Читати книгу - "Ілон Маск"

Що стосується питання, чи Маск веде технологічну галузь до нових висот, як це робили Гейтс або Джобс, думки експертів розділяються. Один табір вважає, що SolarCity, Tesla і SpaceX не пропонують реальних надій для галузі, яка конче потребує якихось видатних інновацій. Для іншого табору Маск — це саме те, що треба, найяскравіша зірка на горизонті того, що вони бачать як прийдешню революцію у технологіях.

Економіст Тайлер Коуен — який віднедавна став доволі відомим завдяки глибоким аналітичним публікаціям про стан індустрії технологій та своїй візії того, як вона може розвиватися у подальшому, — належить до першого табору. У «Великій стаґнації» Коуен оплакує відсутність значного технологічного поступу та стверджує, що саме це призвело до уповільнення розвитку американської економіки та зниження зарплат. «Висловлюючись фігурально, американська економіка від XVII століття зірвала багато плодів, що висіли доволі низько: чи це була безкоштовна земля, чи багато іммігрантської робочої сили, чи потужні нові технології, — пише він. — Але за останні сорок років плоди з нижніх гілок почали зникати, а ми почали вдавати, ніби вони все ще там є. Ми не признаємося собі, що сягнули технологічного плато і що дерева дають менше плодів, ніж нам хотілося б думати. У цьому й проблема. Ось що пішло не так».

У своїй наступній книжці «Кінець середніх значень» Коуен передрікає не дуже романтичне майбутнє, у якому людство матиме справу з величезним проваллям між Тими, хто Має, і Тими, Хто Не Має. У майбутньому Коуена колосальне зростання можливостей штучного інтелекту призведе до зникнення багатьох трудомістких видів роботи. У цьому середовищі процвітатимуть люди, які будуть дуже розумними, зможуть доповнювати машини і працюватимуть у ефективній зв'язці з ними. А що буде з безробітними масами? Багато з них із часом знайдуть собі роботу — роботу на Тих, Хто Має, які найматимуть команди нянь, хатніх працівників і садівників. Якщо хоч щось із того, що робить Маск, може скоригувати курс людства і спрямувати його до рожевішого майбутнього, Коуен цього не бачить. Знайти справжню проривну ідею нині значно важче, ніж у минулому, стверджує Коуен, тому що ми вже вичерпали більшу частку з покладів великих відкриттів. Під час обіду у Вірджинії Коуен описав Маска не як генія-винахідника, а як шукача уваги, та ще й при цьому не дуже хорошого. «Я не думаю, що для багатьох людей має значення питання, чи ми дістанемося до Марса, — сказав він. — І це, видається, занадто витратний спосіб домагатися тих проривів, які можуть трапитися в результаті. Ще ми чуємо про Hyperloop. Я не думаю, що він справді має намір це зробити. Важко не засумніватися, чи це не є просто піар-стратегією для просування його компаній. Для Tesla це може спрацювати. Але це просто витіснення проблем кудись на задній план. Електрику все одно треба виробляти. Цілком можливо, що він кидає виклики звичному улаштуванню речей значно меншою мірою, ніж вважають люди».

Така оцінка не надто відрізняється від оцінки Вацлава Сміла, почесного професора Манітобського університету. Білл Гейтс відгукнувся про Сміла як про важливого письменника за його праці про енергетику, навколишнє середовище та індустріальне виробництво. Одна з недавніх книжок Сміла — «Зроблено в США», дослідження минулої індустріальної слави Америки та подальшого плачевного занепаду американського виробництва. Будь-хто, хто вважає, що Сполучені Штати здійснили природний, розумний перехід від виробництва до високооплачуванішої роботи з інформацією, мусить прочитати цю книжку та подивитися на довгострокові наслідки цієї зміни. Сміл наводить численні приклади того, як індустріальне виробництво генерує видатні інновації та створює навколо них масивну екосистему робочих місць і технічних знань. «Наприклад, коли приблизно тридцять років тому Сполучені Штати припинили виробляти майже всю "стандартно-масову" споживчу електроніку та дисплеї, вони також втратили здатність розробляти і масово виробляти новітні пласкі екрани та батареї — два класи продуктів, які є істотними для портативних комп'ютерів та мобільних телефонів і масштабне імпортування яких продовжує збільшувати дефіцит торговельного балансу США», — пише Сміл. Трохи далі у своїй книжці Сміл підкреслює, що саме аерокосмічна галузь була надзвичайним благом для американської економіки та одним з найбільших експортерів. Підтримка конкурентоспроможності цього сектору має бути ключовим елементом зусиль із розширення американського експорту, і експорт має становити велику частку продажів сектору, тому що найбільший аерокосмічний ринок наступних двох десятиліть буде в Азії, насамперед у Китаї та Індії, й американські виробники літаків та авіаційних двигунів мають продуктивно скористатися з цього розширення».

Сміла серйозно бентежить ослаблення спроможності США конкурувати з Китаєм, але він усе ж не вважає Маска або його компанії хоч якоюсь противагою цьому спаду. «Як, з-поміж усього іншого, історик технічного поступу, я просто змушений бачити у Tesla ніщо інше, як цілком вторинну, надмірно розрекламовану іграшку для хвальків, — написав мені Сміл. — Остання річ, що потрібна країні, у якій 50 мільйонів людей залежать від продовольчих талонів і яка щомісяця збільшує свій борг на 85 мільярдів доларів, — це будь-що пов'язане з космосом, особливо космосом у сенсі розважальних польотів для супербагатіїв. А пропозиція транспортної труби — це лише напускання в очі людям, які не знають фізики на рівні навіть дитячого садка, туману у вигляді дуже старого і давно поширюваного умоглядного експерименту з кінетики. [...] Є багато винахідливих американців, але у цьому переліку Маск займає позицію ближче до кінця».

Ці доволі різкі коментарі відверто дивують, з огляду на деякі речі, які Сміл розхвалював у своїй недавній книжці. Він приділив багато уваги позитивному впливу, який мала запроваджена Генрі Фордом вертикальна інтеграція на розвиток автомобільної галузі та американської економіки. Він також докладно писав про зростання значення «мехатронних машин», або машин, у яких значну роль відіграють електроніка та програмне забезпечення. «Станом на 2010 рік електронне управління типового седана вимагало більше рядків програмного коду, ніж команди, які керують роботою найновішого реактивного авіалайнера Boeing, — пише Сміл. — Американське виробництво перетворило сучасні автомобілі на подиву гідні мехатронні машини. Перше десятиліття двадцять першого століття також принесло з собою широкий спектр інновацій — від застосування новітніх матеріалів (вуглецевих композитів у авіації,