Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » В кроці від кохання, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В кроці від кохання" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 93
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 8

     Марк.

     Це точно звана вечеря, а не театр однієї акторки? Ось і “клоун” до кімнати завітав! 

     Аж волосся на потилиці дибки встало! Як перестати на неї витріщатися? 

- Це моя донька, Емілія! - сухо промовляє господар дому, не відриваючи очей від підлоги. 

- Вітаю всіх! - вона вмощується на вільне місце, якраз навпроти мене.

- Дуже приємно! - натужно промовив мій батько. Маю надію, зрозумів, що втягнув мене в справжнісіньку авантюру, та вляпався в неї сам. 

- Еміліє! Це мій колега, бізнес-партнер та близький приятель - Віктор Іванович, його дружина Оксана Михайлівна та їх син… - представляє нас батько “красуні”.

- Марк! - закінчую я за нього.

     Споглядаю на неї і не можу зрозуміти… чи то зумисно нанесла на обличчя таку кількість штукатурки? Сусідський прораб явно не дорахується мішка білої шпаклівки. А сидить з таким виразом на обличчі, наче як мінімум - міс Всесвіт! Мені б її самовпевненості! Одні очиська виразні, на блідому, як з того світу обличчі. Бачив різних, і навіть пришелепкуватих, але таких вперше!

     “Тікай, Марку, тікай!”, - аж свербить в голові від цієї думки.

     “Може власний проект мені не так вже і потрібен?”

 

Емілія.

- Приємно! Але я все-одно всіх не запам’ятаю! - відповідаю, паралельно наколюючи виделкою чималу порцію салату, яка опинилася в моїй тарілці.

- Тату! - починаю пошепки, ну добре, майже пошепки. - Тату… - доки не впевнилася, що він звернув на мене увагу. - Це на Марка я мала звернути свою увагу? 

     Після моїх слів, які думаю, що почули всі, батько спочатку зблід, потім його обличчя густо почало вкриватися багровими плямами. Не дочекавшись його відповіді я продовжила.

- То ви Марку олігофрен? - з серйозним виразом на обличчі запитую я.

     Марк перестав жувати, мало того, навіть рука з веделкою застигла у повітрі. Мій батько почав нервово хапати ротом повітря. Оксана Михайлівна знову закашлялася, спльовуючи воду в свою серветку. 

- У сенсі мільйонер! - додала я так наче це одне і теж.

- Ти мала на увазі - олігарх! - виправив мене батько. 

- А я хіба не так сказала? -  невинно кліпаю очима. 

     “Напевно,  після цієї вечері батько усі статки перепише на кота!”

     “Але якщо вже заробляти, то по повній!”

- А Ви, Еміліє, чим займаєтеся? - цікавиться Віктор Іванович, схоже він перший відійшов від моїх слів.

- Власне нічим! - пересмикнула плечима. - Тільки закінчила навчання. 

- А хобі якесь маєте? - задає чергове питання батько Марка.

- Ну як всі дівчата мого віку, витрачаю гроші татуся!  - широко посміхаюся і при цьому безсоромно розглядаю його синочка.

 -Вона співає… - сухо вимовляє мій батько, ще й досі насуплений та нервовий.

      “А що таке? Виявляється співи це хобі, а не марне витрачання часу та його коштів на вчителів?”

- Співаєте? Як цікаво! - Оксана Михайлівна навіть серветку відклала, а дарма, я б тримала її якомога ближче до себе. Всяке може статися.

- Та так, трішки! - сіпаюся я. От співати зараз точно в мої плани не входить. Інакше навіщо ця вся вистава? Заспівати зараз, це все одно, що вистрілити собі в ногу. 

- То може виконаєте щось для нас? - продовжує жінка.

- Ой, та я сьогодні не в голосі! - вмикаю сором’язливість. 

- Вона заспіває! - з нотками наказу в голосі промовляє батько і легенько наступає на мою ногу під столом. 

     “Ну що ж! Як то кажуть, сам напросився! Якщо вже помирати то з музикою!”

- Якщо всі дуже просять, то добре! - широко посміхаюся.

     Прокашлялася, зайняла місце в центрі кімнати, увімкнула на телефоні інструментальну композицію. І почала… Почувши мій голос сусідський собака за вікном завив, домашній кіт Маркіз спросоння впав з підвіконня і забився під диван. Чесно… я старалася… старалася не попасти в жодну ноту, та  гучно, як тільки дозволяли мої голосові зв’язки, тягнула тенор другої октави. Від мого ніжного та жіночого голоса не залишилося й сліду…

      Марк скривився й почав прикладати ліве вухо до плеча. Око батька почало сіпатися. Оксана Михайлівна опинилася в кроці до того, щоб знепритомніти. І лише Сірку надворі моя пісня подобалася, бо він активно підвивав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 11 12 13 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В кроці від кохання, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"