Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Закохай мене в себе, Вікторія Вецька 📚 - Українською

Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

160
0
01.06.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Закохай мене в себе" автора Вікторія Вецька. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 93
Перейти на сторінку:

Я стою осторонь, вчепившись в кермо велосипеда. Ні, я не роздивляюся його! Ще чого! Завелике задоволення для нього буде, якщо це станеться. Достатньо йому буде мого одного погляду… Втім, ловлю себе на думці, що все ж весь час зиркаю на нього, вдаючи, що дивлюся десь на дорогу. Та доки я подумки формулюю виправдання, хлопець наважується заговорити:

— Ти чому на дорогу не дивишся?! — лунає до мене серйозний чоловічий голос, пропалюючи таким же серйозним і задиркуватим поглядом.

— Вибачте! — винувато кидаю в сторону хлопця і сідаю на свій велосипед. 

Кручу педалями так швидко, як тільки можу. Та цей нахаба наздоганяє і перекриває мені шлях. 

— Як тебе звати? — вигукує він з вікна автомобіля.

— Мирослава! — відповідаю швидше, ніж встигаю подумати, і чимдуж звертаю на ґрунтову дорогу, не бажаючи чути його ім’я.  

Вирішив підкотити до мене, а дзуськи! Почекаю поки він поїде, а потім продовжу свій маршрут. Від одного тікаю, то на тобі — мене ледь не збив інший. Щось мені підказує, що цей хлопець накинув на мене оком. Не дарма ж він так поїдав мене очима. Сподіваюсь, я більше ніколи з ним не побачусь. Адже цього мені б дуже не хотілося.

 

Максим

Я настільки сильно ненавиджу свого батька, що зважився жити в іншому місті. Адже все, що відбувалося в нас в сім’ї — занадто важка для мене ноша, яку я стільки часу намагаюсь скинути зі своїх плечей. Вся ця ситуація тисне на мене роками й відпочинок — моя мрія. Я винаймаю квартиру в іншому місті, яке не так вже й далеко від столиці. Тому сьогодні мій маршрут додому пролягає знову через міську трасу.

Ще здалеку я помічаю якогось незграбу на велосипеді, але великої уваги на це не звертаю. Велосипедисти на цій трасі не така вже й рідкість. Коли ж я під’їжджаю вже ближче, то бачу за кермом молоду дівчину. З якогось переляку та мотнула ровером на проїжджу частину, зовсім не оглядаючись назад. Звичайно ж, я реагую вчасно і зупиняю авто. Втім, судячи по незнайомці, вона трохи налякана — кліпає в мій бік, немов таки дійсно збив її. 

Коли я підходжу ближче, то з чималим подивом зауважую, що переді мною стоїть доволі красива дівчина. Її розплетеним волоссям спокійно грається вітер, злегка розвіюючи його в різні сторони. Незнайомка дивиться на мене наляканими оченятами, але подекуди в них помічаються вогники ніжності та любові. А це навіть дивно в такій ситуації. На мить здається, що ось так на мене ще ніхто не дивився раніше. Наскільки ж вона красива! Її образ чомусь одразу зачіплюється в моєму серці, але чого не зробила колишня, яку я так і не зміг по-справжньому покохати. 

Зрештою, вирішую заговорити до цієї красуні першим, але вона всіляко намагається уникати мого погляду. 

— Ти чому на дорогу не дивишся?! — запитую глянувши на незнайомку. 

— Вибачте! — її голос здається схвильованим. 

Доки підбираю слова, щоб якось заспокоїти дівчину — вона швидко вмощується на свій велосипед і гайда працювати педалями якомога далі від мене. Я ж вирішую не втрачати час і швидко наздоганяю її на своєму Лексусі. 

— Як тебе звати? — запитую через відчинене в машині вікно, зрівнявшись зі втікачкою.

— Мирослава! — встигаю почути її ім’я, але дівчина одразу ж звертає на ґрунтову дорогу. 

Все відбувається настільки швидко, що я навіть не встигаю сказати їй своє ім’я. Звісно, можу поїхати слідом, але чи не прийме це за переслідування? Тому все ж вирішую їхати додому. З іншого боку, не сильно хочеться бігати за тією, якій неприємна моя увага.

Дорогою додому я ні про що не думаю, а лише про дівчинку на велосипеді. Мирося досі перед моїми очима. Так само дивиться на мене, а потім ховає свій блискучий погляд… Почуваюсь підлітком, який вперше закохався. Хоча в подібну дурню я не вірю. Так, для дівчат це як казка, про яку вони дивляться в кіно чи читають в книжках… Але ж щоб таке трапилося зі мною?! Та де там! Несподіванка ще та… З’являється в ту мить, коли здається, що вже кінець і ніщо не врятує моє зранене серце. Втім, своєю красою Мирослава щось торкнулася в мені… 

— Максе, що з тобою? — запитує Назар, злегка гупнувши в моє плече кулаком.

— Та так… щось задумався, — відповідаю я, відвернувши погляд у вікно.

— Мене не проведеш! Якби я тебе не знав, то подумав би, що ти закохався! — з легкою посмішкою каже друг, продовжуючи дивитися на мене.

— Сьогодні я зустрів одну дівчину, і вона не виходить в мене з голови, — з сумом відповідаю я, глянувши на Назара, який сидів на зручному дивані.

— А що за дівчина? Я її знаю? — одразу цікавиться, дивлячись на мене хтивим поглядом. 

— Навряд чи. Вона не звідси. Зустрів її на трасі, але я мало не збив її… — Назар здивованого округлює очі, але я кваплюсь додати: — Дівчина їхала на велосипеді.

— На велосипеді?! Напевно якась спортсменка! А хоч красива? Чи так, на поціновувача!

— Для мене немає різниці, яка дівчина головне, щоб душею вона була чиста, — відповідаю з якимсь невдоволенням через його слова.

— Люди з хорошою душею — зараз рідкість! 

— Чомусь я впевнений, що вона саме та, яку я шукав, — замріяно кажу, на мить зависаючи на картинці за вікном. 

1 2 3 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Закохай мене в себе, Вікторія Вецька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"