Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

— Прямо все!? Заманлива пропозиція! Та я на це не поведуся! Адже після такого ти захочеш від мене більшого і це вже буде побачення або взагалі запропонуєш зустрічатися, — серйозним голосом промовила Мирося натякаючи на те що вона не хоче чогось серйознішого.

— Хочеш я можу тобі допомогти просто як для подруги.

— Цікаво і як? — здивовано запитала Мирослава, вдивляючись час від часу на мене.

— Я орендую приміщення і ти зможеш в ньому робити тістечка, печиво, торти та продавати їх на замовлення. Це приміщення буде набагато просторіше чим твій кіоск.

— Мені це не потрібно! Я сама з усім впораюся! І твоя допомога мені не потрібна! — наголосила вона глянувши серйозним поглядом на мене, який пронизував мене та змушував розходитися невідомим імпульсам по моєму тілу.

— Якщо вже так то я піду! В мене є ще деякі справи. До зустрічі! — вимовив, на прощання.

— До зустрічі! — вигукнула Мирослава радіючи з того, що я йду.

Треба буде якось дізнатися хто вона по професії. Чомусь мені здається в неї якраз така професія, яка мені потрібна.

Я поїхав до батькової компанії, оскільки сьогодні в мене там були певні справи. Я був впевнений у своїх планах і знав, що рано чи пізно Мирослава однаково стане моєю дівчиною. А я зроблю усе можливе щоб дівчина ніколи про це не пошкодувала. 

Ввечері мені зателефонувала Мирося і попросила забрати її біля пошти. Я ж швидко поїхав до неї. Вона напевно боїться сама ходити в темряві через місцевих бомжів і алкашів чи гопників, які люблять в цей час вештатись та приставати до жінок. А знаючи до кого вони можуть вчепитися Мирослава якраз попадає в цю категорію. Тому це навіть добре, що вона вимкнула свою гордість та зателефонувала мені.

Коли Мирослава сіла до мого салону авто. Дівчина навіть не глянула на мене.

— Дякую, що погодився мене підкинути! — вимовила вона дивлячись на коробку з посилкою.

— Звертайся в будь-який період дня і ночі. Завжди допоможу! — радісно промовив, окинувши її своєю посмішкою.

Мирося мовчала, а я дивився на дорогу. Коли я підвіз Мирославу до її під’їзду я вийшов з машини разом з нею. Мирося нервово стояла, а потім чмокнула мене в щоку та швидко зникла зачинивши за собою двері під’їзду. Для мене така подяка була найкраща всяких похвал. Це був її перший поцілунок! Хоч і в щоку, але вже щось. А це означає, що я на правильному шляху. І Мирося обов’язково стане моєю і я закохаю її в себе.