Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

3 Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми втікатимемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, їм буде байдуже, бо ти для них, як нас десять тисяч. Буде краще, коли допомагатимеш нам з міста.

4 І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а весь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

5 А цар наказав Йоавові, Авішаєві та Іттаєві: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А весь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І полягло там двадцять тисяч!

8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більше народу пожер ліс, ніж поїв меч.

9 А Авесалом їхав на мулі і зустрівся з Давидовими рабами. І забіг мул під крону великого дуба, а Авесаломове волосся заплуталося в гілках дуба, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, утік...

10 І побачив це один чоловік, і доповів Йоаву: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

11 І сказав Йоав до того чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

12 І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

13 Або коли б я причинив лихе душі його, а всяка річ не затаїться перед царем! То й ти став би проти мене.

14 І сказав Йоав: Нема часу зволікати! І він узяв три стріли в руку свою, і всадив їх у серце Авесалома, що ще живий висів під дубом...

15 І потім оточили його десятеро Йоавових зброєнош, і добили Авесалома...

16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з переслідування за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а весь Ізраїль втікав кожен до намету свого.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятник, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він дав пам'ятникові своє ім'я: Яд-Авесалом. І так кличуть його аж до цього дня.

19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

20 І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш, бо царський син помер.

21 І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А хай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же сказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї звістки?

23 А хай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартовий пішов на дах брами на мур, і вгледів людину, що бігла.

25 І доповів вартовий цареві. А цар сказав: Якщо він сам, звістка у вустах його! А той усе наближався.

26 І побачив вартовий іншого, що біг. І гукнув вартовий до сторожа брами: Ось біжить ще один. А цар сказав: І цей із звісткою!

27 І сказав вартовий: Я бачу, що перший, схожий на Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То людина добра, і приходить з доброю звісткою.

28 Вклонився Ахімаац цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Мир! Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

29 А цар запитав: Чи гаразд з моїм юнаком Авесаломом? І відповів Ахімаац: Я бачив велике сум'яття, коли Йоав посилав царського раба та мене, твого раба, та я не знаю, що то...

30 І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

31 Аж ось прийшов кушит і сказав: Хай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повсталих на тебе.

32 І запитав цар кушита: Чи гаразд з моїм юнаком Авесаломом? І відповів кушит: Хай станеться ворогам мого пана царя та всім, що повстали на лихо проти тебе, як тому юнакові!...

2 про Самуїла 19

1 І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так казав: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

2 А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і розпочав жалобу по Авесаломові.

3 І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!

4 І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, осоромлений своєю втечею з бою...

5 А цар закрив своє обличчя і голосив: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!...

6 І прийшов Йоав до будинку царя, та й сказав: Сьогодні ти осоромив обличчя всіх своїх рабів, які врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

7 через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бо ж сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. А я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то це було б любе в очах твоїх...

8 А тепер устань, і вийди на радість своїм рабам. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке лихо, що приходило на тебе від молодості твоєї аж дотепер!

9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль втік кожен до своїх наметів.

10 І сперечався весь народ по всіх Ізраїлевих племенах, промовляючи: Цар врятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас з руки филистимлян, а тепер утік з краю перед Авесаломом.

11 А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб повернути царя?

12 І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, промовляючи: Скажіть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб повернути царя до його помешкання? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до оселі його.

13 Ви брати мої, ви кіска моя та тіло моє! Чого ви будете останніми, щоб повернути царя?

14 А Амасі скажете: Чи ж ти не кістка моя та не тіло моє? Хай так зробить мені Бог, і хай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава.

15 І прихилив він серце всієї Юди, як одної людини. І послали вони до царя: Повернися ти та всі твої слуги!

16 І повернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

17 А веніяминівець Шім'ї, Ґерин син, що з Бахуріму, поквапився і зійшов з Юдиними людьми на зустріч царя Давида.

18 І з ним було тисяча людей з Веніямина та Ціва, слуга Саулової оселі, і п'ятнадцять синів його та двадцять його рабів з ним. І вони перейшли Йордан перед царем.

19 І перейшов брід, щоб перепровадити царську оселю та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,

20 та й цареві сказав: Хай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій завинив був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!

21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні перший з усієї оселі Йосипа, щоб зустріти мого пана царя.

22 А Авішай, син Церуїн, запитав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?

23 А Давид відповів: Що вам до мене, сини Церуїні, нащо вам сьогодні ставати мені за супротивників? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?

24 А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.

25 І зійшов зустріти царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не мив ніг своїх і не стриг вуса свого, і не прав свого одягу від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він повернувся з миром.

26 І коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то запитав його цар: Чому ти не пішов зі мною, Мефівошете?

27 А той відповів: Пане мій царю, раб мій обдурив мене! Я, раб твій, сказав: Осідлаю собі віслюка, сяду на нього та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.

28 Та він очорнив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий ангел, тому зроби, що добре в очах твоїх!

29 Бож хіба вся оселя батька мого не була варта смерті перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого при столі своєму. І яке ж я маю право скаржитися перед царем?

30 І сказав йому цар: Нащо ти кажеш іще оці свої слова? Я сказав: Ти та Ціва поділите поле.

31 І сказав Мефівошет до царя: Хай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов з миром до оселі своєї!.

32 А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.

33 А Барзіллай був дуже старий, віку вісімдесяти років. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина.

34 І сказав цар до Барзіллая: Перейди зі мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі.

35 І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?

36 Я сьогодні віку вісімдесяти років. Чи можу я розпізнавати між добрим та лихим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І нащо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

37 Трохи перейде твій раб з царем за Йордан. І не вартує це винагороди від царя?

38 Хай раб твій повернеться і хай помре у своєму місті при могилі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, з царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.

39 І сказав цар: Кімган перейде зі мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що обереш у мене, я зроблю тобі!

40 І весь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той повернувся на своє місце.

41 А цар пішов до Ґілґалу, а з ним пішли Кімган та весь Юдин народ, і вони провадили царя, а ще йшла половина Ізраїлевого народу.

42 Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя.