Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Український народний гумор 📚 - Українською

Читати книгу - "Український народний гумор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Український народний гумор" автора Сапфір. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

* * *

Улас у нас, Панас у вас.

* * *

У садочку барвінок,

На барвінку — втінок.

Заберімо втінок,

Вирвімо барвінок.

* * *

Хитру сороку

Спіймати морока,

А на сорок сорок

Сорок морок.

* * *

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок коло квіточок.

* * *

Ходить посмітюха по сміттю з маленькими посмітюшенятами.

* * *

Ходить Прокіп — руками тіп.

* * *

Хома дома, Хими нема,

Хима дома, Хоми нема.

* * *

Хоче влізти в шафу кішка:

Шурхотить у шафімишка.

* * *

Хто про Прокопа, хто про Прокопиху, хто про Прокопових дітей.

* * *

Через грядку гріб тхір ямку.

* * *

Чорний баран, рябе ярча.

Анекдоти давні і сучасні

* * *

— Куме, а то вам руку на війнівідірвало?

— Та ні куме, то як до військкомату тягнули!

* * *

— Куме, не покидай свою жінку з дитям. Подивися, як вона бідна плаче.

— Куме, хіба то плач. Ти би видів, як та плакала, що я з п’ятьма дітьми лишив.

* * *

— Куме, оце тільки зараз зрозумів, що єдва періоди, коли чоловік жінку не розуміє

— Які

— Перший: поки не одружиться, другий — після одруження.

* * *

— Куме, маєте розміняти сто доларів?

— Не маю, куме, але дякую за комплімент.

* * *

Куми наколядувалися — ледве ноги несуть.

— Куме, давай до мене навідаємося, світло горить, може хто є.

Дійшли до вікон, «домашній» кум хукаєна шибку, зазирає.

— Куме, глянь ти, чи то я з жінкою забавляюся, чи мороз такий візерунок намалював...

* * *

— Кумо, скільки літрів молока даєваша корова?

— Дванадцять.

— А скільки здаєте до молочарні?

— Дванадцять. Більше не можу, бо ж дітям хоч кілька літрів мушу залишити.

* * *

Кум прийшов до кума в гості Випивають, закусюють у садочку під вишнями.

— Куме, а чому це ваш пес так пильно на мене дивиться?

— Не звертайте уваги. Він на всіх так дивиться, хто з його миски їсть.

* * *

— Кумо, а ви добре підготували свою Галю до такого важливого кроку, як одруження?

— А то! Маємо двадцять літрів горілки, три кабанцізакололи, сорок курей обпатрали.

* * *

— Знаю точно, що ти одружився зімною тільки тому, що я маю гроші.

— Ні люба, тільки тому, що у мене не було грошей!

* * *

Кум заходить до кума, аж той із собакою в шахи грає

— Куме! Ваш Бровко умієв шахи грати!?

— Та де, куме, вміє Програє 3:5!

* * *

Випивають два приятелі

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Знову:

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Заходить син.

— Ну що? П’ять?

— Ні чотири вісімдесят. Одна пляшка була надщерблена.

* * *

— Куме, що для вас зробити, щоб ви мене запам’ятали на все життя?

— Позичте мені тисячу гривень.

* * *

— Ой, куме, таке у мене відчуття, що мене хтось переслідує.

— І давно?

— Як з в’язниці втік.

* * *

Сіли куми випивати. «Домашній» кум наливає собі з однієї пляшки, а кумові з другої.

— А що це ви, куме, мені з іншої пляшки наливаєте?

— Та я, куме, з карбідом не люблю!

* * *

Кум до куми:

— Кумо, чи ще ходите до лісу, як колись?

— Хіба що, куме, по гриби.

* * *

Кума Івана призначили директором школи. Кум Петро:

— Ну, куме, і як робота?

— Робота могла би бути і нічого, якби не ті капосні діти!

* * *

— Де нині працюєш, куме?

— Пожежником.

— І як?

— Що тобі сказати. Начальник у нас приємний. Команда підібралася добра. Зарплата непогана. Але ж, куме, як, не дай Бог, пожежа — хоч з роботи розраховуйся!

* * *

Кум лежить п’яний в калюжі. Йде кума, побачила, підійшла. Кум ледь підняв голову з калюжі і до неї:

— Сама ти, кумо, свиня!

— Тю! Я ж ніслова не сказала!

— Але подумала!

* * *

Кум Петро іде, тримаючись за паркан. Кум Іван лежить під парканом.

Кум Петро:

— От п’янюга! Валяєшся, як колода!

Кум Іван:

— Чекай, куме, що ти скажеш, коли паркан скінчиться.

* * *

Добре куми випили — як завжди. Ідуть, один щось рукою мацає і рахує собі під ніс. Другий запитує:

— Куме, а що ви рахуєте?

— Штахетинки. Нарахую двісті двадцять — буде хвіртка.

— Куме! Та ви ж навкруг діжки ходите!

* * *

Кум Федір довів кума Андрія до двору та й пішов додому. Кум Андрій упав — і поповзки до дверей. Аж тут із будки вискочив Сірко та давай гавкати.

— Цить, дурню! Галю розбудиш, то й де тоді будеш ночувати?

* * *

Сидять діди на призьбі.

— Куме, пам’ятаєш, як нам в армії давали пігулки, щоб ми до дівчат не бігали?

— Пам’ятаю. То й що?

— Вже починають діяти.

* * *

— Куме, що то за дивина, жінка мені зраджує а роги не ростуть?

— Вони, куме, і не повинні рости, то просто так кажуть, образно, вислів такий здавна.

— Слава Богу! Бо я вже налякався, що кальцію в організмі не вистачає

* * *

Рано-раненько кум Петро на поріг до кума Василя.

— Куме, вип’ємо по сто грамів.

— Здурів, чи що? Шоста ранку!

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Український народний гумор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Український народний гумор"