Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Я просто радий, що вони додали ліси та природне світло замість монотонного зеленого, який використовують . Це значне покращення, – сказала Ілея.

Ці слова викликали бічний погляд Тріана. — Ти був у підземеллі Талін?

— Так, так я так швидко піднялася на рівень, — відповіла Ілея і почала йти по сусідньому схилу, вкритому високою травою.

? 200 .

Проти Талін Хранителів? Що ж, звичайно, є простіші способи підвищити рівень. Це чи не найнебезпечніші речі, про які ми знаємо на 200-му рівні, принаймні, коли йдеться про монстрів без спеціалізації, — сказав Тріан. У його голосі відчувалася нотка поваги.

? .

Ви ж знаєте, що вони не монстри, так? Їх виготовили гноми Талін. Принаймні, я так припускаю. Ілея зупинилася і озирнулася. Так само, як це зробили люди...

.

Що ж, будемо сподіватися, що тут не буде Хранителів. Давайте поки що знайдемо місце для ночівлі. — сказала Клер, приєднуючись до Ілеї.

?

Звідки дме вітер? — запитала себе Ілея, спостерігаючи, як гойдається і брижить висока трава по рівнинах.

Я думаю, що щось біля гір нам підійшло б найкраще, але давайте трохи порухаємося, - сказала Ілея. Вона знову почала йти і побачила своєю сферою, що Єва і Тріан знаходяться позаду, а за ними Клер і Кіріан.

Після травянистих пагорбів зявилася ділянка лісу з якимись низькорівневими кабаноподібними істотами. Ніхто з них не вирішив атакувати, і ніхто з їхньої команди не відчував потреби турбувати їх.

Клер пояснила, що вона знала про істот Гавані, коли вони йшли. Існували правила, і можливі наслідки, як правило, не вартували садистських нахилів, які людина могла задовольнити, вбиваючи звірів низького рівня заради спорту. Зрештою, там був цілий світ, наповнений монстрами. Тут теж багато внизу.

.

Після приблизно години подорожі на швидкій швидкості ліс відкрився і відкрив невелике озеро, що відбивало штучне сонячне світло, що надходило зверху. Ілея бачила цілі рої риби, що рухалися всередині озера. Це справді була найбільша печера, яку вона коли-небудь бачила.

.

Якщо ми дійсно в печері...

.

Група обійшла навколо озера, увійшовши в скелясту місцевість, вкриту входами в печери та валунами, які, на думку Ілеї, були б корисними як укриття. Сліди підпалу та відколи на краях то тут, то там свідчили про те, що вона не була першою, хто звернув на це увагу.

— Щось таке? — вигукнула Клер зі свого становища позаду групи.

Гарно виглядає,—сказала Єва. Вона відразу ж скинула рюкзак і потягнулася.

Це має добре служити полігоном. Який план? — спитав Тріан. Він тріснув шиєю, дивлячись на Клер, яка похитнулася. Вона, здавалося, здивувалася, що він порадиться з нею.

.

Спочатку треба розімятися. Ілеє, ти маєш бути тією, хто візьме на себе основний тягар ворожої шкоди, — сказала Клер, глянувши на неї.

.

Ілея посміхнулася і телепортувалася трохи подалі від інших. Вона активувала свої бафи і підняла праву руку, жестом показуючи, щоб вони підійшли до неї.

.

— Давай почнемо.

Тріан відповів першим, його блискавка спалахнула, перш ніж він послав у неї блискавку.

.

Ілея не ухилилася від нього, відчуваючи, як енергія блискавки розповсюджується по її попелястих обладунках.

Кіріан глянув на Клер, не наважуючись вступити в бій.

.

— Ти повідомляєш нам, коли збираєшся померти, любий, — сказала Єва і зникла.

.

— Якщо ти заведеш мене так далеко, — пробурмотіла Ілея, намагаючись розібрати будь-які зміни у своїй сфері. Вона відійшла вбік, коли ще одна блискавка пропалила землю і розірвала валун позаду неї.

— То ми зараз ухиляємося? — спитав Тріан.

— Ми ж не обговорювали жодних правил, чи не так? — відповіла Ілея, перш ніж зявитися перед ним.

,

Ілея провела наступні півгодини, бігаючи та літаючи околицями, заклинання вибухали позаду неї, коли вся її команда полювала на неї. Вони обмінювалися ударами то тут, то там, але незабаром інші почали працювати разом трохи ефективніше, прикриваючи один одного, щоб протистояти її телепортації.

Коли у неї закінчилася мана і залишилася лише можливість бігти, вони розділилися на команди, щоб влаштовувати поєдинки.

Спочатку Ілея зіткнулася з Клер, яка вже встановлювала свої руни. Тріан зіткнувся з тепер уже невидимою Євою, посилаючи широкі дуги блискавок навколо себе, намагаючись знайти її, поки Кіріан спостерігав за тим, як його метал плавав навколо нього.

.

Будемо сподіватися, що вони не вбють один одного.

Ти впевнений, що тобі не потрібно відновлювати більше мани та здоровя, перш ніж ми почнемо? — запитала Клер.

У роті Ілеї все ще відчувався присмак крові, і вона відновила лише третину своєї мани. Але в будь-якому випадку це викликало у неї бажання битися ще більше.

.

У реальному бою ти не завжди маєш таку розкіш.

Клер кивнула. — Розумію.

Ілея злегка примружила на неї. А ви зараз?

.

Вона не стала чекати, поки почнеться сигнал, а натомість телепортувалася впритул. Поруч з нею пролунав вибух, який змусив її відійти вбік. Вона ковзнула по бруду і продовжила рух до своєї цілі, її удар врізався в барєр, який спалахнув під її кулаком.

Ілея знову вдарила кулаком і побачила, як її Руйнування згоріло в напівпрозорій магії. Ще один удар і магія розбилася. Прямо перед нею пролунав вибух, який прорвався крізь її попелясту броню і обпік її тіло. Вона посміхнулася і телепортувалася через пошкоджений барєр поруч з Клер.

Коли її кулак приземлився на груди жінки, вона почула, як тріщать кістки. Вона завдала ще одного удару по піднятих руках Клер, перш ніж вибух змусив її трохи відскочити назад.

— Стій, — прошипіла Клер.

.

Ілея вже збиралася знову підганяти її, коли її очі розширилися. Клер впала на одне коліно, її права рука була млява і закривавлена збоку. Вона кашляла червоними краплями на бруд.

!

— Ой, дідько! Вибачте! — сказала Ілея, поспішаючи поруч зі своїм товаришем по команді, і цілюща магія відразу ж влилася в жінку. Ілея вправила кістки Клер і залікувала її синці.

Клер здригнулася. Боляче...

.

Голос у неї був напружений. Тихий.

—

Ілея посміхнулася. — Авжеж. Це частина концерту. Хочете зробити перерву? І в—

.

Клер схопила її за руку. Зупиніть зцілення. Вона підвела очі, витерши очі, перш ніж підвестися. — Йдемо далі.

— Клер, у тебе тремтять руки. Два твої ребра досі зламані.

.

— Ми йдемо далі, —