Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Мед для Ворона, Селена Рейні 📚 - Українською

Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мед для Ворона" автора Селена Рейні. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 115
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 42

Прокинувся Денис від того, що страшенно хотілося пити. Розплющив очі, щоб подивитися котра година. Але телефону поряд не було. Та й ліжко було не його.

Повільно сівши, він оглянувся і зрозумів, що знаходиться у спальні Софії. Сам. Обережно звівся на ноги, – від різких рухів у голові щось вибухало, – і пішов відразу на кухню.

Дівчина сиділа за столом і їла вівсянку з ягодами. Але коли побачила його, підвелася.

– Доброго ранку, – проказала.

– Привіт, – завалився на диванчик, поклав лікті на стіл і закрив обличчя руками.

Він вловлював, як Софія бігає кухнею. Але не дивився, що саме вона робить. Коли вона щось поставила поряд з ним, він нарешті підняв очі.

– Це апельсиновий сік. Інших ліків проти похмілля у мене немає.

– Сік – це добре. Дякую.

Відпиваючи зі стакана, Денис помітив, що за стіл Софія не повернулася. Натомість обперлася об стільницю і дивилася кудись у бік, попиваючи трав’яний чай.

– Я так і не зрозуміла, чому вчора ти приїхав до мене, – проказала, нарешті повернувши до нього голову.

– Бо я скучив за тобою, – відповів відверто.

Дівчина мовчала.

– Я тебе чимось образив? – вирішив відразу перейти до наболілого.

– Ні. Ти весь час повторював, що давненько не пив і навіть потім попросив вибачення через те, що в тебе нічого не виходить. Ти досить милий, коли п’яний, – тут вона навіть косо усміхнулася.

Ворон пам’ятав, що говорив їй минулої ночі. І його «В мене довгенько цього не було» означало зовсім не випивку. Однак він тактовно промовчав. Сьогодні ідея розвести її на секс, здавалася йому не такою вже й геніальною.

– Я не про вчорашній вечір, а про ту ніч, яку ти провела в мене. Я образив тебе тоді? Був надто наполегливим? Чи може недостатньо наполегливим?

– Ні, все добре. Ти дав мені право вибору і я ним скористалася.

– Тоді як поясний останній місяць? Чому ти мене ігнорувала? – допитувався.

– Я була зайнята, – відповіла, кривлячись. – Переглядала декорації для фільму, завершила ілюстрацію дитячої книжки, працювала над…

– Не хочеш казати правду, то й нехай, – перебив її тираду, – але не бреши мені.

– Навіщо мені брехати тобі? Я справді була зайнята. І на сьогодні у мене є плани. Я ж вчора писала тобі, що хочу провести день з батьками.

– До речі, про це: коли ти познайомиш мене з ними?

– Я ще не розповідала їм про тебе, – проказала.

– А про дитину розповіла?

Він бачив, як Софія похапцем вилила чай і намилила чашку.

– Ні.

– Чому? Хочеш, щоб вони самі все зрозуміли? У тебе вже животик помітний…

– Не правда. Нічого не помітно. А щодо батьків, то у мене не було нагоди, – мовила.

– Якщо ти боїшся, то я поїду з тобою. Запевню їх, що не відмовляюся від дитини.

– Я не боюся.

– Знаєш що, – він підвівся і пішов до дівчини. Став поряд і поставив порожній стакан у раковину, – подзвони їм і скажи, що приїдеш до них не сама. І ми разом повідомимо їм про дитину.

– Я не…

– Я зараз же замовлю таксі, поїду додому, приведу себе до ладу і вже через дві години буду в тебе.

– Але…

– Ти надто довго тягнула з цим. Як гадаєш, це справедливо, що мої батьки дізналися про твою вагітність на місяць раніше, аніж твої тато та мама? – загнав її у куток. – Я буду у тебе через дві години, – сказав, виходячи з кухні. – Які квіти любить твоя мама?

– Гербери, – автоматично відповіла.

Денис вдячно кивнув. Повернувся у спальню. Збираючи свої речі, він туманно пригадував, як Софія його роздягала й усміхнувся. Коли він виходив з її дому, Софія все ще стояла на кухні й вже вдруге милила ту саму чашку.

 

Як і обіцяв, до її будинку він повернувся за дві години. І вже на власній машині, яку Микита вчора вночі підігнав до його під’їзду.

Чекаючи на Софію, Ворон написав другу:

«Дякую за те, що повернув машину на стоянку. І за все інше дякую»

«Ти завжди можеш звертатися до мене за допомогою», – відповів Микита.

«Ти ж не розповів про все сестрі?»

«Друже, якби я розповів про це Алісі, ти вже був би мертвий!»

Ворон в цьому не сумнівався. Тому написав другові просто:

«Спасибі!»

Софія вийшла з дому з таким обличчям, ніби він везе її не до батьків, а на каторгу. Вона мовчки сіла в машину. Кинула короткий погляд на квіти та торт на задньому сидінні й сухо проказала адрес.

Дорогою вони не розмовляли. Софія була ніби в прострації. Коли чоловік спинився біля потрібного будинку, дівчина навіть не поворухнулася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 95 96 97 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мед для Ворона, Селена Рейні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мед для Ворона, Селена Рейні"