Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лірникові думи, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Лірникові думи, Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лірникові думи" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 18
Перейти на сторінку:
і бога

В небі розбудили.




І зачали святі люде


Господа молити,


Щоби господь Соломону


Дав ще літ прожити.




«Соломона,- господь каже,-


Щиро я кохаю


І своїх літ йому дав би,


Но я літ не маю.




Ви, святії мої люди,


Ви на землю йдіте


І для него кілька років


У людей просіте!»




І зійшли святі із неба,


Стали скрізь ходити.


І ходили, й літ просили


Соломону жити.





VI





Цілий день вони ходили...


Закотилось сонце.


І приходять святі люде


Під їдно віконце.




Там старая баба жила,


Що сто літ прожила,


А ще других сто прожити


Доля їй судила.




І зачали святі люде


Бабу ту питати,


Чи не схоче тая баба


Своїх літ віддати.




«Нащо маю віддавати? -


Баба говорила,-


Коли мені літа тіі


Доля присудилаї»




«Старість, бабко, нам - не радість,


Як старому жити-


Хіба тілько свої кості


Жовтії сушити.




А на світі єсть дитина,


Бідна сиротина,


Літ не має і вмирає,


Як тая билина!»




І здихнула стара баба,


І стала казати:


«Коли так, то вже я мушу


Тридцять літ вам дати.




Лиш нехай дитина тая


Гайом не гайнує:


Нехай літа дорогії


І себе шанує ...»





VII





Три і штири проминуло,


П'ятий наступає,


Соломон жиє на світі


Да й, не умирає.




В, літ п'ятнадцять і шістнадцять


Виріс він, на диво.


Хто поглянув, то сказав би-


Двадцять літ пробило.




І згадав він свою неньку,


Шо хотіла вбити.


І задумав, чим не було б,


Неньці відплатити.




Лиш Давид їдного часу


Виїхав з столиці,-


Взяв товару штири вози,


Іде до цариці.




Приїжджає під ворота,


Коні випрягає,


Лиш виходить і цариця,


Купчика вітає.




Роздивилася товари:


Всі до сподобання.


Да й сам купчик молоденький


Здався б до кохання.




«Що ти хочеш за товари?» -


Цариця питає.


«Тілько дівчину на нічку»,-


Купчик відвічає.




І цариця попросила


Сутки почекати.


А тим часом йому стала


Дівку добирати.





VІІІ





От настала ніч темненька.


Постіль застелили


І на постіль на пухову


Купчика вложили.




Йде дівчина, як калина,


Серце страшно б'ється:


Хто то знає, що там буде?


Що там доведеться?




А купець лиш тілько глянув -


Каже: «Не годиться!»


Да і просить, щоб прислала


Другую цариця.




Входить друга, як та ружа,


Серце обкипає:


Хто там знає, що там буде,


Що її чекає!




Но купець собі байдуже:


Не пускає спати,


А в цариці таки просить,


Щоби дівку дати.




Щой не слала лиш цариця,


Все то не годиться.


На остаток - що робити?


Йде сама цариця.




Йде цариця, чепуриться,


Б'ються мило груди:


Вона знає, що чекає,


Що там з нею буде.




Лиш приходить - гарний купчик


Став до себе звати.


І цариця коло него


Положилась спати.





ІX





Положилася цариця


Без жадного фуку,


І купець підняв над нею


Свою праву руку.




І підняв він свою руку,


Положив на груди


І промовив: «Ой, колись-то


Грав я в сії дуди».




Потім знову синок каже


До рідної мами:


«Ой, колись-то я виходив


Через сії брами!»




Но цариця того всього


Та й не розважає;


Чи зшаліла, чи заснула,


Чи бог її знає!




От цариця захропіла,


Соломон піднявся,


Зібрав все своє, що було,


І приладнувався.




І цариця не проспиться,


Спить і тяжко дише.


А купець на стінах всюди


Діамантом пише:




«Коли мати з сином спала,


Голова жіноча-


Видить бог і видять люде -


Не варт жмені клоччя!-




Написав він і поіхав,


Куди - сам лиш знає.


Аж тут рано, до схід сонця,


Давид приїжджає.





X





Спить- цариця, не проспиться.


Давид походжає,


Походжає, поглядає


І письмо читає:




«Коли мати з сином спала,


Голова жіноча -


Видить бог і видять люде -


Не варт жмені клоччя!»




І забились його жили,


І ожили кості: -


Давид зразу догадався,


Хто приходив в гості.




Догадався, що ще в світі


Соломон гуляє.


І як сина відпитати -


Думоньку гадає.




«Га! - подумав,- зроблю плуга,


Плуга золотого.


Може, плугом відпитаю


Соломона свого!»




І зібрав він своє злото,


Казав збити, злити


І із того злота всього


Цілий плуг зробити.




І зібралися цигане,


Золото- стопили


І, на диво всьому світу,


З него плуг зробили.




І послав Давид по світі


Той плужок возити,


І питати, і писати,


Як будуть цінити.





XI





І цінили того плуга,


І ціну писали:


Скрізь від тисячі червоних


Менше не давали.




От додому повертають,-


Видять: під горою


Парубок якийсь обдертий


Ходить з чередою.




І ходить він з чередою,


Чорний хліб жвакає


І череду на дорогу


З поля виганяє.




Слуги й того не минули: -


Зачали просити


Подивитись на їх плуга,


Ціну йому збити.




І прийшов він. Зачинає,


Плуга оглядати.


«Да, плуг гарний, - промовляє,-


Нічого казати.




І чересло, і полиця,


І леміш хороший.


Кого злидні їдять три дні,


Дав би купу грошей.




І як дощики, на щастя,


В маю перепадуть,


Тогді плуг йому придасться,


Й гроші не пропадуть.




А не будь дощу ні разу-


Він не варт нічого:


І не тілько хліба сего -


Сухарця цвілого!»




Записали й се ті люде


На папері свому


І поїхали, сердиті,


До самого дому.





XII

1 ... 9 10 11 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лірникові думи, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лірникові думи, Руданський"