Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Розділ 16

Оцінка запасів нафти й газу наводиться відповідно до інформаційного бюлетеня Геологічної служби США «Circum-Arctic Resource Appraisal: Estimates of Undiscovered Oil and Gas North of the Arctic Circle», в якому повідомляються результати дослідження, завершеного у травні 2008 року.

Розповідь про невдачі «Royal Dutch Shell» на арктичній Алясці в бурильному сезоні 2012 року викладено в офіційних урядових звітах за наслідками операції, зокрема «Report to the Secretary of the Interior: Review of Shell’s 2012 Alaska Offshore Oil and Gas Exploration Program» (March 2013); звіт Берегової охорони США «Report of Investigation into the Circumstances Surrounding the Multiple Related Marine Casualties and Grounding of the MODU Kulluk» від грудня 2012 року і стислий виклад аварії Національною радою з безпеки транспорту «Grounding of Mobile Offshore Drilling Unit Kulluk». Різноманітні правові порушення, щодо яких «Шелл» і «Нобл» повинні були відповідати, детально описані в офіційних заявах Міністерства юстиції (грудень 2014) і Агентства з захисту довкілля (вересень 2013).

Окрім пречудової роботи Маккензі Фанка (McKenzie Funk) «The Wreck of the Kulluk» у «Нью-Йорк таймс мегезін» від грудня 2014-го, мені також стали в нагоду тогочасні публікації в «Анкорідж дейлі ньюз» та «Марин лог». «Таранакі дейлі ньюз» широко висвітлювало нетривале й нещасливе перебування «Диско» в Новій Зеландії. Репортер з Аляски Джим Полін (Jim Paulin) першим виявив красномовний факт, що «Шелл» вирішила вдатися до горезвісного буксиру «Куллук», щонайменше частково через те, щоб заощадити досить скромні податкові виплати, які корпорації мусила сплатити штату Аляска, якби він перезимував тієї зими на Алясці.

Розділ 17

Портрет двох сумних російських шпигунів у Нью-Йорку (зокрема і їхній контакт із Картером Пейджем) було змальований у деталях на двадцяти семи сторінках кримінального позову США проти Євгенія Бурякова (він же «Женя»), Іґоря Споришева і Віктора Подобного. У матеріалі «Spy Who Added Me on LinkedIn» («Блумберг», 15 листопада 2016) Гаретта М. Граффа (Garrett M. Graf) було додано кольорів щодо проникнення ФБР у безпечні (як вони то думали) шпигунські квартири.

Подяка Стіву Горну (Steve Horn) з «ДеСмогБлог», який, окрім інших пам’ятних, пов’язаних із Пейджем речей, відшукав реєстраційні документи, що їх Картер Пейдж подав до секретаріат штату Оклахома для створення компанії «Глобал нечурал газ венчурес» в Оклахома-Сіті. І подяка власне самому Картеру Пайджу за його дивні свідчення в Постійному комітеті з розвідки Палати представників від 2 листопада 2017 року. В офіційному протоколі цієї справи також містяться листи тодішньому директору ФБР Джеймсу Комі, і численні, дібрані самим Пейджем, есеї, в яких він викладає своє ставлення до Іґоря Сєчіна, Списку Магнітського, несправедливого ставлення до Росії з боку урядовців Державного Департаменту США адміністрації президента Обами. Нескладно зрозуміти, чому, коли Дональд Трамп підібрав Пейджа трохи не на вулиці і зробив одним зі своїм п’яти ключових радників з питань зовнішньої політики, росіяни вирішили, що в боротьбі за номінацію в президенти він може виявитися дуже дружелюбним до Путіна кандидатом.

Окрім зроблених уже після арешту репортажів Матея Рошки (Matei Rosca) і Ендрю Хіггінса (Andrew Higgins), опис Марселя Лехеля Лазаря («Гуччифера») взято з кримінального позову, документа про визнання провини, викладення фактів і листа прокурора про винесення вироку у справі США проти Марселя Лехеля Лазаря, поданого в Окружний суд Східного округу Вірджинії. О, архів Гуччифера все ще ширяє в місцях, що їх Лазар назвав «Хмарою безкінечної справедливості».

«The Weird History of How the Hillary Clinton Email Story Was Broken—and Buried» Каллума Борчерса (Callum Borcher) («Вашингтон пост», 5 липня 2016 року) — незначний чудовий приклад того, як Гуччифер першим виявив, що листування Блюменталь–Клінтон велося через приватний поштовий сервер у час, коли Клінтон була державним секретарем.

Розділ 18

Усіма своїми знаннями про корупцію Путіна в будівельних проєктах до Олімпіади в Сочі світ зобов’язаний розслідуванням, здійсненим російськими дисидентами Борісом Нємцовим і Алєксєєм Навальним. Переважну частину їхніх матеріалів було надруковано англійською в «Інтерпретер». Чимало інших журналістів, як було деталізовано на сторінках книжки, наслідували їхній приклад і додали свої матеріали. У звіті «Х’юман райтс вотч» за лютий 2013 року під назвою «Race to the Bottom» детально розповідається про життя і зарплатню без прикрас місцевих мешканців і мігрантів, які стали робочою силою будівельного буму в Сочі.

В офіційному архіві вебсайта президента Російської Федерації викладено неочікувано відверте тлумачення путінського реагування на те, що він сприймав як слабкість Януковича перед лицем загострення протестів Революції Гідності в Києві.

Розділ 19

Будапештський меморандум двадцятирічної давнини, за яким Україна відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки з боку Росії, Великої Британії і Сполучених Штатів, несподівано знову став темою новин і жваво обговорювався після анексії Путіним Криму в 2014 році. Мені вдалося отримати доступ до тексту початкової угоди на вебсайті неприбуткової організації «Секюріті кансіл репорт» (www.securitycouncilreport.org), яка заснована «для підвищення прозорості Ради Безпеки ООН».

Деталі путінського й російського втручання в політику України взято з праць Карен Давіша (Karen Dawisha) «Putin’s Kleptocracy»; Олександра Андрєєва «Влада й гроші в Україні» («Відкрита демократія», лютий 2014); сенатора Бена Кардіна (Ben Cardin) «Putin’s Asymmetric Assault on Democracy in Russia and Europe: Implications for U.S. National Security», 2018; і Михайла Зиґаря «Вся кремльовская рать». Портрет Дмитра Фірташа відтворено частково за його розлогими переговорами з представниками Державного департаменту США у Києві. Розібратися у загальній структурі енергетичного сектору України, а також осягнути її енергетичні потреби мені допоміг аналіз Саймона Пірані (Simon Pirani) з Оксфордського інституту енергетичних досліджень «Ukraine’s Gas Sector» (2007). Нємцов і Мілов у «Putin and Gazprom: An Independent Expert Report» (2008) допомогли розібратися з місцем в українському енергетичному секторі Дмитра Фірташа. Так само, як і прислужилася в цьому блискуча серія матеріалів «Comrade Capitalism» від «Рейтер». Загальна практика ведення Фірташем справ і його філософія також детально викладені в матеріалах обвинувачення Сполучених Штатів Америки проти Дмитра Фірташа, поданих в Окружний суд США Північного району штату Іллінойс, Східний округ.

На кого працював Пол Манафорт і що за те отримав від фінансованої Путіним Партії регіонів в Україні, викладено в обвинувальних актах, свідченнях і показаннях у суді, заявах про правопорушення, документах про визнання провини, меморандумах про винесення вироків у недавніх федеральних кримінальних справах, порушених спецпрокурором проти Манафорта. Так само його активна діяльність шматує репутацію провідних політичних опонентів Партії регіонів, включно з Юлією Тимошенко. Найдрібніші подробиці ділових стосунків Манафорта