Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Український народний гумор 📚 - Українською

Читати книгу - "Український народний гумор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Український народний гумор" автора Сапфір. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
мені мити посуд!

* * *

— Не зліться, куме, але ви — осел!

— Прекрасно. Тільки поясніть мені: я осел тому, що ваш кум, чи я ваш кум тому, що осел?

* * *

— Куме, кажуть ви до Тетяни ходите.

— От же люди! Що тільки не вигадають! Ви ж знаєте, куме, що я маю машину.

* * *

— Кумо, я дуже хвилююся за чоловіка. Він пішов на річку кота топити.

— Ну і чому хвилюєшся?

— Та кіт вже годину тому повернувся.

* * *

— Як ви потрапили в головний офіс ЦРУ?

— Я агент!

— СБУ?

— Ні — «Оріфлейм»!

* * *

— Куме, чому у вас такий втомлений вигляд?

— Та вчора був на іподромі. Людей повно. Шнурок розв’язався. Нахилився зав’язати — а мені на спину хтось поклав сідло.

— І що?

— Третім прийшов.

* * *

— Іване, до нас кум з кумою в гості!

— Заходьте, дорогенькі, до хати, недаремно мені вночі свині снилися...

* * *

— Куме, чому дрова навсидячки рубаєте? Незручно ж.

— Пробував лежачи — ще гірше.

* * *

Кума журиться і жаліється кумі, що розвелася з черговим чоловіком.

— Кумо, а знаєш, чому твоє особисте життя не складається?

— І чому?

— А пригадуєш, як ти колись не відправила ті листи щастя десяти людям?

* * *

— Як живеш, куме?

— Сам дивуюсь!

* * *

— Куме, хто такий масажист?

— Це, куме, такий чоловік, який отримує гроші від жінки за те, за що інший чоловік отримує ляпас.

* * *

— Куме, я вас запросила, щоб ви випили чарчину за моє здоров’я, а ви вихилили вже п’яту!

— Вибачте, кумо, але ви так погано виглядаєте.

* * *

— Куме, що найцінніше у жіночому молоці?

— Думаю, тара.

* * *

— Куме, дайте закурити.

— У мене немає.

— Дайте сірника.

— Немає.

— То хоч скажіть, котра година?!

* * *

— Кумо, чим Ви своїх свиней годуєте?

— А хіба що?

— Та я теж хочу схуднути.

* * *

— Куме, запитайте в мене, як я живу.

— Куме, як ви живете?

— Ой, куме, і не питайте.

* * *

Стоїть кум Петро на базарі, продає півня за тисячу гривень. Підходить кум Іван.

— Куме, чому так дорого?

— Дуже грошей треба.

* * *

— Куме, от у вас суди, а чому ви не найняли адвоката?

— Усі адвокати відмовляють мені, як тільки дізнаються, що не крав я тих мільйонів...

* * *

— Куме, який у вас номер телефону?

— Телефон простий: 29—08. Дуже легко запам’ятати — 29 зубів і 8 пальців.

* * *

Кум Петро:

— Щось пиво якесь каламутне.

Кум Іван:

— У цьому пивному барі не може бути каламутного пиво. Це просто бокал брудний...

* * *

Їдуть два куми в місто на базар, у кожного на підводі по діжці вина. У одного біле, у другого червоне. Кум Іван каже:

— Куме Петре, щось сьогодні холодно, може вип’ємо по склянці. Склянку маю.

— Ні, куме, жінка сказала, щоб усе вино продав і гроші привіз.

— А по якій ціні будеш, куме, продавати?

— П’ять гривень за склянку.

— Так продай мені за п’ять гривень свого червоного. Випив. Веселіше стало. Бачить те кум Петро. Дістає назад п’ять гривень.

— Налийте, куме, свого білого.

І так доїхали куми до міста, купуючи один у одного по склянці вина за п’ять гривень.

Підсумки підвів кум Іван, ховаючи зім’яті п’ять гривень у кишеню:

— Кому, куме, розкажеш — не повірять. І напилися вволю, і всього за п’ять гривень.

* * *

Прийшли кум з кумою до кума Петра на обід. Вже вечір, а додому не збираються. Тоді кум Петро каже до жінки:

— Дай мені, Галю, таблетки.

— Які?

— А ті, які я приймаю за 10 хвилин до сну.

* * *

Приїхали куми до кумів у гості. Три дні гостювали. Четвертого дня домашній кум вранці гукає дітям:

— Прокидайтеся, дітки, цілуйте хресних батьків, вже вони додому збираються.

А кум, позіхаючи:

— Спіть, хрещеники, спіть.

* * *

Давно це було. Приїхав кум Степан до кума Михайла здалеку возом. Воза у дворі поставив голоблями до дверей хати. Та й загостювався. Одного ранку вийшов кум Михайло, переставив воза голоблями до воріт, думає, що кум побачить і зрозуміє, поїде додому.

Вийшов кум Михайло, побачив те, обняв кума Степана та й каже:

— У нашому краї теж так роблять. Як хочуть, щоб гість ще на місяць залишився, воза голоблями до воріт повертають.

* * *

— Їжте, куме вареники, — примовляє кума.

— Дякую, кумо, я вже десять з’їв — дуже смачно.

— Не десять, а п’ятнадцять, та хто ж їх рахує.

* * *

— Куме, порадь, що робити, так часто приїздять родичі в гості, що вже сил ніяких немає.

— Куме, все просто. Бідним позич по двісті гривень. А у багатих проси позичити по п’ять тисяч.

* * *

— Куме, твій син курить?

— Ні.

— А корова?

— Куме, ти здурів?

— Значить, у тебе, куме, сарай горить.

* * *

Кум Іван до кума Петра на поріг, а той вечеряє.

— Сідайте, куме до столу, повечеряємо.

— Не хочу, дома вечеряв, хіба сяду трохи перехоплю.

Як присів — добряче поїв. Кум Петро:

— Ви, куме, наступного разу краще дома перехоплюйте, а до мене приходьте вечеряти.

* * *

— Куме Юрку, як вас побачу, відразу ж пригадую сусіда Степана.

— Чому, куме?

— Та він теж мені гроші винен.

* * *

Зібралися кум Іван і кум Петро в дорогу. Один взяв гроші, інший — харчі. Йдуть. Проголодалися. Сіли відпочити. Кум Петро розв’язав торбину, дістав окраєць хліба і шматок сала. Кум Іван на те подивився і каже:

— Давайте, куме, уявимо, що ми на базарі. Ви продаєте, а я купую.

Кум Петро виклав на полотно хліб, сало, цибулину. Кум Іван підходить,

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Український народний гумор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Український народний гумор"