Читати книгу - "Пригоди Санти і Санти, Стружик Лев"

Тим часом, у тронному залі старого сніжного королівства, серед крижаних стін, які виблискували холодним синім світлом, Сніжник розробляв новий план. Його очі палахкотіли зловісним блиском, а довгі пальці стискали королівську палицю, що випромінювала морозну енергію.

На підлозі біля трону кілька сніговиків катали сніжки, радісно сміючись. Один із них навіть примудрився зробити імпровізованого «снігового монстра» з трьома головами.

— Що ви тут влаштували?! — голос Сніжника загримів, немов грім, і всі сніговики зупинилися.

— Ми просто трохи бавилися, ваше величносте... — почав один із них, але його слова перервала крижана тиша.

— Бавилися?! У той час, як я розробляю план для нашої великої перемоги?! НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА ГРАТИСЯ, КОЛИ Я ПРИЙМАЮ РІШЕННЯ!!! — він вдарив палицею об підлогу, і крижаний спалах змусив усіх сніговиків здригнутися. — Ще раз бачу подібне — і ви будете заморожені на віки вічні!

Сніговики похнюпилися, бо знали, що погрози Сніжника — не просто слова. Вони тихо відійшли до стін, чекаючи на накази.

— А тепер слухайте! — сказав Сніжник, його голос заповнив зал. — Я розробив ідеальний план, щоб раз і назавжди захопити сніжне королівство. Їхні ельфи, гноми, тварини — усі будуть перетворені на сніговиків! Їхня магія стане моєю, і я стану найсильнішим королем у цьому світі!

— Але як ми туди проникнемо, ваше величносте? — запитав один зі сніговиків, трохи тремтячи.

— Дуже просто, — відповів Сніжник з лихою посмішкою. — Ми підемо через західний перевал, де їхні охоронці — білі ведмеді — ніколи нас не чекають. Спочатку ми знищимо їхній опір, а потім...

Він зробив паузу, насолоджуючись моментом.

— Потім ми заморозимо всіх їхніх жителів! — продовжив він. — Вони ніколи не очікують нападу взимку, бо вірять у свій мир і безпеку.

Сніговики почали захоплено шепотіти між собою. Їхні обличчя світилися захопленням і відданістю своєму королю.

— Що ж, досить балачок! — проголосив Сніжник. — Починайте підготовку! Я хочу, щоб ми виступили до заходу сонця!

Сніговики швидко розбіглися, виконуючи накази. Хтось готував крижані гармати, хтось закликав морозних вовків, а хтось перевіряв запаси магічного льоду. Сніжник дивився на них із задоволенням. Його план нарешті набував форми.

Тим часом, у сніжному королівстві, Луїс безтурботно гуляв вулицями, час від часу зупиняючись біля балакучих рослин чи граючись з гномами. Він поводився трохи зухвало, навіть зриваючи іноді листочки з рослин.

— Ой! Мої листочки! — закричала одна рослина, коли Луїс потягнувся до неї.

— Ну, вибач! Я просто хотів подивитися, чи вони справжні, — відповів той, сміючись.

— Луїсе, будь обережним! — зауважив перший Санта, який підійшов ближче. — Тут усі живі, і до них треба ставитися з повагою.

— Гаразд, гаразд... — пробурмотів Луїс, удаючи, що його це зовсім не хвилює.

Він продовжив гуляти, цього разу підійшовши до білих ведмедів, які, як завжди, стояли біля воріт.

— Привіт! А ви дійсно такі сильні, як кажуть? — запитав Луїс, підстрибуючи перед одним із ведмедів.

— Ми сильні, але й доброзичливі, — відповів ведмідь. — Але з нами краще не гратися занадто грубо.

— А якщо я так? — Луїс легенько штовхнув ведмедя в лапу.

Ведмідь суворо подивився на нього, і Луїс одразу відступив назад.

— Ну, я ж просто пожартував! — сказав він, ховаючи руки за спину.

Санти уважно спостерігали за поведінкою Луїса. Вони зрозуміли, що йому ще потрібно багато чому навчитися, але бачили й те, що він мав добре серце.

Коли сонце почало схилятися за горизонт, у сніжному королівстві панувала спокійна атмосфера. Жителі займалися своїми справами, готуючись до Різдва, коли раптом від воріт почулися тривожні крики.

— Тривога! Хтось наближається! — закричав один з білих ведмедів, піднявши лапу вгору.

Всі жителі швидко зібралися на центральній площі. Санти і Луїс теж поспішили туди. На горизонті виднілася темна армія сніговиків, очолювана величним і грізним Сніжником. Його палиця випромінювала крижаний блиск, а його очі зловісно світилися.

— Це він! — прошепотів перший Санта, дивлячись на фігуру Сніжника.

— Хто? — запитав Луїс, озираючись.

— Це король Сніжник, — пояснив другий Санта. — Він уже давно мріє захопити наше королівство.

— Але чому? — здивувався Луїс.

— Його королівство втратило магію, — сказав перший Санта. — Він хоче заволодіти нашою силою, щоб правити всім світом.

Сніжник зупинився перед жителями сніжного королівства, його голос пролунав над площею:

— Віддайте мені свою магію, і я обіцяю залишити вас живими! Інакше...

— Інакше що? — вигукнув перший Санта, виступаючи вперед.

— Інакше ви всі станете частиною моєї армії! — відповів Сніжник з лихою посмішкою.

Луїс, дивлячись на цю сцену, не міг стримати своєї цікавості.

— Цікаво... А що буде коїтися далі? — прошепотів він, стискаючи кулаки.

Що ж, продовжу цю розповідь у наступній частині.