Читати книгу - "Пригоди Санти і Санти, Стружик Лев"

Сніжник стояв на чолі своєї армії сніговиків, тримаючи палицю, яка світилася холодним синім сяйвом. Його голос, гучний і впевнений, лунав над усією площею:

— Віддайте мені своє королівство! Ваша магія тепер належить мені! — закликав він, упираючи палицю в землю.

Жителі сніжного королівства здригнулися, а ельфи та гноми відступили ближче до своїх майстерень, намагаючись уникнути погляду Сніжника. Але перший Санта сміливо ступив уперед і вигукнув:

— НІКОЛИ! Ми самі будували це королівство, докладаючи багато праці й магії. Тому, ти не отримаєш нічого, Сніжнику!

Сніжник підняв брову, трохи здивований такою впевненістю. Його злісна посмішка стала ще ширшою.

— Ми будуємо, а ти тільки руйнуєш, — продовжив перший Санта. — Якщо ти зупинишся й перестанеш знищувати наше королівство, ми допоможемо тобі повернути магію. Але тільки, якщо ти станеш добрим.

— ДОБРИМ? — реготнув Сніжник, хитаючи головою. — Це ти просиш мене? Короля Сніжника? Ніколи! — Він рішуче підняв палицю й закричав до своєї армії: — Нападайте!

Сніговики, що стояли позаду, одразу кинулися вперед. Їхні білі обличчя з холодними очима виглядали ще страшніше, коли вони почали наближатися до жителів.

— Гноми! Ельфи! Захищайтеся! — наказав перший Санта.

Гноми швидко вишикувалися в ряди й почали кидати сніжні кульки в сніговиків, намагаючись уповільнити їхній рух. Ельфи приєдналися до боротьби, створюючи в повітрі магічні кулі, що вибухали яскравими іскрами.

Але це лише дратувало сніговиків. У відповідь вони почали кидати шматки льоду, які розбивалися об крижані будинки королівства.

— Справи кепські... — пробурмотів другий Санта, дивлячись на те, як морозні вовки приєдналися до атаки. Їхні гострі зуби й холодні очі випромінювали загрозу.

— Ми не можемо їх стримати! — викрикнув один з білих ведмедів, кидаючи великий сніжний клубок у напрямку вовка.

— Викликайте оленів! — наказав перший Санта.

На крик відгукнулися олені, які одразу рушили в атаку, намагаючись відбити вовків. Але кожен укус морозного вовка заморожував оленів, які залишалися нерухомими на полі бою.

Сніжник з трону зловісно сміявся, спостерігаючи, як його вороги поступово слабшали.

— Тепер ви побачите, хто тут справжній господар! — вигукнув він, заморожуючи одного з тікаючих ельфів помахом своєї палиці.

Гноми й ельфи намагалися боротися до останнього, але сніговики дедалі більше наближалися до центральної площі. Сніжник вирішив використати ще одну свою зброю.

— Сніговики! Підкидайте магічний лід у повітря! — наказав він.

Сніговики слухняно підкинули вгору шматки льоду, які розсипалися, перетворюючись на холодний дощ. Краплі потрапляли на будинки, вулиці та майстерні, миттєво заморожуючи все навколо.

— Ми втратимо все, якщо не зупинимо його! — вигукнув другий Санта, дивлячись на перший ряд заморожених жителів.

Перший Санта погодився, нахмурившись.

— У нас немає вибору. Ми повинні перемогти його самостійно! — сказав він.

Санти сховали Луїса в укритті, наказавши йому залишатися там і не виходити. Луїс хотів щось сказати, але погляд першого Санти змусив його замовкнути.

Перший Санта зібрав свої сили, підняв руки, і перед ним з’явився сніговий покрив, що з блискітками летів у напрямку Сніжника. Другий Санта використав свою магію повітря, створюючи візерунки, які розсипалися навколо ворога.

— Що це за дитячі трюки? — знущально вигукнув Сніжник, відбиваючи їхню магію своєю палицею.

— Побачимо, хто з нас сильніший! — вигукнув перший Санта, знову атакуючи.

Битва тривала, але сили Сніжника здавалися непохитними. Сніговики оточили жителів сніжного королівства, залишаючи їм дедалі менше простору для відступу.

Санти й усі жителі королівства залишалися у повній паніці. Їм здавалося, що поразка неминуча.

— Ми оточені... — тихо сказав другий Санта, озираючись на ворожу армію.

Але раптом, у Луїса з'явився один хитромудрий план, про який він вирішив розповісти Сантам.

— У мене є план! — вигукнув Луїс, підбігаючи до Сант.

— Що за план? — запитав перший Санта, глянувши на нього із сумнівом.

— Ми використаємо вогонь, щоб перемогти Сніжника! — вигукнув Луїс, широко розмахуючи руками.

— Вогонь? — другий Санта здивовано підняв брови. — Але ж ми в крижаному королівстві! Тут усе замерзло. Де ми знайдемо вогонь?

— У вашому каміні! — відповів Луїс із усмішкою. — Я бачив горіле вугілля в каміні на фабриці подарунків. Якщо підкинути його в повітря і поєднати з вашими сніжними силами, ми створимо щось таке, чого Сніжник точно не очікує!

Перший Санта задумався, нахилившись до другого.

— Це може спрацювати, — сказав він.

— Але це ризиковано. Вугілля може пошкодити наше королівство, — відповів другий.

— У нас немає вибору, — твердо сказав Луїс. — Якщо ми нічого не зробимо, то Сніжник знищить усіх!

Санти переглянулися. Вони бачили, що Луїс був серйозно налаштований, і зрозуміли, що він має рацію.

— Гаразд, — погодився перший Санта. — Але будь обережним, Луїсе.

Ельфи швидко побігли до фабрики подарунків і принесли кілька шматків горілого вугілля. Санти, утворивши магічне коло, почали використовувати свої сили. Перший Санта створив навколо вугілля потужний потік снігового покриву, який, здавалось, ожив і почав світитися. Другий Санта додав до цього блискітки й магію повітря, які піднімали вугілля в небо.

— Що це ви робите?! — закричав Сніжник, побачивши, як світло від вугілля почало заливати площу.

Сніговики навколо нього зупинилися, дивлячись угору із занепокоєнням.

— Що б це не було, воно не зупинить мене! — вигукнув Сніжник, махаючи своєю палицею, але його магія не могла подолати яскраве світло.

— А тепер дивіться! — вигукнув Луїс, захоплено спостерігаючи за тим, що відбувається.

Вугілля, оточене магією, раптом почало світитися сильніше. Потоки тепла поширилися навколо, і деякі сніговики почали відчувати, як їхні тіла тануть.

— Що це? — злякано вигукнув один зі сніговиків, дивлячись, як його руки почали перетворюватися на воду.