Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

І прийшли вони перед цареве обличчя.

33 І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою мулицю, і відведіть його до Ґіхону.

34 А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурміть у сурму та й проголосіть: Хай живе цар Соломон!

35 Потім підете за ним, а він увійде та й сяде на моєму троні, і він буде царювати замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою.

36 І відповів Беная, син Єгоядин: Амінь. Так хай скаже Господь, Бог пана мого царя!

37 Як був Господь з паном моїм царем, так хай буде і з Соломоном, і хай він звеличить трон його над трон пана мого царя Давида!

38 І пішов священик Садок, пророк Натан, Беная, син Єгоядин, керетянини і пелетянини, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели його до Ґіхону.

39 І взяв священик Садок рога оливи з намету, та й помазав Соломона. І засурмили в сурму, та й кричав весь народ: Хай живе цар Соломон!

40 І піднявся за ним весь народ. А народ грав на сопілках в радості великій, аж земля гула від їхнього гамору!

41 І почув це Адонія та всі покликані, що були з ним, а вони тільки скінчили їсти. І почув Йоав голос сурми та й сказав: Що це за крики та гамір у місті?

42 Ще він не закінчив промовляти, аж ось приходить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: Увійди, бо ти людина гідна, і звісти нам щось добре!

43 І сказав Йонатан до Адонії: Тож пан наш цар Давид настановив на царя Соломона!

44 І послав з ним цар священика Садока, пророка Натана, Бенаю, Єгоядиного сина, керетянин та пелетянин і вони посадили його на царську мулицю.

45 І помазали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І вийшли вони звідти веселі, і загуло місто. Це той гамір, що ви чули.

46 І Соломон уже засів на троні царства.

47 І також зійшлися царські слуги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, промовляючи: Хай Бог твій зробить Соломонове ім'я славнішим від твого імені, і хай звеличить його трон над трон твій! І вклонився цар на ложі своєму.

48 І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидячого на моєму троні, а мої очі те бачать!

49 І затремтіли, і встали всі покликані, що були з Адонією, і пішли кожен дорогою своєю...

50 А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопився за роги жертовника.

51 І доповіли Соломонові: Адонія злякався царя Соломона і ось він схопився за роги жертовника та промовив: Хай цар Соломон зараз присягне мені, що не вб'є свого раба мечем!

52 І сказав Соломон: Якщо виявиться, що він людина доброчесна, ані волосина його не впаде на землю! А якщо знайдеться в ньому лихе, то помре.

53 І послав цар Соломон, щоб забрали його від жертовника. І привели його, і впав він перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: Іди до свого помешкання!

1 про царів 2

1 І наблизилися Давидові дні до смерті, і він наказав своєму синові Соломонові:

2 Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будь сильним і мужнім.

3 І будеш ти пильнувати накази Господа, Бога свого, щоб ходити його дорогами, щоб виконувати постанови його, заповіді його, та устави його й свідчення його, як написано в Мойсеєвому законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди б не пішов,

4 щоб виконав Господь слово своє, яке дав мені, кажучи: Якщо сини твої будуть пельнувати дороги свої, щоб ходити перед обличчям моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевому!

5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому, провідникам Ізраїлевих військ. Він убив їх, і пролив кров за мирного часу, і заплямував кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.

6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси зійти сивині його в мирі до шеолу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і хай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець з Бахуріму. А він прокляв був мене важким прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та прийшов він до Йордану зустріти мене, і я присягнув йому Господом, промовляючи: Не вб'ю тебе мечем!

9 А тепер не пробачай йому, бо ти людина мудра і знатимеш, що зробити йому. Зведеш сивину його в крові до шеолу.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовому Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, були сорок років: у Хевроні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.

13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона запитала: Чи прихід твій з миром? І він відповів: З миром.

14 І додав: Справа в мене до тебе. А вона сказала: Кажи!

15 І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув весь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і дісталося моєму братові, бо від Господа це сталося йому.

16 А тепер не відмов мені в одному проханні до тебе. А вона сказала йому: Кажи!

17 І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.

18 І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонію. А цар устав назустріч їй, вклонився та й сів на своєму троні. І поставив він трон і для царевої матері, і вона сіла по правиці його.

20 І сказала вона: Маю одне мале прохання до тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Кажи, мати моя, бо я не відмовлю тобі.

21 І сказала вона: Хай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.

22 І відповів цар Соломон своїй матері: Чому ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

23 І присягнув цар Соломон Господом: Так хай зробить мені Бог і так хай додасть, коли не на свою душу промовляв Адонія це слово...

24 А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що поставив оселю мою, як обіцяв був, сьогодні буде вбитий Адонія!

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він вразив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти гідний смерті, але зараз не вб'ю тебе, бо носив ти ковчег Володаря Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб збулося слово Господнє, яке промовляв у Шіло на оселю Ілієву.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господнього намету, і схопився за роги жертовника...

29 І доповіли цареві Соломонові, що Йоав утік до намету Господнього, і ось він при жертовнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, наказавши: Іди і вбий його!

30 І ввійшов Беная до Господнього намету, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відповів: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві слова Йоавові.

31 І сказав йому цар: Зроби, як я наказав, вбий його. І поховаєш його, і знімеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з оселі мого батька.

32 І хай оберне Господь його кров на його голову, що він вразив мечем був двох справедливіших та кращих від нього, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, головного Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, головного Юдиного війська.

33 І хай буде їхня кров на голові Йоава та на головах нащадків його навіки. А Давидові й нащадкам його та оселі його й трону його хай буде мир від Господа аж навіки.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вбив його. І був він похований у своєму помешканні в пустелі.

35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї, і сказав йому: Збудуй собі будинок в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти нікуди.

37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!

38 І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 А в кінці трьох років, втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахінового сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї: Ось раби твої в Ґаті!

40 І встав Шім'ї, й осідлав віслюка свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І знайшов їх, і привів з Ґату.

41 А Соломонові доповіли, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і повернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, промовляючи: Того дня, коли ти куди вийдеш, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому ти не дотримувався Господньої присяги та наказу, що я дав був тобі?

44 І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те лихо, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє лихо на твою голову.

45 А цар Соломон благословенний, а Давидовий трон буде стояти міцно перед Господнім обличчям аж навіки.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

1 про царів 3

1 І посвоячився Соломон з фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого будинку і храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.

2 Народ приносив жертви на пагорбах, бо не було ще збудовано помешкання для ймення Господнього аж до тих днів.

3 І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагорбах.

4 І пішов був цар до Ґівеону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагорб. Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертовнику.

5 У Ґівеоні з'явився Господь до Соломона в нічному сні. І Бог сказав: Проси, що я маю дати тобі!

6 А Соломон відповів: Ти зробив був велику милість з рабом своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед обличчям твоїм правдою та праведністю, та простотою серця.