Читати книгу - "Майдан. (Р)Еволюція духу"

Коли ж почалося зіткнення громадянського протесту з владою та бізнесом як порушниками багатьох рівноваг, виник ступор, з якого правлячий клас самостійно вибратися не зміг.

Ступор правлячого класу полягав у тому, що влада не могла застосувати криваве насильство, боячись порушити рівновагу світової кругової поруки правителів, а опозиція боялася застосувати збройні форми боротьби, побоюючись ще більшої кількості людських жертв.

Терор подовжував ступор. Публічна брехня продовжувала ступор. Ігри в переговори влади й опозиції в ситуації терору продовжували ступор. Вихід зі ступору був можливий або через кров, або через політико-соціальні зміни. Мудрості правлячому класу України не вистачило, тому політико-соціальні зміни в країні стали можливими лише через криваве протистояння.

Майдан 2013-2014, за своїми передумовами, це — тривала спроба виходу зі ступору правлячого класу України та відновлення порушених рівноваг через дії громадянського суспільства.

З формального погляду, Майдан — це територія площі Незалежності, яка знаходиться в центрі міста Києва в Україні. Однак Майдан — територія негеографічна. Майдан — простір, що має іде­альний і в значній мірі сакральний зміст, що проявився у подіях 2004-го і 2013-2014 рр. в Україні.

Але ось яке питання виникає. Найбільша кількість життів ук­раїнців у протестах 2013-2014 років принесена в жертву на Майдані в лютому 2014 року. Чому захист деякої території виявився настільки важливим, що українці готові були жертвувати своїм життям? Що там таке на цьому Майдані? Ну не будинки ж, які горять, і не асфальт, який руйнується, настільки важливий для українців.

Назва «Майдан» у колишньої площі Жовтневої революції виникає 1990 року завдяки безлічі мітингів за незалежність, зокрема «революції на граніті» у вересні 1990 року. Проте вперше Майдан як явище в своїй ідеальній сакральній якості виник як спроба очевидної демонстрації єдності України в процесі здійснення народної волі протесту проти фальсифікації президентських виборів 2004 року в Україні. У цих процесах Майдан, що скандував ім’я майбутнього президента (Ющенка), виконував функцію повернення права в процесі нав’язаного безправ’я.

Проте вже тоді проявилася особлива якість Майдану — егрегор народу. Це означає, що на території Майдану в процесі самоорганізації протесту виникла особлива моральна атмосфера довіри людей один до одного, взаємодопомоги, ввічливості та толерантності. Суперечки та конфлікти в такій атмосфері стають недоречними. Приїжджі гості швидко виявляють цей особливий дух і починають відчувати себе тут своїми.

Майдан так би й залишився унікальним історичним явищем, яке б поступово забулося, якби не подальші події в Україні.

З 2004 року Майдан почав проявляти себе як місце, до якого апелювали політики, коли політична рівновага в країні порушувалася. Зокрема Майдан як спроба відновлення рівноваги в країні збирався під час політичної кризи навесні 2007 року в Україні. Проте з приходом до влади Віктора Януковича в 2010 році рівновага в країні почала руйнуватися системно.

Руйнована з 2010 року владою рівновага на різних рівнях по­літичного, економічного, культурного та соціального життя Ук­раїни призвела до цілого ряду Майданів — 27 квітня 2010-го Майдан проти Харківських угод України та Росії (дешевий газ Росії в обмін на продовження перебування російського флоту в українському Севастополі), коли відбулися сутички демонстрантів з міліцією на вулиці Грушевського; Податковий Майдан (листопад 2010) проти податкового кодексу Азарова-Тігіпка, який був розігнаний владою; Майдан проти закону Колєсніченка-Ківалова, що обмежував розвиток української мови (липень 2012), проігнорований владою.

Найбільш відомим вважається Податковий Майдан, а інші два протести зазвичай не пов’язують із Майданом як географічною територією, оскільки протест проти Харківських угод привів до сутичок на вулиці Грушевського (яка поряд з Майданом ), а протест проти антиукраїнських законів відбувався по всій Україні, зокрема і на Майдані.

Віктор Янукович назавжди увійде в українську історію як лю­­дина, що двічі призвела суспільство України до масових про­тестів, — до Помаранчевої Революції 2004 року і до революції 2013-2014 рр. Водночас Віктор Янукович увійде також і в світову історію як людина, яка побудувала перше олігархічно-поліцейсько-бандитське утворення з повністю знищеною національною державою, з особливим цинізмом і свавіллям кримі­нально-корпоративних структур влади.

Сутність такого міліцейсько-олігархо-бандитського утворення в тому, що воно взагалі-то вже не держава, а його економічна система вже не корупція. Корупція для такої держави — давно пройдений етап. Адже корупція в традиційному розумінні це — руйнування держави. А ми говоримо про вже зруйновану державу: коли міліція публічно співпрацює з олігархами і бандитами; коли чиновники не просто беруть хабарі приховано, а коли хабарі перетворені на публічну систему регулярного другого податку і здійснюються поставки грошей знизу вверх по всій вертикалі влади; коли Суд діє винятково як репресивний орган і публічно обслуговує міліцейсько-олігархо-бандитську вертикаль; коли влада публічно наймає бандитів для відбирання бізнесу у неслухняних бізнесменів і вибивання грошей зі слухняних бізнесменів.

Україна — складна країна, яка у своїй історії територіально частинами належала до різних цивілізацій. Україна завжди трималася на системі міжцивілізаційної внутрішньої рівноваги. Рішення про розбалансування рівноваги всередині країни було прийнято за її межами — в США, Європі та Росії. Демократія в Україні дозволила прийти до влади людям, які в силу різних причин не змогли чинити опір зовнішньому управлінню цих геополітичних гравців і під це зовнішнє управління вибудували кримінально— корпоративну систему, що зруйнувала міжцивілізаційну рівновагу всередині країни.

Майдан у подіях громадянського протесту 2013-2014 року виявився територією відновлення всіх порушених владою рівноваг в Україні. Майдан — явно демонстрована публічна єдність всієї України. Географія загиблих на Майдані в лютому 2014 року — це географія всієї країни, це географія мортирологічної єдності країни. У цьому сенсі политий кров’ю Майдан отримує особливий статус для країни.