Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

По поверненні додому Норік засів за розрахунки й запропонував новий план перетворення Оклахоми на гідного конкурента в наступному змаганні з найбільшими містами країни. Після чого взявся переконувати оклахомців, що вони здатні конкурувати, якщо просто вкладуть свої гроші в місце, де зарита їхня пуповина. Побудуй його, і вони прийдуть11. Нова пропозиція Норіка передбачала нову криту спортивну арену, бейсбольний стадіон для проведення ігор нижчої ліги, канал, публічну бібліотеку, а також капітальний ремонт конференц-центру і міського адміністративного центру. І містяни його підтримали. Наприкінці 1993 року виборці проголосували за передачу податків на суму 350 мільйонів доларів, щоб профінансувати нову спробу оновити центр міста, тобто щойно вони заклали фундамент нових проєктів, як Оклахома-Сіті мусила витримати черговий нищівний удар.

Уранці 19 квітня 1995 року менш як за милю від місця імовірної спортивної арени й бібліотеки, без жодної на те причини, озлоблений расист, божевільний ультраправий на ім’я Тімоті Маквей підірвав навпроти федеральної будівлі Альфреда Марра нашпиговану вибухівкою вантажівку. Вибухом, який, за повідомленнями, відчувався на відстані у тридцять миль, знесло фасад будівлі Марра, зруйнувало або пошкодило понад три сотні найближчих споруд. Того дня поранення отримали більше 700 невинних людей і 168 загинуло. Серед загиблих були діти, яких щойно привели до дитячого садочка на другому поверсі будівлі. Оклахома-Сіті раптово уславилось як місце найстрашнішої на той час терористичної атаки в історії США. «Ми знаємо, що про нас повідомляють в загальнонаціональних новинах в усіх штатах», — ішлося у репортажі місцевої ведучої того ранку, коли з-під обвалів діставали тіла.

Яке враження це справило на саме місто, важко переоцінити. Двісті тисяч осіб взяли участь принаймні в одному похороні жертв вибуху, і троє з кожних чотирьох волонтерили або пожертвували гроші на підтримку тих знедолених, хто вижив. Місто прибрало залишки будинку Марра, після чого освятило й увіковічнило це місце.

Обрі Макклендон був серед перших великих донорів Національного меморіалу в Оклахома-Сіті, і через дванадцять років після вибуху вони з дружиною все ще жертвували тисячі доларів на його утримання й розширення. На сьогодні пам’ятка лишається найбільш вдумливим і вражаючим меморіалом на американській землі. Втім, хоча це місце таким лишатиметься вічно, Оклахома-Сіті навколо нього насправді змінилося. Місто-самоцвіт, на яке так довго і так багато людей сподівалося, нарешті почало виблискувати серед прерії. З часу бомбардування у розвиток середмістя вклали понад три мільйони доларів. Втілили в життя увесь план мера Норіка з оновлення, а також ще дещо. «Вибух спонукав звичайну людину усвідомити, що місту потрібно заявити про себе, — сказав губернатор Френк Кітінг. — Панувало близьке до одухотвореності відчуття гордості, оптимізму й віри».

Поза сумнівами, подальшому зростанню Оклахоми сприяло відновлення громадянської гордості. Й оптимізм. І віра на межі з одухотвореністю. Але, якщо чесно, то справжньою причиною, чому нарешті, після десятиліть невдалих спроб, це сталося, був передбачений Обрі ще в 2000 році бум на сланцевий газ — той самий сланцевий газ, який усім смертям на зло, продавався ще роки після того. Так само, як Обрі, Оклахома-Сіті впіймала вдачу. До 2008 року на долю розташованих в Оклахомі енергетичних компаній припадала приблизно десята частка усього природного газу, що видобувався в Сполучених Штатах. А ціни на природний газ були підтвердженням того, що видобувники карбують гроші. Валовий дохід двох найбільших оклахомців, «Чесапік» і «Девон», усього лише за рік склав 25 мільярдів доларів. До 2008 року новий бум нарешті перетворив запорошене маленьке нафто-фермерське містечко в прерії на, як йшлося в заголовку найпрестижнішого місцевого глянцевого журналу, «Місто найвищої ліги».

Оклахомці могли назвати той день і час, відколи їхнє місто по-справжньому отримало перепустку до пантеону міст. «Коли я згадую нашу історію, то думаю, що в нас два дні народження, — любить говорити мер Оклахоми Девід Холт. — Перший — день засування, 22 квітня 1889 року, і другий, коли ми нарешті піднялися до американських міст першого рівня. День, коли ми переманили «Тандер»12. Цей день, — вів далі Холт, — наші нащадки відзначатимуть як день, який розмежував усю нашу історію на «до» і «після». Життя після нього ніколи не буде таким, як раніше. Зараз люди пишаються нашим містом і сприймають як даність, що ми нині — частина американської поп-культури. Жити тут — важить чимало, і люди знають, де це — Оклахома. Якщо тут може жити один із найвідоміших людей на планеті, Кевін Дюрант, то, очевидно, це дуже важливе місце в Америці і в світі».

Про те, що підліток заввишки у шість футів дев’ять дюймів на ім’я Кевін Дюрант — «один із найвідоміших людей на планеті», навесні 2008 року можна було посперечатися. Але Дюрант, без питань, був повен перспектив і міг залучити велику групу — платоспроможну групу. Стрункий, непомильний в кидках нападник здобув звання найуспішнішого національного гравця року серед баскетболістів коледжів і новачка року НБА два сезони поспіль. Його середній показник у двадцять очок за гру як новачка НБА був однією з кількох світлих плям у темному для «Сієтл Суперсонікс» сезоні 2007–2008 року, і як міг бачити кожний шанувальник баскетболу, він просто грав усе краще й краще. У фінальній грі «Суперсонік» того сезону Дюрант набрав сорок два очки і зробив тринадцять підборів — рідкісна перемога для команди, яка виграла менше чверті тогорічних матчів. Три дні по тому, у тринадцяту річницю вибуху біля будинку Марра, оклахомців розбудила новина, що власники НБА проголосували двадцяти восьми голосами проти двох за переїзд Дюранта і всіх інших гравців «Сієтл Суперсонікс» до Оклахома-Сіті. Лишилося подолати одну-дві перешкоди на кшталт очікування розв’язання судової суперечки між новими власниками й Сієтлом, але, схоже, справа була вирішена. Місцевий новинар зафіксував реакцію звичайного перехожого, яка підсумувала загальні настрої Оклахоми: «Я до біса в захваті!»

Це було наче диво. «На початку шанси, що Оклахома-Сіті отримає команду НБА, були малоймовірними», — сказав Девід Холт, згадуючи історію, як тодішній мер міста вперше намагався проштовхнути комісару НБА ідею франшизи в центрі Оклахоми. Це був 2005 рік, і мер міг наголосити й на кількості населення, що зростає, і на економічному розквіті (у місті розташовувалися компанії, яким належала газова промисловість!), і