Читати книгу - "Війна з Росією"

змінилися, і ми спостерігаємо, яку величезну роль відіграють нині в Латвії невійськові засоби досягнення політичних та стратегічних цілей: війну ведуть, так би мовити, в інший спосіб. Переваги, які Латвія отримала завдяки безумовним гарантіям колективної безпеки НАТО, знищуються Росією за допомогою добре продуманих і розроблених підступних гібридних та асиметричних методів — тих, які ми бачили три роки тому під час окупації Східної України та Криму. Якщо перефразувати слова генерала Гареєва, начальника російського генерального штабу, то те, що ми спостерігаємо нині, — це використання сил спеціального призначення та внутрішньої опозиції для створення постійного фронту на всій території, яку Росія вважає ворожою, — зокрема, в моїй мирній, демократичній, волелюбній Латвії.

Він припинив говорити, щоб випити води та заспокоїтися, а потім продовжив:

— І ніби цього замало — ми спостерігаємо ще й безпрецедентну військову активність на кордонах Латвії та наших балтійських сусідів. Історія вчить нас, що Росії ніколи не можна довіряти. Сто п’ятдесят років тому граф Шувалов, генерал-губернатор тодішніх балтійських провінцій царської Росії, сказав, що історична місія цих земель — слугувати ареною для вирішення задач високої політики в Європі. Колеги-посли, благаю вас, ми не хочемо знову стати ареною для вирішення задач Росії!

Він урвав свій виступ, не в змозі стримувати емоцій. Увага всіх була прикута до нього і до того, що він говорив:

— Ми пам’ятаємо все. Латвія існувала як суверенна держава лише два десятиріччя між світовими війнами минулого століття, а потім знову — з 1991 року. Отже, ми добре знаємо, що за доля на нас чекає, якщо цього разу не зупинимо росіян. Упевнені: якщо НАТО не застосує статті 5 та негайно не надасть військової, дипломатичної і політичної допомоги Латвії, Естонії та Литві, Росія спробує окупувати країни Балтії. Пане Генеральний секретарю, я закликаю союзників визнати, що саме зараз відбувається напад на Латвію, та погодитися на застосування статті 5.

Латвійський посол замовк, зітхнув, зняв окуляри та сів на своє місце. У залі засідань панувала тиша. Після паузи Генеральний секретар Костілек надав слово послу Естонії, а потім Литви. Вони теж говорили красномовно і переконливо.

Костілек повернувся до голови Військового комітету:

— Генерале Вар, будь ласка, я хотів би просити поради у військового керівництва НАТО.

— Пане Генеральний секретарю, на жаль, Військовий комітет не може дійти згоди через різницю в поглядах різних країн. Тому пропоную звернутися за порадою щодо цього до заступника Верховного головнокомандувача НАТО в Європі.

Костілек кивнув і повернувся до Мак-Кінлі:

— Генерале, вам слово.

Мак-Кінлі відкашлявся і мовив:

— Дякую, пане Генеральний секретарю. Відповідно до директиви Північноатлантичної ради, військове керівництво НАТО приділило багато часу розгляду статті 5 з урахуванням реалій XXI століття. Ми усвідомлюємо, як небезпечно сприймати її крізь призму досвіду холодної війни. Тож, пані та панове, ми маємо усвідомити, що напад на члена НАТО вже не буде схожим на навалу радянських танків, які вторгаються у ФРН через кордон Східної Німеччини або окуповують частину Північної Норвегії, як ми того боялися за часів холодної війни. Отже, посол Латвії правий. Із військового погляду перед нами новий різновид війни між державами, в якій росіяни поступово посилюватимуть тиск на противника, в цьому разі — на Латвію, не перетинаючи межі, за якою традиційно ставало можливим застосування Альянсом статті 5. Найліпший спосіб зупинити цю кризу, поки вона не вийшла з-під контролю, — це показати Росії нашу силу.

Мак-Кінлі подивився на всіх присутніх. Було очевидно: більшість послів чули зовсім не те, що хотілось би.

Однак він продовжив говорити:

— Звісно, я обговорив це питання з Верховним головнокомандувачем — його думка однозначна: це найзагрозливіша ситуація, з якою НАТО мало справу останніми роками. Верховний головнокомандувач і я вважаємо, що ми наблизилися до війни більше, ніж будь-коли в історії Альянсу. Дехто може запитати: «А як же Карибська криза?» Моя відповідь буде такою: навіть у розпалі тієї кризи радянське Політбюро приймало рішення, пам’ятаючи про двадцять шість мільйонів смертей під час Великої Вітчизняної війни. Тепер у Кремлі люди нового покоління: вони не зазнали тих труднощів і не здобули такого уроку. Перед нами супротивник, у якого вся військова доктрина ґрунтується на ядерній зброї, і він готовий її використати. Будь-який прорахунок може призвести до спалаху бойових дій між Альянсом та росіянами. А оскільки Росія зможе зібрати більше військо, ніж НАТО, це підвищує ризик того, що щойно вона переможе нас у Балтії, російський президент вдасться до так званої ядерної деескалації.

Мак-Кінлі на мить замовк, помітивши збентеженість на обличчях деяких послів.

— Пані та панове, ви маєте рацію. Склалася небезпечна і парадоксальна ситуація. Те, що росіяни називають ядерною деескалацією, ми називаємо ядерним шантажем. Це те саме, якби їхній Президент казав нам: «Спробуйте лише відвоювати балтійські країни — і я застосую ядерну зброю». Ми зупинимося, а він назве це деескалацією. Отже, щоб уникнути цього, ми, насамперед, маємо стримати будь-яку агресію, тобто показати силу і рішучість в країнах Балтії. Ви пам’ятаєте, що протимінна група НАТО тепер діє в цьому регіоні і скоро буде в Ризі, щоб відвідати порт, як уже давно планувалося; це дуже сприятливий час. Однак нам потрібно показати, що Альянс повністю готовий виконати свої зобов’язання щодо колективної безпеки, швидко розгорнувши спеціальні сили надшвидкого реагування в балтійських країнах та підтримавши їх силами швидкого реагування НАТО на суші, з моря та повітря. Тим часом Верховний головнокомандувач має видати наказ про мобілізацію та розгортання штабів і сил НАТО. Ви також маєте знати, що це передбачатиме спільне фінансування країнами-членами Альянсу.

Верховний головнокомандувач і я наполегливо радимо негайно дати зрозуміти росіянам, що ми готові діяти рішуче і змусимо їх добре подумати, перш ніж просунутися далі — на територію Балтії. Підкреслюю: наші дії не означатимуть, що НАТО нанесло удар по Росії. Але розмістивши в цих країнах міжнародні сили Альянсу, ми змусимо Росію усвідомити, що напад на одну з його країн справді є нападом і на всіх інших. Знаю, я маю уникати політичних висловлювань, але хочу на завершення сказати те, що ви почули би від будь-якого справжнього солдата: війни стаються через слабкість. Історія вчить нас, що агресор завжди нападає тоді, коли супротивник, на його думку, значно слабший. Із військового погляду Росія тепер міцніша, ніж будь-коли. НАТО ж послабшало. За нашими міркуваннями, саме тепер настав слушний момент. Тому ми це і радимо зробити.

Після того Генеральний секретар Костілек надав слово послам. Посли Сполучених Штатів, Великої Британії, Польщі, Норвегії