Читати книгу - "Пригоди Санти і Санти, Стружик Лев"

Натовп жителів сніжного королівства, зібравшись на центральній площі, святкував перемогу. Ельфи, гноми, білі ведмеді та навіть балакучі рослини — усі були раді, що Сніжник і його армія більше не загрожують їхньому дому. У центрі уваги опинилися Санти та Луїс, чия сміливість і хитромудрий план стали ключем до перемоги.

— Гарна була битва, — сказав перший Санта, гордо дивлячись на натовп.

— Так, і тільки завдяки мені! — додав другий Санта, схрестивши руки.

— Завдяки тобі? — обурився перший. — Я був тим, хто координував атаку!

— А я був тим, хто підтримував тебе, не забувай цього! — відповів другий, підвищуючи голос.

Жителі на площі вже почали перешіптуватися, дивлячись на сварку між Сантами, але раптом ті обоє зупинилися, зустрівшись поглядами. Їхні очі, сповнені спочатку роздратування, раптом пом’якшилися.

— Знаєш, — сказав перший Санта, — у твоїх словах є правда.

— І у твоїх також, — зізнався другий Санта. — Ми обидва працювали як команда.

Вони подивилися одне на одного, і раптом на їхніх обличчях з’явилися сльози. Обидва Санти кинулися одне одному в обійми, і натовп навколо вибухнув оплесками.

Луїс, який спостерігав за цією сценою, наблизився і запитав:

— Що це з вами? Ви щось приховуєте?

— Гадаю, час розкрити тобі правду, Луїсе, — сказав перший Санта, тихо зітхаючи. — Насправді, я — Новий Санта, — пояснив він. — Я відповідаю за всі сучасні Різдва.

— А я, — додав другий, — Старий Новий Санта. Колись я правив у старому сніжному королівстві, але був змушений втекти.

— Чому? — запитав Луїс з цікавістю.

— Сніжник погрожував перетворити мене на сніговика, якщо я не виконуватиму його обов'язки, — зізнався Старий Новий Санта.

— Ого! — вигукнув Луїс. — То ти теж був у небезпеці?

— Саме так, — кивнув Старий Новий Санта.

Жителі, почувши це, почали обурюватися.

— Він теж із старого королівства! — вигукнув один із гномів. — Його не можна пробачати!

— Він працював на Сніжника! — додав інший.

— Стійте! — закричав Луїс, піднімаючи руки. — Не можна злитися тільки через його минуле. Хіба він не допоміг вам перемогти? Хіба він не боровся за це королівство?

Натовп зашепотів, і гнів поступово почав зникати.

— Добро завжди перемагає зло, — продовжив Луїс. — Ми повинні мати добре серце й прощати. Це головне.

Жителі повільно заспокоїлися, і натовп почав знову вітати Старого Нового Санту. Той зітхнув з полегшенням і подякував Луїсу за підтримку.

— Ти справжній молодець, Луїсе, — сказав Новий Санта. — Ти змінився на краще.

— Так, — погодився Старий Новий Санта. — Ти показав, що добро завжди має силу.

— Але тепер, Луїсе, тобі пора додому, — додав Новий Санта, дивлячись на годинник. — Уже п’ята година ночі.

Луїс трохи засмутився, але розумів, що потрібно повертатися. Він попрощався з усіма жителями сніжного королівства, обіймаючи ельфів, гномів і навіть білих ведмедів.

Санти сіли у свої сани, і Луїс знову обрав Нового Санту. Вони вирушили в дорогу, піднімаючись у небо, де знову їх зустріла метелиця. Але цього разу вони знали, як її подолати, і до світанку повернулися до будинку Луїса в Нууку.

— Пам’ятай: ніколи не будь завжди безсовісним, — сказав Новий Санта, допомагаючи Луїсу влізти у вікно. — Будь добрим! Щасливого Різдва!

— Дякую! Вам також щасливого Різдва! — відповів Луїс, посміхаючись і махаючи рукою.

Санти полетіли, зникаючи у світанковому небі, а Луїс, ледве втримуючись на ногах, ліг у своє ліжко й одразу ж заснув.

Наступного ранку, Луїс прокинувся й одразу побіг на кухню. Він обійняв маму, яка здивувалася його несподіваній ніжності.

— Що сталося, Луїсе? Чому ти такий спокійний сьогодні? — запитала вона.

Коли вся сім’я зібралася за столом, Луїс почав розповідати:

— Ви не повірите, але я зустрів справжніх Санту і Санту! Вони взяли мене до сніжного королівства...

— Сніжне королівство? — перервала його мама. — Яке ще сніжне королівство?

Луїс хитро посміхнувся й сказав:

— А ось це вже інша історія!

Ось так і закінчилася ця історія, про яку Луїс завжди пам’ятатиме.

Бувайте, мої любі читачі! Щасливого Різдва!

Кінець