Читати книгу - "Український народний гумор"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Влітку, куме, я не можу працювати через спеку, а взимку через холод.
— Але ж, куме, надворі осінь. Чому тепер не працюєш?
— Думаю про те, яка була спека і який буде холод...
* * *
— Куме, вночі як спите?
— Добре.
— А ким ви працюєте.
— Сторожем.
* * *
Куме, куди ви з котом ідете?
— Сторожувати, куме.
— А чому не з собакою?
— Клятий пес всю ніч гавкає, спати не дає.
* * *
— Куме, що за костюм ви мені пошили? Всі ж сміються.
— О, куме, це моя перша удача. І вам пощастило: раніше ті, кому я шив, плакали.
* * *
— Ой, кумо, те піаніно, яке ви нам продали, не таке вже й гарне, як ви нахвалювали.
— То ж чому?
— Усі клавіші жовті.
— Певно той слон, із бивнів якого зробили клавіші, трохи курив.
* * *
— А що, куме, у вашого пуделя такий високий родовід?
— Якби він міг говорити, не розмовляв би, куме, ні з вами, ні зі мною.
* * *
— Продаю, куме, у своєму генделику і горілку, і вино. Коли добре понапиваються, можу пару чарчин і приписати. Чому ж я так мало заробляю?
— А це тому, куме, що в ті чарчини, які ви приписуєте, ви воду не доливаєте.
* * *
Кум Іван виходить від кума Петра з гостей.
— Зачекайте, ліхтариком присвічу, там сходи круті, — кричить кум Петро.
— Не треба, — кричить кум Іван, — я вже внизу лежу.
* * *
— Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.
— Але у мене немає вусів!
— Та в моєї тітки ж є!
* * *
На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:
— Що сталося?
— Та хотів у провулок заїхати!
— А чому з таким гуркотом?
— Та немає там провулка!
* * *
Кум Степан прийшов з гостей, кричить:
— Жінко, давай їсти!
— Ти ж у гостях був!
— Я ж там тільки пив.
* * *
— Кумо, 1% населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.
— Ага, а 99% відсотків визначають за ярликом зад і перед.
* * *
— Куме, бачив, твоя біля машини крутилася. А що, вона водить?
— Та водить.
— А як?
— Як блискавка — її притягує кожен стовп.
* * *
Доїхали куми у потязі до Чопа. Заходить митник.
— Горілка? Тютюн? Наркотики?
— Нам би, пане, дві кави.
* * *
Кум Іван до жінки:
— Пішла, б у магазин, купила б пляшку горілки.
— Давай 50 гривень.
— За гроші й дурень купить, ти так візьми.
За кілька хвилин жінка заходить і ставить на стіл пляшку.
— Пий!
— Так вона ж порожня!
— З повної і дурень вип’є, ти випий з порожньої.
* * *
Поїхав Петро на базар поросят купувати. Випив добре, гроші у нього й поцупили. Приплентався додому. Жінка питає:
— Чому поросят не купив?
— Та я гроші позичив товаришеві.
— То піди забери!
— Якби ж то я знав, кому позичив.
* * *
Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:
— Скажіть, щоб їхав тихіше!
— Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.
* * *
— Куме, про що задумались?
— Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано.
* * *
Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:
— Куме, ви шкарпетки міняєте?
— Виключно на горілку!
* * *
— Оце, куме, їхав учора в електричці. Заходить контролер і дивиться на мене так, ніби я без квитка.
— А ви, куме?
— А я подивився на нього так, ніби у мене квиток є!
* * *
Пливуть куми на пароплаві. Милуються красою.
— Куме, гарно!.. А як, не дай Боже, почне тонути цей пароплав, ви плавати вмієте?
— Не вмію, куме, але вмію голосно кликати на допомогу на шести мовах.
* * *
— Куме Іване, у тебе сарай горить! — кричить кум Петро.
— Галю! Давай вечерю, бо треба швидше йти гасити! — волає Іван.
* * *
— Кумо, ви не боялися летіти літаком?
— Перший раз, кумо, боялася.
— А потім звикла?
— Ні, потім вже не літала.
* * *
— Мені, куме, сьогодні приснилося, що я кінь і з’їв цілий віз трави!
— Заспокойтеся куме, то ж був сон.
— А де ж подівся мій солом’яний матрац?
* * *
— Кумо, ви сьогодні у район їздили?
— Ага. До окуліста.
— І що?
— Він мені букви показував. Дивилася і не вгадала жодної.
* * *
— Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?
— Це, куме, коли кожного дня болить в іншому місці.
* * *
— Куме, у мене сьогодні голова крутиться!
— Бачу, куме, бачу.
* * *
— Куме, скільки цигарок ви викурюєте за день?
— Як коли, куме. Це залежить від того, скількох знайомих за день я зустріну.
* * *
— Куме, як вам новий слуховий апарат?
— Та, куме, я вже тричі заповіт змінював!
* * *
Кум Іван зустрічає кума Петра, у того рука в гіпсі.
— Що сталося?
— Врізався в гараж.
— Машину розбив сильно?
— Та я пішки йшов.
* * *
— Кумо, дієта не допомагає, не худну.
— Більше рухайтесь.
— Я ж і так на роботу пішки ходжу.
— А ви не пробували на маршрутці їздити?
* * *
— Куме, що треба робити, щоб шлунок не болів?
— Я, куме, читав у газеті, що треба кожного ранку випивати склянку окропу.
— Куме, вже двадцять років я п’ю те, що ви кажете,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Український народний гумор», після закриття браузера.