Читати книгу - "Будні феодала - 2, Олег Говда"

Ось тому я насамперед хочу зустрітися з воєводою Корольковичем... Перетерти за життя, так би мовити. Заручитися підтримкою. Хоча б доти, доки він сильніший за мене. І поки Мамай із ударною панцирною групою не повернувся.

На час відсутності Цепеша комендантом фортеці призначив Федота Стрільця. Сподіваюся — впорається. Тим більше, що у Михася та Насті працівників побільшало — є тепер кому і жати, і косити, і в комору звозити. А так само — будувати... ті ж комори та житло для селян. Не сильно наскакуватимуть.

Вони, звісно, й самі не вчора народилися. Але я ще порадив своїм управителям не з хат починати, а бараків. Все ж таки з полону мало повноцінних сімей визволити вдалося. Здебільшого молоді й самотні... дивом уцілілі. До чого таким бідолахам окреме житло? Вовком у чотирьох стінах вити? Як би там не було, а у «гуртожитку» все веселіше. А от коли почнуть нові сім'ї заводити, тоді про індивідуальне господарство можна і подумати.

Оксані з Кирилом також окреме доручення дав. Облаштувати всередині фортеці шпиталь для важко хворих, які не заразні, і для поранених у перспективі. А в одному із ближніх хуторів — організувати лікарню для тих, кого краще від здорових ізолювати.

Храм вирішили все-таки поки що не будувати. Дочекатися священика. Мало які у нього вимоги будуть, згідно з церковним Статутом? Навіщо переробляти, як раптом що не так виявиться? Пара тижнів не термін, можна й перечекати. Зате, потім, всі весілля та хрестини разом відгуляти. На цілу зиму свят вистачить.

На завершення поговорив із Агнешкою.

Юна панночка явно обтяжувалась сільським життям, не знаючи, до чого себе прикласти. А від неробства, як відомо, люди починають дурницями займатися. А вже ця мила і надто активна істота, напевно, здатна влаштувати локальний Армагеддон в окремо взятому селищі. Тому довелося напружити мозок і придумати, як використовувати її енергію в мирних цілях та з прибутком. І таки вигадав...

Ось тому і припадає курявою позаду легка карета, всередині якої безперервно воркують старий ідальго і юна красуня. А у Смоленську ніхто, включаючи воєводу Корольковича, навіть не підозрює, якого Троянського коня я їм приготував. Точніше — кобилку...

Ну, та не суть. Як то кажуть не в назві сила. Зрозумівши, що від неї потрібно, взамін за безбідне утримання та можливість проживати у великому місті — панночка погодилася без роздумів. Присягнувши бути вірною особисто мені до смерті. І тут же, із властивою їй легковажністю, з ходу запропонувала, авансом виконати будь-яку примху, у будь-якому місці та у будь-який час, на першу вимогу.

Спокусливо... Дівчина і справді немилосердно приваблива. Але, тверезо розсудивши, що за годинку задоволення можна знайти неабиякі проблеми і втратити друга, — я щиро подякував життєрадісній панночці і, найсумнішим тоном, буквально «зі сльозами на очах», відклав обговорення цієї теми до більш відповідного часу. Не тому, що таємно все ж таки планував скористатися її послугами, а тому, що пряма відмова загрожує не меншими проблемами.

Ображені відкритим нехтуванням їхніх принад, незалежно від причин, жінки швидко перетворюються на смертельних ворогів. Тому розлучатися з панночками треба так, щоб вони залишалися впевненими, що самі прийняли фатальне рішення та сказали останнє слово. Краще нехай відчувають до колишнього коханця жалість, співчуття чи зневагу, ніж образу та ненависть.

Віктора лише шкода. Нахлебтається він із цією повітрулею* [*стар. слав., — дух вітру. У переносному розумінні — вітряна особа]... Але, з іншого боку, бачили очі, що купували? Беручи в утриманки дівчину, майже втричі молодшу за себе, безглуздо сподіватися на взаємність, і треба бути готовим до зрад. Натомість радіти всім сонячним дням, які ще дісталися тобі перед невідворотнім зимовою стужею.

До речі, цілком можливо, що роль Мата-Харі поглине надлишки енергії і міцніше прив'яже Агнешку до навченого життєвим досвідом ідальго... Оскільки їй більше не буде на кого спертися у ворожому місті. Поділитися проблемами, попросити поради... А головне — де ла Бусенор стане єдиною людиною, з якою панночка зможе не вдавати, залишатися щирою, самою собою.

Та й громадська думка, напевно, підштовхне їх до законного оформлення взаємин. Тобто — шлюбу. Інакше перед Агнешкою, незважаючи на юність, красу та гроші, зачиняться двері до всіх іменитих будинків Смоленська. Суспільство, навіть якщо складається із закінчених негідників і повій, на людях завжди демонструє порядність та цнотливість. І тим педантичніше буває в питаннях честі, чим далі від них в душі її члени.

Трясця... Чого тільки не вигадаєш, щоб зробити друзів щасливими, та ще й отримати з цього зиск.