Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Не переживай і називай мене Ліліт, — сказала вона, вмочуючи миску у свіжий бульйон. Приєднавшись до Агора за сусіднім столиком, вони почали їсти.

. , -.

— Ти надто добрий з людьми, Іл... Ліліт. Цілком можливо, що цей чоловік знав про отруту, — сказав він, озираючись навколо, щоб перевірити, чи не чув хто-небудь його промаху.

Можливо, але знову ж таки, це просто політика. Це також може бути причиною для того, щоб я став сильнішим. Щоб мати можливість трохи уникнути цього і просто бути добрим до того, хто, можливо, отримав наказ убити мене. Немає причин бути параноїком весь час, якщо ви найменш вбивана істота в кімнаті. Вона відмахнулася від його відповіді і продовжила.

. – .

Я усвідомлюю, що це не спрацює постійно, і якщо люди працюватимуть разом, мене все одно можуть вбити, яким би могутнім я не був. Але це все одно дає мені велику свободу дій, щоб робити все, що я хочу. Ви бачили, як більша частина цієї експедиції дивиться на мене зараз – вам доведеться заплатити їм чималу суму, щоб спробувати вбити мене.

Агор кивнув на це. Ви не помиляєтеся, і якщо ви шукаєте безтурботний спосіб життя, ви, ймовірно, знайдете його саме таким. Однак люди, які мають владу, як правило, привертають увагу, а увага означає проблеми.

Я знаю про це. Таке вже було, і я навіть не найсильніша людина за цим столом. Але я все одно дам людям перевагу сумнівів. Ті, хто плюне на цю доброту, навчаться не звязуватися зі мною, а люди, яких я вважаю друзями, завжди знайдуть мене поруч із собою в бою, — сказала вона і встала, щоб набрати ще бульйону.

Кухар здавався тепер більш розслабленим, і він стояв напоготові з наступною свіжою мискою.

— Я сам спробував, Ліліт, — сказав він, і вона кивнула, беручи страву.

Їжа не була отруєна, що дуже порадувало Ілею. Це була принаймні одна людина, яка довела свою правоту, хоча було і буде набагато більше, щоб її розчарувати. Вона знала це точно. Цікаво, як особиста влада змінює все.

. 2 20 .

Гей, Агор, у тебе є навичка на третьому ярусі? — запитала вона після того, як минуло кілька хвилин між шматочками хліба, використовуючи його, щоб вичистити миску в руці. Я деякий час думав. Отримав купу на 2-й 20 і нічого не відбувається.

.

Це досить особиста інформація, якою більшість людей не поділилися б, Ліліт. Він похитав головою і посміхнувся. Ілея сприйняла це видовище, оскільки побачити чоловіка без шолома було рідкістю.

Бляха, у мене зявляється закоханість? — подумала вона, але все одно посміхнулася у відповідь.

Ви розблокуєте його досить скоро, не турбуйтеся про це. Це досить просто, - сказав він з посмішкою.

— Ти дражнишся. А як щодо третього класу?

.

Я чув історії третього класу. По суті, не більше, ніж те, що зводиться до казок.

.

Отже, ти не знаєш лайна, хоча ти один із авантюристів найвищого рівня, яких я коли-небудь зустрічав... Чорт забирай, ви, хлопці, повинні поділитися своїми знаннями, — вона востаннє зітхнула собі під ніс і жестом попросила ще одну миску, яка швидко прибула.

— Ця інформація дуже охороняється, Ліліт. Людей, які насправді досягають цих рівнів, так мало, що це важко підтвердити, і це швидко перетвориться на звичайні чутки. Ви отримаєте навички третього рівня, але не хвилюйтеся.

.

Коли вони закінчили їсти, Лоркан простягнув руки.

.

— То що, назад? Не можу дочекатися, щоб знайти щось цікаве для боротьби, — сказав чоловік зі шрамами, а Ілея кивнула.

Піднявшись, вони пішли назад до ліфта.

.

— Ви вже знищили вісімдесят або близько того вартових, і я бачу, що ви також зрівняли з землею купу. Насолоджуєшся? — дражнився Агор, коли вони збили шахту ліфта.

Так, отримав кілька рівнів. Не потрібно поводитися так, ніби ви здивовані. А ти? Вартові, звичайно, не набагато вищі за тебе, але хіба тебе не турбує, що я зможу знищити їх усіх? — посміхнулася вона, але він лише знизав плечима.

99 101 , 199 201 . 200 .

Різниця між 99 і 101 рівнем досить значна, але різниця між 199 і 201 тим більше. Вас дуже дратує підвищення рівня після 200, і нелегко знайти, не кажучи вже про те, щоб вбити, що-небудь з набагато вищим рівнем.

, 100

— Я вже знаю, де знайду щось подібне, хоча ще не думаю, що готова до цього, — відповіла Ілея. Не дуже помітив різницю між до 100 і після. Ви впевнені в цьому?

? 100

— Цілком, так. Як ви не помітили? Наче ти бєшся з вартовими лише зі 100-го рівня... Його голос обірвався, і вона замовкла. — Ти жартуєш зі мною?

.

Ілея не відповіла йому, а поставила інше запитання.

Я не розумію. Ви кажете, що ворогів не так багато на вищому рівні, ніж 200. Ти впевнений? Елос здається досить великим...

Ну, їх, звичайно, багато, але недостатньо близько або безпечно, щоб більшість людей могли до них дістатися. Це підземелля насправді є винятком у тому, наскільки воно близьке до міста. Гадаю, якби ви пішли далі на Північ чи щось таке...

?

— Північ?

.

За гірським ланцюгом Нараза. Я не знаю, що там, але цілі експедиції були втрачені, намагаючись туди потрапити. Ті нечисленні, хто вижив, розповідають про грози, надто небезпечні для проходження.

Це звучить захоплююче, — сказала Ілея з посмішкою.

.

Я говорю про людей навіть вищого рівня, Ілея. Це не просто якісь групи шукачів пригод. Тіні, еліти та високопоставлена знать у пошуках слави та скарбів приєднуються до таких підприємств, — сказав він, похитавши головою. – А західні ліси ще небезпечніші.

?

Чому? Ельфи? — спитала Ілея.

Він подивився на неї і злегка кивнув. Ельфи.

. -

Чесно, тому неподалік від міст дещо безпечно. Але такі люди, як ви і Джаспер, готові битися з ворогами вищого рівня. Навколо обовязково будуть монстри, які набагато ближче, — сказала вона, згадавши василіска на дорозі до Салії.

– .

Так, але саме тут інформація стає дефіцитною або дуже дорогою. Прибуткові мисливські угіддя зустрічаються рідко, а знання як про монстрів, так і про підземелля можна продати за хорошу ціну. Бачити, як ефективно ви та наша маленька команда експедиції прокачуєтеся в цьому підземеллі Талін, є