Читати книгу - "Отелло (переклад О. Грязнова), Шекспір Вільям"

Не думайте, що я
Недбаліше поставлюся до служби
Через її присутність. Ні! Якщо
Крилатий Купідон мене засліпить,
Позбавивши і розуму, і волі,
І я свої обов'язки просплю,
Хай зроблять недбайливі господині
Для печі горщик із мого шолома,
На цілий світ знеславивши мене!

Д о ж
Вирішуйте, Отелло, поміж себе –
Лишатись їй чи їхати. Події
Нас підганяють.

П е р ш и й с е н а т о р
Треба відпливати
Цієї ночі.
О т е л л о
Дуже радий.

Д о ж
Вранці
Зберемо знову раду о дев'ятій.
Залиште нам, Отелло, офіцера,
Що привезе перелік повноважень
І наш наказ на Кіпр за вами вслід.

О т е л л о
Ось мій поручик, доже. Він – людина
Надійна, найчесніша. І йому
Я доручаю привезти дружину
З усім, що ваша милість побажає
Послати вслід мені.

Д о ж
Хай буде так!
Добраніч всім!
(до Брабанціо)
Сенаторе достойний!
У доблесті краси нам не віднять:
Не чорний – світлий ваш відважний зять.

П е р ш и й с е н а т о р
Отелло, бережіть же Дездемону!

Б р а б а н ц і о
Дивися, мавре, доки грім не гряне:
Втекла від батька, і тебе обмане!

Дож, сенатори і слуги ідуть геть.

О т е л л о
Я вірю їй так само, як собі.
Але до справ. – Твоєму піклуванню
Я доручаю, Яго, Дездемону.
Звели своїй дружині їй служить.
І привези, як з'явиться нагода. –
Ходімо, Дездемоно! Лиш година
У мене і для справ, і для кохання.
Не будемо втрачати марно час.

Отелло і Дездемона ідуть геть.

Р о д р і г о. Яго!
Я г о. Що скажеш, благородна душе?
Р о д р і г о. Як думаєш, що я зараз зроблю?
Я г о. Підеш і ляжеш спати.
Р о д р і г о. Негайно втоплюся.
Я г о. Спробуй тільки це зробити, і я більше з тобою не знаюся.
Р о д р і г о. Нащо жити, коли життя набридло? Як не шукати смерті, своєї визволительки?
Я г о. Ну і дурень же ти! Я двадцять вісім років живу на світі, і відколи навчився відрізняти вигоду від шкоди, не бачив людей, які вміли би подбати про себе. Перш ніж я скажу, що втоплюся через якусь шльондру, я поміняюсь людською гідністю з павіаном.
Р о д р і г о. Що ж мені робити? Мені й самому соромно, що я так закохався, але я нездатний перебороти це.
Я г о. Не здатний! Чи ба! Від нас залежить, які ми є. Кожен із нас – то сад, а наша воля – садівник. Що в ньому буде рости, залежить від нас. Якби не було розуму, нас бог зна куди завела б наша хтивість. На те і розум, щоб охолоджувати наше шаленство. Твоє кохання – лише рослина, яку можна вирощувати, а можна й виполоти.
Р о д р і г о. Не може бути!
Я г о. Може. Кохання – то потурання плоті з мовчазної згоди душі. Будь чоловіком! Топитися! Топи краще кішок та цуценят! Я поклявся допомогти тобі, і ніколи не міг би прислужитися краще, ніж зараз. Набий тугіше гаманець і вирушай з нами. Зміни зовнішність фальшивою бородою. Не може бути, щоб Дездемона довго любила мавра. Набий тугіше гаманець. Не може бути, щоб мавр довго її кохав. Бурхливий початок матиме бурхливий кінець. Набий тугіше гаманець. Ці маври мінливі. Те, що йому здається солодшим за мед, скоро стане йому хріном. Вона молода і зміниться теж. Коли вона буде сита ним по горло, вона опам'ятається. Їй захочеться іншого. Набий тугіше гаманець. Якщо вже обов'язково хочеш загубити свою душу, придумай щось розумніше, ніж топитися. Набий тугіше гаманець. З одного боку лукава венеціанка, з другого – неотесаний варвар. І я повірю в міцність їх почуттів! Вона буде твоєю! Набий гаманець монетами. Топитись зайве. Хай краще тебе повісять після того, як ти доб'єшся насолоди, аніж втопитись, нічого не скуштувавши.
Р о д р і г о. Ти не обдуриш, коли я покладусь на тебе?
Я г о. Не турбуйся. Набий гаманець монетами. Я часто казав тобі і повторюю знову: я ненавиджу мавра. У мене з ним свої рахунки, не гірші за твої. Єднаймо-
ся, щоб помститись йому. Якщо ти зробиш його рогатим, ти матимеш насолоду, а я забаву. Іди, набий гаманець монетами. Завтрашній день принесе нам більше, ніж нинішній. Прощавай.
Р о д р і г о
Де ранком зустрічаємось?

Я г о
У мене.
Р о д р і г о
Прийду раненько.

Я г о
Згода. Ну, Родріго?
Р о д р і г о
Що кажеш?
Я г о
Не надумайся топитись!

Р о д р і г о
Я передумав. Закладу маєток.
(Іде геть.)

Я г о
Мені цей дурень служить гаманцем
І водночас – забавою. Інакше
Не тратив би на нього стільки слів.
Ненавиджу я мавра. Говорили,
Що він мою дружину вдовольняв.
Навряд, щоб так було. Але підозра
Підстави має, отже, так і є.
Мене він цінить високо. Тим краще:
Зручніше буде діяти мені.
Іще б того красунчика турнути
З посади лейтенантської… Та як?
Почну на вухо маврові шептати,
Що Кассіо з дружиною його
Близький занадто. Він і справді здатний
Жінок венеціанських спокушать.
Отелло простодушний і відкритий,
Сприймає все за правду, а такого
За ніс водити просто, як осла.
Щоб він не здогадався – в чому річ,
Нехай мені поможуть пекло й ніч!
(Іде геть.)

ДІЯ ДРУГА

Сцена перша.

Приморське місто на Кіпрі. Набережна.
Входять М о н т а н о і двоє городян.

М о н т а н о
Чи видно щось в морській далечині?

П е р ш и й г о р о д я н и н
Одні лиш хвилі. Жодного вітрила.
Куди не глянь – порожній горизонт.

М о н т а н о
Такого вітру я не пригадаю.
Якщо вже башти кам'яні двигтіли,
То що тоді творилося у морі!
Яка галера витримати зможе,
Коли на неї пруть такі вали!
Немало суден, певне, потонуло…

Д р у г и й г о р о д я н и н
Та краще б потонув турецький флот!
Ви спробуйте зійти на берег моря:
Він весь у піні, хвилі шаленіють,
І бризки, долітаючи до неба,
Забрьохали Ведмедицю цілком
З Полярною зорею на додачу.
Такого шторму зроду не було.

М о н т а н о
Якщо у бухту не сховались турки,
То флоту їх несолодко тепер.

Входить т р е т і й г о р о д я н и н.

Т р е т і й г о р о д я н и н
Кінець війні! Радіймо, любі друзі!
Турецькі плани луснули. Галери
Розбив на друзки цей шалений шторм.
Причалив корабель венеціанський,
З якого все це бачили.

М о н т а н о
Невже?

Т р е т і й г о р о д я н и н
Я тільки-но з причалу. Корабель
Під назвою "Веронець", і на ньому
Приплив Мікеле Кассіо. Він служить
Знедавна лейтенантом у Отелло,
Який іще в дорозі і якого
Призначено намісником на Кіпр.

М о н т а н о
Ну що ж? Я радий: гідний управитель.

Т р е т і й г о р о д я н и н
Та цей приїжджий, Кассіо, в тривозі.
То дякує він богові за бурю,
Що турків потопила, то благає,
Щоб мавра неушкодженим на берег
Доправив корабель, що в морі зник.

М о н т а н о
Дай боже! У Отелло я служив,
Він – і солдат, і вмілий полководець.
Ходімо в порт назустріч лейтенанту.
Можливо, дочекаємось Отелло,
Коли його надійде корабель.

Т р е т і й г о р о д я н и н
З'явитись може кожної хвилини.

Входить К а с с і о.

К а с с і о
Вам дякую, хоробрі кіпріоти,
За те, що мавра любите! О небо!
Будь захистом йому від злих стихій!
Ми розійшлись із ним у розпал бурі.

М о н т а н о
Надійний корабель його?

К а с с і о
Надійний,
Хорошої роботи і оснастки.
Веде його досвідчений керманич.
Хоч я турбуюсь, все ж таки я певен:
Він допливе.

Г о л о с и з а с ц е н о ю
Там парус, парус, парус!

Входить ч е т в е р т и й г о р о д я н и н.

К а с с і о
Що там за шум?

Ч е т в е р т и й г о р о д я н и н
На берег всі біжать,
І крик стоїть, що завиднівся парус.

К а с с і о
Я думаю – намісник підпливає.

Постріли з гармат.

Д р у г и й г о р о д я н и н
Напевне, він. Бо, судячи з салюту,
До нас підходить дружній корабель.

К а с с і о
Чи не могли б дізнатися точніше?

Д р у г и й г о р о д я н и н
Охоче.
(Іде геть.)

М о н т а н о
Він і досі парубкує,
Чи одружився?

К а с с і о
Щойно з-під вінця.
Побрався із красунею такою,
Що вище всіх похвал; небесний ангел;
Довершеність, яку не передати
Ані умілим пензлем, ні пером.

Повертається другий городянин.
Ну, хто на кораблі?

Д р у г и й г о р о д я н и н
Поручик Яго
І з ним якісь жінки.

К а с с і о
Не може бути!
Невже вони так швидко допливли?
Невже перед красою Дездемони
Шаленство хвиль і вітру вгамувалось,
А камені підводні і мілини
Покірливо дали дорогу їй?

М о н т а н о
Кому?
К а с с і о
Дружині мавра, генеральші,
Начальниці начальства. З нею разом
Поручик Яго. Я чекав на них
Хіба що через тиждень, не раніше.
Але пора з'явитись і Отелло.
Юпітере, напни його вітрила,
Щоб міг скоріше він ступить на Кіпр,
Наповнить військо духом бойовим
І знову обійняти Дездемону!

Входять Д е з д е м о н а, Е м і л і я, Я г о,
Р о д р і г о і слуги.
Погляньте, ось і скарб із корабля!
Дозвольте вас навколішках вітати,
Прекрасна пані, з прибуттям на Кіпр!
Хай буде з вами завжди милість неба.

Д е з д е м о н а
Спасибі, лейтенанте. Що мені
Про чоловіка можете сказати?

К а с с і о
В дорозі він, і це – усе, що знаю.
Та він здоровий і невдовзі буде.

Д е з д е м о н а
Турбуюсь я про нього. Де із ним
Ви розлучились?

К а с с і о
В сутичці запеклій
Небес і хвиль. – Та чуєте – кричать.
То корабель, напевне.

Г о л о с и з а с ц е н о ю
Парус, парус!
Постріл з гармати.

Д р у г и й г о р о д я н и н
Фортеці салютує корабель.
То безсумнівно – друзі.

К а с с і о
Все ж дізнайтесь.
Другий городянин іде геть.
Вітаю вас, поручику.
(до Емілії)
І вас!
Не ображайтесь, Яго, що заходжу
У вияві галантності далеко.
Сприймайте це за ваду виховання.
(Цілує Емілію.)
Я г о
Радійте, що дістались вам вуста.
Мені ж від язика нема спокою.

Д е з д е м о н а
Емілія не дуже балакуча.

Я г о
Я відчуваю стриманість її,
Коли вночі смертельно хочу спати.
При вас вона не чеше язиком,
Зате думкам багато дозволяє.

Е м і л і я
Не заслужила я таких образ.

Я г о
Хіба не так? На людях ви – картинки,
Дзвіночки – у вітальні, кішки – в кухні.
Небесні херувими з пазурами,
Мегери у терновому вінці.

Д е з д е м о н а
Тіпун вам на язик! Усе – неправда!

Я г о
Ні, правда! Ви з постелі встаєте
Розважитись чи почитати книжку,
А справами займаєтесь у ліжку.

Е м і л і я
Від нього не діждешся похвали.

Я г о
А ти й не жди.

Д е з д е м о н а
Скажіть, а що б мені
У похвалу могли ви написати?

Я г о
І не питайте краще. Я не звик
Хвалити, а прискіпуюся тільки.

Д е з д е м о н а
А все ж таки. – Чи послано когось
Дізнатися на пристань?

Я г о
Так, звичайно.

Д е з д е м о н а
(на бік)
Мені так сумно! Марно намагаюсь
Розмовами розважити себе.
(до Яго)
То як же ви похвалите мене?

Я г о
Все думаю, та вигадка моя
Прилипла, як пташиний клей до мозку.
Її ніяк не можу відірвати.
Та ось моїх тяжких пологів плід:
Ведуть краса і розум під вінець;
Краса – товар, а розум – продавець.

Д е з д е м о н а
Оце так похвала! А що тоді
Сказати про розумну, та негарну?

Я г о
Негарна, та розумна і проворна,
Принаду зробить з того, чим потворна.

Д е з д е м о н а
Ще гірше.
Е м і л і я
А якщо дурна – красуня?
Я г о
Дурну красуню в приклад наведи ти,
Щоб не зуміла навіть народити!

Д е з д е м о н а.