Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"

— Нагадаю ще раз, у чому ви вже викриті!..— Зарандіа подав їм список, у якому було перераховано суми, які вніс Чекурсо-бей на ім’я Хаджі-Сеїда в банк Стіннеса, й папушу квитанцій, що їх надіслав банк Хаджі-Сеїдові. Нагадав їм, що всі вони — розповсюджувачі фальшивих грошей і що протоколи обшуків, під час яких виявлено фальшиві золоті червінці,— в нього. Згадав і про роль Кара-Ісмаїла у всіх тих справах, і про глечик з подвійним дном, і, звичайно, про чотири відтиски, а закінчив усе це словами:

— Я вже сказав вам, що у вас душа свиняча, а розум ослячий, але й цього досить, щоб зрозуміти: закон нашої імперії лагідний і милосердний до тих, хто обирає шлях щирого зізнання й каяття. Він суворий і нещадний до тих, хто з дурного розуму і через свою тупу хитрість вдається до брехні й підступу. Ідіть і кажіть тільки правду, не здумайте викручуватися й приховувати щось, а то в мене знайдеться час знов зустрітися з вами, і тоді нарікайте на себе!.. Виведіть їх! — наказав він наглядачам.

Їх повели. Пішли обидва слідчі й Шитовцев, а Зарандіа накинувся на Іскандера-ефенді. Не знаю, як передати той розпал люті й гніву, які він вилив на свого власного агента. У всякому разі те, що дісталося муллам і Кара-Ісмаїлові, було материнською ласкою в порівнянні з тим, що він говорив Іскандеру-ефенді. За словами Зарандіа виходило, що за всі послуги, зроблені Хаджі-Сеїду, Кара-Ісмаїлу й чотирьом муллам турецької розвідки, мусить відповідати Іскандер-ефенді Юнус-огли, і тільки він сам. Зарандіа бушував не менше двадцяти хвилин. А тоді враз обернувся до мене й сказав:

— Ваша ясновельможність, благаю, дайте мені право заарештувати цього негідника на підставі тих даних, які ми вже маємо.

Я подумав і сказав, що не можу дозволити порушувати закон і що для арешту потрібні додаткові докази. Тоді Зарандіа, змусивши Іскандера-ефенді дати підписку про невиїзд, власноручно випхнув його з кабінету. Я розумів, що справжня розмова з Хаджі-Сеїдом почнеться тільки тепер, і сам лише бог знає, скільки вона триватиме, тому я вважав за краще залишити кабінет Зарандіа разом зі своїм помічником.

Виявляється, Зарандіа протримав Хаджі-Сеїда до ранку, і наступного дня сам він прийшов лише о четвертій годині по обіді. Чекаючи його, секретар доповів мені, що вже втретє приходять від Хаджі-Сеїда й кажуть, що є дуже важливі вісті для пана підполковника, які треба переказати йому невідкладно.

— Невідкладно?.. Негайно повідомте Зарандіа!

Нові стосунки, що встановилися між Хаджі-Сеїдом і начальником політичної розвідки, не були для мене таємницею, і тому я не здивувався, дізнавшись, що Іскандер-ефенді Юнус-огли, повернувшись пізньої ночі, швиденько зібрався й зник. Саме про це й поспішав Хаджі-Сеїд повідомити Зарандіа.

Коли противник замкнутий у фортеці, надійно оточений і вже поїв усіх коней, собак, котів і пацюків, а водопровід теж перерізаний,— тоді єдине, про що він мріє й молиться,— це про збереження життя. Тепер уявімо собі, що той, хто тримає облогу, не лише пропонує обложеному мир, а й просить стати союзником у поході на третю державу, обіцяючи й гарантуючи великі трофеї... Саме в такому становищі опинився Хаджі-Сеїд. Зарандіа не важко було переконати його, що звинувачення в шпигунстві передбачає — в найкращому разі — кайдани й сахалінську каторгу. Альтернатива — цілковита капітуляція і співробітництво. Вони торгувалися виснажливо довго, і нарешті Хаджі-Сеїд згодився на всі умови Зарандіа. А що ж йому лишалося? Хаджі-Сеїд підписав усе, що дав йому Зарандіа, і пішов собі додому, глибоко, несхитно й навічно впевнений, що Зарандіа — це тобі не «француз», з яким увечері можна вкласти угоду на купівлю товару, а вранці відіслати за марсельською адресою разом з його векселем повідомлення про розрив угоди без повернення неустойки...