Читати книгу - "Закохай мене в себе, Вікторія Вецька"

— Ну що поїхали! – вигукнула я, злегка посміхнувшись.

—  О так звісно! – вимовив Максим.

На задньому сидінні я помітила великий букет тюльпанів і подумала: О цей букет напевно мені. Максим зразу ж глянув на мене.

— Ти чудово виглядаєш! І ця сукня ідеально тобі пасує, – розплившись в приємній посмішці вимовив він.

Ну все думаю зараз він вручить мені цей букет і я буду просто чарівною, вдихаючи запах моїх улюблених тюльпанчиків. І тут я чую як Максим починає заводити авто. Мої очі округлюються, і я дивлюся спочатку на Максима, а потім на букет.  Він взагалі нормальний! Він що не збирається мені дарувати букет. Ні він подарує мені коли ми будемо виходити з авто. Вмить заспокоюю себе,  дивлячись на дорогу.

— Бачу тобі сподобався букет! – вимовляє Максим, і дивиться на мене.

—  А так хороший букет! Цікаво кому він? – злегка посміхаюся і дивлюся на Максима.

— Ну якщо тобі сподобався тоді їй неодмінно сподобається, – промовляє Максим, дивлячись на дорогу.

«Їй» тобто букет не мені! Я знову дивлюся на букет, а потім ховаю свій погляд на якому добре видно розчарування у вікно. За мить я змінюю свій погляд на байдужий, і байдуже дивлюся в вікно. Звичайно ж мене не покидають думки про цю дівчину. «Може це він для сестри такий букет підготував». Заспокоюю себе цими думками, але думки проте що цей букет для якоїсь іншої дівчини, не дають мені спокою.

Якщо це все Максимова гра, в якій він хоче вивести мене на ревнощі то даремно. Ми друзі! В нього своє життя! В мене своє життя! Але трясця! Цікаво подивитися цій видрі в очі. Невже Максим втомився мене чекати і знайшов собі іншу?! Ні він кохає мене! І я впевнена, що в нього справжні почуття до мене.

За цими думками, я навіть не помітила як ми приїхали. Максим вийшов з автомобіля, і відкрив мені двері авто. Я ж звісно вийшла звідти доволі елегантно, але цей букет не давав мені спокою.

Насолоджуючись музикою улюбленої групи, я відволіклася від поганих думок. І на мить навіть забула про той чортів букет. Та тільки ми сіли до автомобіля. Цей букет тюльпанів знову нагадав про себе. Букет стояв у вазі з водою, і щоб ваза не перекинулася вона стояла в металевій коробці. Навіщо так було придумувати,  міг би подарувати букет зразу, і не морочити собі голови. Але ж ні Максим звик напевно собі ускладнювати життя.

В ресторані я сиділа як на голках. Постійно думала, що зараз підійде його сестра, і він познайомить мене з нею або ще гірше його дівчина. Та потім я збагнула, що Максим не брав з собою букет до ресторану. А це означає, що ніхто не прийде. Але кому тоді букет?!

Після закінчення вечора в ресторані. Максим відвіз мене додому.

— Дякую тобі за цей чудовий вечір! Я мабуть піду! – вимовила, і збиралася вже йти.

—  Зачекай в мене для тебе де що є!

І тут він дістає з машини цей чортовий букет разом з вазою, і дарує мені, я мило посміхаюся і йду до під’їзду. Хоча подумки вже проклинаю Максима з його букетом. Я вже стільки версій придумала для кого може бути цей букет. А він виявляється був для мене! А зразу сказати не можна було! Ох і Максим! Любиш потріпати мені нерви, але нічого, завтра настане моя черга випробувати твої нерви на міцність. І в цьому мені допоможе В’ячеслав. Виведемо тебе на ревнощі! Після, яких ти абсолютно не захочеш більше такого робити.