Читати книгу - "Ігри Немезиди, Джеймс С. А. Корі"

Весь час, відколи сталося проголошення Вільного флоту, прем’єр-­міністр невилазно сидів у своїй каюті, використовуючи їхній лазерний зв’язок для чи не сотні шалених розмов, що, як одна, мали все ту ж саму тональність. Алекс, неспроможний розчути всі ті слова високого начальства, докладав свідомих зусиль, аби взагалі не слухати й не чути, просто на той випадок, якщо перегодом хтось почне розпитувати його, що він там розчув. Однак вислови на взір «не підкріплено доказами», та «значущий провал», та «все ще розслідуючи» проскакували досить часто, й Алекс почав розпізнавати їх — десь так, як, бува, чуєш якусь пісню знову й знову — то й слова її мимоволі стають розбірливішими.

Його монітор був розділений на дві частини. Одна являла собою великомасштабну мапу Сонячної системи, з виокремленими критично важливими для нього ділянками: де «Смугач», де оонівський військовий ескорт, що летів їм назустріч, де «Росинант», а де «Пел­­ла» з її зграєю, а також де станція Тайко, Марс, Земля, Місяць. Менша частина — віконце — показувала діагностику внутрішніх систем «Смугача». Спроєктовано маленький пінас «Смугач» не для міжпланетних мандрівок, тож досить-таки віддалені одне від одного Земля й Марс на цій мапці тіснилися зовсім поруч. Цей реактор мав достатню кількість палет палива для місяців польоту, але коли закінчиться викидова маса, тоді морока буде з приводом. Та поки що вони трималися в межах припустимих похибок. А це, як на Алекса, означало, що навіть коли теє у них скінчиться, то летітимуть вони так поволі, що хто-небудь і зможе накинути вуздечку на «Смугача». Порятунок зусиллями професіоналів — цей пункт усе ще твердо тримався в його виграшному списку.

Ось навігаційна система викинула на монітор якусь засторогу. Він відкрив її.

— Що там у тебе? — спитала Боббі.

— Там «Пелла» зі своїм маленьким другом знову повимикали свої приводи, — відповів Алекс. — А ще... Гей! Вони чи не... Декотрі їхні кораблі відпадають від нас. От наче припиняють гонитву за нами!

Боббі видала такий радісний переможний зойк, аж Сміт надовго припинив свою розмову й вийшов глянути, що воно там сталось. Поки Алекс пояснив йому все, то вже й «Пелла» завелась і розвернулася слідом за рештою. Не на повну швидкість рвонули вони спочатку, бо ж, мов риба хвись хвостом, вони розвертались, гублячи якусь частину свого розгону, аби лягти на зворотний курс — на Пояс, пролітаючи перш якийсь мільйон кілометрів через Юпітерову систему. А «Чецемока» почецемокала у протилежному напрямі. Хай там яке завдання ставила собі «Пелла», а залишила «Смугача» позаду, так його й не наздогнавши.

Напруга, якої Алекс навіть і не усвідомлював, почала розсотуватись, чому сприяли й гейгейкання та вибухи реготу Боббі. Отже, оонівський ескорт уже близько. Сонячні спалахи і близько не сягнуть їхнього шляху. Температурні фільтри «Смугача» досить добре справувалися з радіаційною спекою. Тож Алекс і дозволив собі розпружитись.

І протривало це майже пів години.

***

«Говорить Наомі Наґата з “Росинанта”. Прошу отримувача передати повідомлення далі. Повідомлення для Джеймса Голдена. Я в біді. Комунікаційна система не відповідає. Я не володію навігаційним контро­лем. Прошу ретранслювати повідомлення».

А за сорок хвилин по тому:

«Алексе! Позаяк ти перебуваєш у тих координатах і так гарно вийшло того останнього разу, коли я був попросив тебе перевірити один загадковий корабель, я оце подумав, чи не зацікавився б ти й не відхилився трохи від місячного курсу. Я наказав моїм тимчасовим пілотам летіти на найвищій швидкості до Наомі, однак ти ближче й летиш майже в тому самому напрямі. Хоча це може бути й хитра спроба поганих хлопів заманити нас у пастку, тож будь пильний. Та якщо це все ж таки Наомі, постарайся зберегти її живою до мого прильоту. Дай мені знати, що ти про це думаєш».

Алекс так міцно зціпив щелепи, аж зуби заболіли. Він уже знав, що скаже йому Боббі, тож, замість почати розмову, став потихеньку підкидати дані в навігаційну систему, придивляючись, які відкриваються варіанти залежно від того, як швидко хотів він летіти, й скільки палива лишилось, та що телеметрія могла сказати про той невеликий корабель і про конвой, від якого той відірвався. Настінні екрани були налагоджені так, щоб відтворювати зовнішні краєвиди, тож коли він відвів погляд від навігаційних даних і глянув вище, то розрізнив світляну цяту — шлейф його приводу. То він ще й налаштував аудіоприлад на радіоповідомлення звідтіля. «Говорить Наомі Наґата з “Росинанта”. Прошу отримувача передати повідомлення далі...»

Він добре відчув потилицею ті несхвальні флюїди, що полинули на нього ззаду. Спочатку Боббі нічого не казала — хоч би тобі пирх­нула чи буркнула що. Та це нічого доброго не означало. Алекс знав. Коли ж вона нарешті заговорила-таки, то це було майже полегшення: хай виллється, що в неї на думці.

— І що ж ти там робиш, моряче? — спитала Боббі.

— Вираховую найкращий шлях, щоб добутися до Наомі.

— І на якій підставі?

— На тій, що нам треба знайти Наомі.

— Ми от-от сягнемо найвищої швидкості. Отож зміна курсу з’їсть нам чимало палива.

Алекс не озирнувся назад, а тільки показав на екран.

— Наскільки я зрозумів, це є сигнал SOS. Ми прийняли його. І ми зобов’язані зупинитись.

— Зовсім ні, — наполягала Боббі.

— Таке правило.

— Не тицяй мене носом в правила. Ми тут виконуємо завдання, у нас місія! Мені й самій, як і тобі, це не дуже до вподоби, але ми повинні вистояти на нашім посту. Ми маємо наказ!

Алексова щелепа занила ще дужче. Спробував позіхнути й відтягти біль, та це не спрацювало. Тоді він крутнув своє амортизаційне крісло, щоб бачити її обличчя. Тепер, без шолома й з косами, туго стягнутими в практичний хвостик, її голова здавалася непропорційно маленькою. Надміцна броня все так само була на ній, а кулаками вона впиралася в борти кораблика. Якщо вона надумала вирубити його і взяти на себе управління пінасом, то, безперечно, домоглася б свого. Втім, він не мав забувати, як щільно упакована, прикута до свого місця, вона лежить, отож навряд чи знесе найвище, на кілька g, прискорення, якщо не звільниться від своєї броньованої упаковки.

— Ми зобов’язані, — повторив він. —