Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

Піднявши по сходах до квартири, я відкрила двері ключами, та зайшла до середини. В коридорі я помітила чоловічі кросівки, і зрозуміла, що мама не одна, а з В’ячеславом.

— Максим почекай мене будь ласка в машині, я тобі напишу коли піднятися, – мовила, глянувши на Максима.

— Слава в гостях у твоєї мами! Я правильно зрозумів? – чітко та впевнено промовив він.

— Тому я випроводжу його, і тоді ти прийдеш, – серйозним виразом обличчя мовила, і глянула на Максима.

— Ні Миросю! Дозволь мені пройти! – впевнено відповів він, дивлячись на мене серйозним поглядом.

Я відійшла в бік, і Максим пройшов, я  покрокувала слідом за ним. І коли побачила здивоване обличчя В’ячеслава, я ледь стримала сміх. Його погляд був злим, обличчя насуплене, а коли Максим вручив мамі букет, його обличчя в мить почервоніло. Мама ж від такого великого букету, з її улюбленими цукерками посміхнулася. В’ячеслав зразу зрозумівши, що він в нашій компанії зайвий, тому швидко покинув квартиру, навіть не попрощавшись з мамою. І це дуже дивно, оскільки він завжди на прощання цілує мамі руку, а тут через злість напевно забув це зробити.

— Тетяно Миколаївно прийміть мої вибачення! А в знак цього, прийміть цей букет, а також ось цю книгу, – лагідно промовив Максим, простягаючи мамі книгу.

— Добре Максиме я тебе пробачу, але це буде востаннє, більше такого не роби, - мовила мама, і міцно стиснула книгу.

Мама оглядала букет, і а ж світилася від радості. Ще б пак! Якби мені хто такий букет подарував, з моїми улюбленими цукерками, я б теж не тільки світилася від щастя, а ще й зацілувала ту людину, але поки це лише мої мрії.

Мама почала накривати на стіл, а я звісно з радістю взялася їй допомагати. Коли ми сіли за стіл, я сиділа біля Максима.

— Максиме, а як давно ви разом?! – кинула мама, погляд на нього.

— Десь декілька місяців уже! – вимовив спокійно Максим, і навіть не одна вена на його обличчі не здригнулася від брехні.

— Чим взяла твоє серце моя Мирочка? – запитала мама, і кинула на мене іронічний погляд.

— В вас дуже красива донька! Яка заполонила моє серце своєю красою, голосом, характером. Я ще не зустрічав таких дівчат, як вона, – промовив лагідним і ніжним голосом Максим, що це просто не могло не зачепити за душу.

— Тоді якщо це так то я дуже щаслива за вас дітки, і хочу щоб ви показали мені своє кохання на ділі, та поцілувалися, – мовила мама, і в її очах я побачила, якийсь підступ. 

Невже вона думає, що я не зможу поцілувати Максима. Але тепер прийдеться цілуватися по-справжньому. Пересиливши себе я глянула Максиму в очі, і наближалася до його губ. Торкаючись його губ та цілуючись, я відчула всю ніжністю та пристрасть цього поцілунку. Він був настільки пристрасним, що всі метелики в моєму животі, прокинулися після довгої сплячки, і почали радісно пурхати. Востаннє я відчувала метеликів в животі, коли була закохана. Невже я щось відчуваю до Максима? Так все Мирославо зберися, візьми себе в руки, і не смій порушити свою обіцянку.

В мене таке відчуття, що Максим хоч і мріяв мене поцілувати, але наш повноцінний поцілунок мав бути без сумніву не при мамі.

— Сподіваюся ми хоч сексом, при твоїй мамі займатися не будемо? – пошепки мені на вухо мовив Максим, коли мама пішла за своїм пирогом.

Я лише посміхнулася, і тут зайшла мама.

— Що голубки, воркуєте тут! – це мало б звучати радісно, але її інтонація мені чомусь не здалася радісною.

Самий найбільший шматок пирога мама звісно ж поклала для Максима в тарілку. Знаючи, які солодкі мама пироги пече, мені навіть трохи жаль стало Максима. Минула година, і мама щось весело розповідала про своє життя Максимові, а я просто слухала. На щастя він з’їв всього пирога не разу не запивши його водою, або іншим напоєм. Як йому це вдалося зробити, і досі для мене являється загадкою. Напевно силою запхнув в себе той шматок! І правильно зробив, бо мама ніколи не пробачає не доїдений шматок пирога, чи торту.

Вечір минув чудово, і Максим з мамою навіть змогли знайти спільну мову, що мене напрочуд здивувало. Надіюсь з його батьком, я знайду спільну мову та зможу якось порозумітися. А про матір я взагалі мовчу! Адже за все наше знайомство Максим не заїкнувся про неї. І все що я знаю, це те що вона закордоном і ні слова більше. Цікаво, а Максим взагалі спілкується з нею? Треба буде якось розпитати в нього про його матір! Та моя впевність говорить мені, що вибити інформацію, що стосується його матері, буде ой як не просто.