Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Закохай мене в себе, Вікторія Вецька 📚 - Українською

Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

115
0
01.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Закохай мене в себе" автора Вікторія Вецька. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Закохай мене в себе, Вікторія Вецька» була написана автором - Вікторія Вецька, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Сучасний любовний роман".
Поділитися книгою "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька" в соціальних мережах: 

Ласкаво просимо у світ непередбачуваних емоцій та незабутніх переживань разом з книгою "Закохай мене в себе" від талановитої письменниці Вікторії Вецької. Ця захоплююча історія переносить нас у лабіринти людських почуттів, де любов стає не тільки даром, але й випробуванням.

У центрі сюжету - молода жінка, яка шукає справжні почуття в сучасному світі, де відносини часто поверхневі й швидкоплинні. Головна героїня стикається з численними викликами та вибором, що змінюють її життя назавжди. Через її очі ми бачимо, як любов може надихати, зміцнювати і водночас руйнувати.

Вікторія Вецька - відома українська письменниця, яка вже завоювала серця багатьох читачів. Її роботи вирізняються глибоким розумінням людської природи та неперевершеною здатністю передавати емоції. Народилася Вікторія у мальовничому містечку на заході України. З дитинства захоплювалася літературою, що й надихнуло її на письменницьку діяльність. Своїм творчим доробком Вікторія прагне відродити та популяризувати українську мову та культуру, що відображається в її творах.

На readukrainianbooks.com ви можете читати книги онлайн безкоштовно і без реєстрації українською мовою. На сайті зібрані найкращі бестселери та видатні книги світу, доступні кожному бажаючому. 📖 Читання українською мовою - це не лише спосіб поринути у цікавий світ літератури, але й важливий крок для підтримки та розвитку нашої рідної мови. Це допомагає зберегти наші культурні цінності, історію та ідентичність. 💛💙

Читання книг українською мовою має величезне значення для розвитку мислення, розширення словникового запасу та покращення мовленнєвих навичок. Окрім цього, книги - це чудовий спосіб відпочинку та саморозвитку. 📚

Запрошуємо вас на readukrainianbooks.com, де ви знайдете не лише "Закохай мене в себе", але й багато інших цікавих творів, які чекають на ваші серця. Пориньте у світ літератури разом з нами та підтримайте українську мову! 🌟

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:
Розділ 1

Мирослава

— Ти однаково повернешся ще до мене і станеш моєю дружиною! Ось побачиш! — вигукує до мене невдоволено В’ячеслав, пронизуючи поглядом з голови до ніг.

Його очі повні гніву та ненависті. Через злість судини в його очах лопаються і вони набувають злегка червоно-рожевого забарвлення. Я й подумати не могла, що В'ячеслав так лютуватиме лише через те, що я вирішила покінчити з нашими стосунками. Але продовжувати все це просто не хочеться. Краще вже я буду одна, ніж з таким то хлопцем, який тільки й вміє виїдати мені мозок чайною ложечкою.

Зараз я не збираюся відступати від того, що задумала. Ох, як же я мріяла покинути цю квартиру та більше не бачити В’ячеслава. За стільки місяців він настільки мені остогидів, що моєму терпінню просто вже немає меж. Як я взагалі могла жити з таким як він — досі не розумію. Та все ж цьому свавіллю настав кінець! І мене вже ніщо не зупинить! Досить! І так занадто довго його терпіла. Тож тепер я хочу бути вільною пташкою, яка вивільнилася з клітки.

Впевнена, що він зараз думає, що рано чи пізно я стану його дружиною. Але цього ніколи не станеться! Заміж я не збираюся взагалі! Хоча мама мені вже всі вуха продзижчала щодо цього: «Доню, тобі потрібно вже одружуватися, дітей заводити. Ти знаєш я не вічна. Хто з тобою буде коли я помру? А я хочу, щоб ти була в надійних руках!». Звісно ж, під словом «надійні руки» вона мала на увазі В’ячеслава, якого дуже любила. 

Я дивилася на нього і розуміла, що повинна щось сказати, бо від злості він зараз лопне, як мильна бульбашка. Ба більше, з його вух і носа от-от повалить величезний і густий пар, який затуманить його червону морду.

— Навіть не мрій, що я стану твоєю дружиною! Радше вийду заміж за когось іншого, але точно не за тебе! — вигукую, злісно глянувши на В’ячеслава.

Беру до рук свою дорожню сумку і починаю пакувати туди всі свої речі. В’ячеслав лише злісно дивиться на мене, але нічого не каже. От покидьок, думає, що він затримає мене тут! Ні, дорогенький, з мене досить! Я не збираюся тут залишатися ні на хвилину, оскільки сил терпіти його поведінку в мене просто немає. А ви б терпіли хлопця, який плазує перед усіма, і  ніколи не рахується з вашою думкою, приймаючи за вас рішення проти вашої волі? Думаю ні, ось і я не збираюся!

— Нічого, Миро, ти ще благатимеш одружитися з тобою. І я все зроблю для цього.

Нарешті, після декількох хвилин тиші, хтось наважується заговорити. А то я була подумала, що він язик проковтнув зі злості.

— Хочу це побачити, — кажу з викликом, дивлячись в цей час на В’ячеслава серйозним поглядом.

Підхопивши сумку, я роблю крок, аби покинути цю квартиру. Та В’ячеслав хапається за ручку сумки й дивиться мені в очі. Його погляд холодний та злий, що немов пронизує крижаними голками. Від цього всього легкий холодок пробігає по спині, а разом із ним виступає холодний піт на чолах обох.

— Відпусти! — вигукую з якимсь презирством, глянувши з-під лоба на В’ячеслава.

— Ти нікуди не підеш, чуєш?! — гаркнувши, він ривком вихоплює сумку з моїх рук.

— Ти хто такий, щоб мене зупиняти?! — зі злістю та ненавистю кричу до цієї людини. 

— Добре, ти підеш. Але тільки тоді, коли даси відповідь на моє запитання, — його голос сповнений впевненості, але навіть вона не змінить моїх намірів.

— Що на цей раз? — з байдужістю звучать мої слова.

Я цілком впевнена, що зараз він запитає щось про стосунки. Або ж про моє кохання до нього. Кохання, якого в мене навіть не було! Оскільки ще тупішого запитання ця людина просто не вигадає.

— Чому ми не можемо бути разом? — запитує він, серйозно поглядаючи на мене та чекаючи відповіді.

— Неодноразово я казала тобі про це! Але ти був настільки сліпим і байдужим до мене, що й ніколи не звертав уваги на все що я говорила чи робила! — я сміливо забрала свою сумку з речами з рук В’ячеслава і пішла до виходу.

Як завжди, в коридорі під’їзду стоїть мій велосипед, на якому я частенько їжджу до мами в сусіднє місто. Я дотримуюсь здорового способу життя, а рух — його невіддільна складова. Тому відсиджувати дупцю в автомобілі чи автобусі я поки не збираюся! А спортивний велосипед — це саме те, що мені зараз потрібно. Адже прохолодний вітерець та активна подорож — це саме те, що зможе заспокоїти всю мою злість до В’ячеслава. Добре, що хоч ліфт в нас працює. Бо волокти цей велосипед по східцях немає жодного бажання. 

Я почепила свою сумку на кермо велосипеда і поспішила до ліфта. Спустившись на перший поверх, залишилося вже зовсім трохи, а там вже й вулиця. Надворі доволі сонячна та тепла погода, хоча на ніч і досі передають морози. На календарі вже початок березня! А це означає, що скоро зацвітуть мої улюблені квіти та будуть майоріти на міських клумбах.

З невимовним відчуттям свободи я сідаю на велосипед і прямую до себе додому. Дорога пролягає уздовж міської траси, яка веде в інше місто. Декілька автівок просигналили мені в спину, оминувши мене. Мабуть, водії або вважають мене божевільною, або ж відчайдушною. Хтозна, як там насправді. Але я так занурилася у свої думки, що геть не помітила ями попереду та автомобіля, який їхав позаду. На щастя, авто встигає вчасно загальмувати. Я мало не падаю від несподіванки, але вдало впираюся ногами в землю. 

За кермом помічаю молодого чоловіка в діловому костюмі. Через якусь мить незнайомець виходить зі свого автомобіля й одразу ж вдивляється в моє обличчя. Чи то з захватом, чи то з відчайдушним бажанням висварити мене, що я мало не виїхала поперед нього. Хлопець доволі красивий навіть попри його вусики та борідку, які в поєднанні з діловим костюмом роблять його набагато старшим, аніж він є. Доки незнайомець прямує до мене, встигаю помітити доволі не погану статуру. Вочевидь він активно займається спортом, а від цього чомусь бажання вилаятися на нього чомусь враз зникає. Якщо чесно, то зазвичай мене такі ніколи не цікавлять і я завжди обходжу їх десятою дорогою. Тож цей факт мене не дуже вражає, і єдине, що я зараз хочу — якнайшвидше це скінчити. Сьогодні вже точно мені не до нових знайомств.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закохай мене в себе, Вікторія Вецька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"