зірве вам якийсь епічний замах на вбивство. Ви не питали, тож я спершу не хотіла нічого казати, але шкода буде, якщо ви вилізете аж туди й не матимете кого вбити.

Адо легенько всміхнулася.

— Ми йдемо не для цього, — швидко сказав я. — Але все одно дякуємо. Слухай, Ісо, ти не пам’ятаєш, як кілька тижнів тому якийсь інший Гарланів дрібніший нащадок убився в портовому районі?

— Ага. Марек Гарлан-Цучія. Впоровся метом, упав з Карлового причалу, бахнувся головою і втопився. Серце кров’ю обливається.

Адо нетерпляче смикнулася. Я підняв руку, щоб упередити її.

— А не може бути, щоб нашому хлопчику Мареку допомогли переступити край, як гадаєш?

Іса скривилася.

— Могло бути. Карлів причал не дуже безпечний після смерку. Але його зараз уже мали перечохлити, і в ефірі