Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Це був момент.

.

У Брандо був лише один шанс. Він простягнув руку і схопив гострий кінчик правої передньої хеліцери Матері Павуків, а потім все його тіло відтягнуло назад.

У цей момент час ніби сповільнився в його сприйнятті. Він побачив, як його тягнуть назад у скелю втягнуті хеліцери іншого, а потім він наблизився до скельної стіни красивою дугою. Він майже бачив тріщину, що ставала все ближчою і ближчою, і обличчя Лицаря.

,

Вони, здавалося, просто відреагували і навіть не встигли вигукнути. Деяких з них Брандо бачив лише з Сіель око відкритими ротами.

.

Потім обчислив відстань, відпустив руку, і тріщина опинилася перед ним.

.

Це була ідеальна посадка. Його напружені нерви розслабилися. Потім, як гарматне ядро, він полетів красивою дугою і з тріском врізався в скельну стіну.

,

Чорт забирай, ах, Брандо видав надзвичайно болісний крик. Йому наче й не снилося, що в останній момент він помилиться. У всякому разі, цієї помилки йому вистачило, щоб запам'ятати. Скеля під землею була дуже важкою, і це було дуже страшно.

!

Але він не встиг засмутитися, і тут же відчайдушно закричав: Затягни мене! На щастя, інші не помітили маленької помилки молодого лорда. Адже вже було чудово мати можливість вирватися з пащі страшного чудовиська.

,

Лицарі Лантонарана немов прокинулися від сну, і троє лицарів, що стояли в передній частині щілини, негайно вибігли і потягли його назад. Брандо в цей час був недалеко, і різниця становила лише один-два метри. Лицарі витягнули половину своїх тіл і потягли його назад.

,

З іншого боку, Її Королівська Високість була підштовхнута до ніг Бабаші Брандо. Стара відьма квапливо допомогла їй і Цукровому горщику залізти в щілину. Треба було сказати, що стара відьма виглядала сухою і худою, але в неї ще була якась сила. Дякую, — відповіла Грифіна слабо. Її плече було шокуючим криваво-червоним, а велика кількість крововтрати зробила її і без того бліде обличчя ще блідішим. Але до цього часу вона все одно примудрялася проявляти належний етикет дворянина, або зарозумілість дворянина. При

.

Брандо або іншим людям може бути важко зрозуміти, з чого зроблений вельможа, який цінував обличчя більше, ніж життя, але для принцеси, якій з дитинства давали такий урок, деякі цінності були природними.

.

Але для старшої принцеси, мабуть, було ще щось, що можна було додати, і це була її впертість.

Коли принцеса побачила, що Брандо лежить на землі вся в крові, вона була шокована і тихим голосом запитала: Пане Брандо?

, -

У мене все гаразд. Брандо не збрехав. Насправді, більшість травм на його тілі були подряпинами від удару об кам'яну стіну лоб в кінці. Він просто виглядав як безлад. У порівнянні з ним травми принцеси Грифіни були набагато серйознішими. Але Брандо не встиг наговорити дурниць, бо Мати Павуків знову тицьнула головою в щілину, намагаючись дотягнутися двома передніми кігтями, щоб витягнути їх.

.

Всі були шоковані і поспішно відступили назад в ущелину. Мати Павуків була всього за крок від Лицаря зовні. Вона не могла стриматися, щоб не скрикнути сердито. Звук був різкий і різкий, наче гостра зброя прорізає скло. Це було дуже моторошно. Але тільки Брандо знав, що Мати Павуків ніколи не зможе сюди зайти, але тут було небезпечно. Він наказав: Не зупиняйся, продовжуй відступати. Тут багато її дітей. Вона знайде спосіб дозволити їм увійти і вбити нас.

Всі вже злякалися Анартона. Почувши, що є маленькі павучки, вони не наважилися зупинитися і квапливо продовжили просуватися вглиб щілини. Брандо допоміг форвард Лицар. Трохи відпочивши, він нарешті перевів подих. Потім він дістав святу воду і роздав її пораненим лицарям і Її Королівській Високості. Про силу святої води, природно, говорити, було зайве. Через деякий час всі дивилися на нього з невеликою цікавістю, змішаною з благоговінням.

!

В їхніх очах Брендел був молодим лордом, який міг зробити все, що завгодно, і не було нічого, чого б він не міг зробити. Він не тільки зміг перемогти Святий Вогняний Собор, але і зміг врятуватися від жахливих чудовиськ. Здавалося, що він має нескінченні скарби, і не було жодної ситуації, яка могла б збити його з пантелику. Такої людини може навіть не існувати в довгих віршах і легендах.

Навіть лицарі не могли не думати, що якби сьогоднішня історія поширилася, то це могла б бути легендарна балада, яка ходила в барах Еруена і навіть Вонде.

# 7 ,

Після того, як Її Королівська Високість випила пляшку святої води # 7, вона тримала пляшку обома руками і деякий час перебувала в заціпенінні. Вона подивилася на Брандо спантеличеним поглядом. Свята вода відрізнялася від звичайних магічних предметів тим, що для її виготовлення часто потрібна була як алхімія, так і високопоставлені жерці Святого Вогняного Собору. У Брандо насправді було дуже багато святої води. Хоча вона бачила лише кілька пляшок, цієї кількості було достатньо. Більше того, Брандо напоїв лицаря святою водою, і вона не побачила на його обличчі ніякого лиха.

.

Це означало, що він повинен мати в руках більше святої води. Хоча Грифіна не прагнула святої води, це не заважало їй дедалі більше цікавитися досвідом Брандо.

Вона хотіла дізнатися більше про те, які таємниці приховує цей чоловік, так само, як вона завжди хотіла підтвердити його особистість і мету у своєму серці. Дівчина-напівельф змирилася з тим, що Брандо став її лицарем, але всі знали, що ця особистість дещо не гідна титулу. Навіть сама принцеса вважала, що в ньому занадто багато речей, які не можна пояснити. Їхні стосунки були не схожі на стосунки лицаря та принцеси, а більше на стосунки рівних. Вона змушена була прийняти його допомогу.

Ці стосунки колись змушували її почуватися ніяково, і вона завжди невиразно хотіла змінити ці стосунки. Але все було марно. Вона не знала, чи зможе Брандо зрозуміти її доброту і намір домагатися змін, але в той момент, коли Брандо опинився в небезпеці, вона раптом зрозуміла, що не дозволить йому так померти.

.

Вона надто довго відчувала смак самотності.

.

Навіть її вчитель, Лицар-Вовк, не міг до кінця зрозуміти її думки. Хоча маскування Беннінгера було майже ідеальним, він був лише тим, хто міг їй допомогти.

Її Королівська Високість раптом відчула себе трохи зворушеною. Її серце