Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Гей, чи не могли б ви вказати нам на найбільші скупчення ворогів тут? — спитала Ілея.

. 149 .

Червоне сяйво зникло, коли вона подивилася на Ілею. Вона була пройдисвіткою 149-го рівня. Вони скрізь. Ви знайдете їх досить легко. Хоча, як правило, я бачу їх більше такими, - сказала вона, вказуючи на безлюдний коридор. Ілея кивнула.

Спасибі. Підемо тоді зачистимо цю вязницю, Агор? Чоловік кивнув і жестом попросив її взяти на себе ініціативу.

.

— Я піду слідом смерті, — сказав він, наче посміхався під шоломом. Розвідниця подивилася на них і похитала головою, коли вони пішли.

.

Довбані божевільні... — прошепотіла вона, чудово знаючи, що вони обоє можуть її почути.

Стиснувши кулаки, Ілея вибухнула бігом. Незабаром після цього вона активувала свої бафи. Коридори підземелля були набагато тіснішими, ніж усе, що вона зустрічала у Великій залі раніше. Місця ледве вистачало, щоб вмістити одного охоронця меча, не кажучи вже про групу шукачів пригод. Камінь був темний, не такий рівний, а вогні були далі один від одного. Загалом вона здавалася тьмянішою, але вона знала, що це просто набагато темніші стіни.

Їм буде погано... — подумала вона, зустрівши свого першого охоронця меча. Ухилятися від своїх лез вже було другою натурою. Використовуючи свою здатність до стратегічного позиціонування, вона використовувала вузькі коридори на свою користь. Вона могла змусити його атакувати, а потім моргнути, щоб його лезова рука вдарялася об камінь, часто застрягаючи досить довго, щоб вона могла завдати каскаду ударів. Вона також могла кидатися позаду вартового, коли той намагався ефективно атакувати меншу та спритнішу ціль.

Її швидко зростаюча сила незабаром здолала охоронця, і вона отримала лише кілька неглибоких порізів, перш ніж машина впала під її невблаганним нападом. Ці маленькі порізи швидко закрилися, коли вона знову почала бігти, ігноруючи повідомлення, які вона отримала після знищення одного опікуна.

,

Ілея розчистила кілька випадкових коридорів і кімнат, в яких перебував один або до трьох охоронців. Тут не так багато, хоча, гадаю, місця просто менше, подумала вона, ухиляючись від дюжини мечів двох вартових у маленькій камяній кімнаті, позбавленій будь-яких прикрас чи меблів. Можливість знищити вартових, щоб підвищити рівень, і небезпека експедиції, що нависла позаду неї, готової вкрасти її досвід, зробили її трохи більш безрозсудною, ніж зазвичай.

.

На той час, коли вона знищила двох вартових, у стіні зявилися тріщини, завдяки її власному тілу та лезу охоронця, який вона послала в політ після того, як їй довелося завдати одного з його ударів. Її обладунки в поєднанні з Плащаницею Попелу звели нанівець більшу частину шкоди, але сила все ще залишалася такою ж сильною, як і раніше.

.

Чувак, у мене вже закінчилася мана...

Сівши біля помятих металевих туш на землі, вона почала медитувати в тепер уже порожній кімнаті.

. —

Через хвилину її наздогнав Агор. — Медитуєш, еге ж? Що ж, близьке оточення допомагає їм так само, як і вам... Я бачу, що ви вже знищили понад двадцять. І ти рівний...

Вона зупинила його піднятою відкритою долонею, яку потім занурила в одну зі своїх кишень і дістала трохи вяленого мяса, щоб поласувати.

.

— Не спойлерьте, я перейду до повідомлень пізніше.

.

Підземелля були величезними і вщерть заповнені охоронцями мечів. Ніхто з них не наблизився до того, щоб завдати Ілеї болю більше, ніж поверхнево.

Мені потрібна коротка перерва і трохи їжі, — сказала вона Агору після того, як вони боролися за те, що здавалося цілим віком.

.

— Так, тут до біса нудно, — сказав чоловік, закриваючи книжку, яку тримав у руках.

.

Вони перебували в іншій абсолютно неприкрашеній камяній кімнаті, стіни якої покривало лише тьмяно-зелене сяйво. Вгорі було видно три зелені вогники, один з яких злегка мерехтів.

?

— Ти читаєш? Ви хоча б накидали макет, коли йшли позаду мене? — запитала Ілея, жуючи останній шматок вяленого мяса.

.

Я читаю, так. Шокує, я знаю. Напевно, вам буде цікавіше, якщо ви вирішите вивчити свої літери. І так, я також намітив приблизний макет. Розумієте? Він перегорнув перші пару сторінок книги і показав їй.

Повернімося тоді. Це мясо не дуже ситне, і там є професійні кухарі з безкоштовною їжею, - сказала вона. Вона шкодувала, що вирішила не використовувати намисто для зберігання їжі, щоб її не помітили. Хоча, швидше за все, було б ризиковано повідомити про це Агору, тому вона висмоктала своє розчарування.

Вони побігли назад всього за двадцять хвилин і на останньому відрізку перед ліфтом зіткнулися з групою шукачів пригод з експедиції. Вони ще далеко не зайшли.

?

Чому вони не проходять швидше? Тільки ти і Джаспер могли б легко прорватися крізь вартових, — запитала вона Агора, коли вони увійшли до ліфтової кімнати. Біля їхнього підїзду підбадьорилося кілька шукачів пригод.

Навіть ви були б досить швидко випотрошені, якби не ваш дуже специфічний набір навичок. Більшість шукачів пригод не такі рухливі та самовідновлювальні, як ви, — відповів він, коли вони зайшли в ліфт. Це нікчемний ризик. Для експедиції, всіх її учасників, а отже, і для Джаспера, вигідніше не втрачати занадто багато людей і щоб багато з них вийшли сильнішими. Вилки не єдині, хто має такий інтерес. Можливо, після цього він нарешті зможе відкрити дурну школу, про яку говорив...

?

— Він хоче відкрити школу?

— Так, Мечмейстер і все. Хоче передати свої знання гідним учням.

?

Гарний настрій, я думаю. Невже у нього не вистачає грошей, щоб просто побудувати школу?

Вам потрібно більше, ніж просто золото, щоб побудувати видатну школу в Донтрі, навіть якщо ви перебуваєте на його рівні сили та слави. Там є більші риби, і досить багато з них мешкають у Світанку. Наявність майстра меча, який тренує випадкових учнів, може бути розцінене як образливе. Або благо, якщо їх підтримає достатня кількість могутніх авантюристів і знатних сімей, - пояснив Агор.

Політика, чоловіче... Він просто хоче побудувати школу, — сказала вона, хитаючи головою, і роги шкрябали по стінах, що проносилися повз, коли вони піднімалися.

.

Незабаром пара дісталася до Великої зали і отримала їжу від кухарів. Ілея помітила, що кухар, який передав їй отруєну їжу, також був там.

! .

Я... Я апо... Вибачте, пані, ф... За те, що не помітив! — заїкнувся він, коли вона стояла перед