Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

У будь-якому разі, поживок для роздумів.

РОЗДІЛ 7

Проблема управління ризиками

Небо було сірим, а хмари низько нависали над землею, коли вранці 19 квітня 2010 року один із дев’яти корпоративних літаків «ЕкксонМобіл» з Рексом Тіллерсоном на борту плавно знижався над Х’юстоном. Злітна смуга все ще була мокрою після нічної зливи, коли «Гольфстрім» торкнувся землі і генеральний директор найприбутковішої компанії у світі пересів в авто, яке швидко рушило до «Хілтон Америка-Х’юстон», де він мав поринути приблизно в тисячу банкетів. Щорічна премія Джонса від Ради з міжнародних справ Великого Х’юстона присуджувалася «особам — у дусі Джессі Х. і Мері Гіббс Джонсів — за внесок у міжнародне життя нашого міста». Це була нагорода рідного міста, яка практично завжди присуджувалася х’юстонському бізнес-титану, хто б там що про нього не говорив. Звинуваченого в кримінальному злочині й знеславленого лауреата премії 2000 року Кеннета Лея з «Енрон» ніколи не викреслили з переліку здобувачів премії.

Коли Тіллерсон дістався середмістя, температура повітря все ще трималася нижче шістдесяти градусів за Фаренгейтом — незвично зимно для квітня у східному Техасі. Але допоки курку по-корниськи19 розклали на тарілки, сонце пробилося крізь хмари. Усе навкруги приємно сяяло. Стрімка зміна погоди відповідала загальному настрою Тіллерсона та його команди тієї весни. Все ще клубочилися темні хмари — вісімнадцятимісячна криза все ще нависала над значною частиною американців загрозою боргів, втратою робочих місць і спустошенням пенсійних рахунків, але сонце почало пробиватися. Нафті марки WTI було ще далеко до цінового максимуму у 145 доларів за барель до кризових часів, але того зимного квітневого понеділка вона піднялася з позначки приблизно у 30 доларів, на якій трималася останній тиждень 2008 року, до 81 долара 52 центів. «ЕкксонМобіл» збиралася повідомити про чистий прибуток у понад 6 мільярдів доларів за перший квартал 2010 року, що на 38% перевищувало попередній рік.

І Комісія з цінних паперів та бірж США, і її міжнародний еквівалент, Антимонопольна комісія Нідерландів, обидві дали зелене світло запланованому Тіллерсоном поглинанню «ІксТіОу», яке невдовзі мало перетворити «ЕкксонМобіл» не просто на одну з найбільших нафтових компаній на землі, а на найбільшого американського видобувника природного газу. І технології «ІксТіОу» зможуть подорожувати будь-куди. Компанія мала плани з розробки родовищ сланцю в Центральній Європі, Канаді і на Близькому Сході.

Фактично Тіллерсон використовував надзвичайні грошові ресурси «ЕкксонМобіл» для встановлення світового панування. Він запускав багатомільйонні проєкти в Гані і Папуа-Новій Гвінеї (у межах досяжності гігантських азійських ринків), розширював обсяги своїх і без того величезних бурінь у Нігерії й Екваторіальній Гвінеї, запускав четвертий завод з виробництва скрапленого природного газу в Катарі. (Нині країна Катар — світовий лідер з виробництва/постачання скрапленого газу, але пильнуйте!) Команда Тіллерсона також перебила ставки російського «Лукойла» і Китайської національної нафтогазової корпорації, щоб виграти іракське нафтове родовище, яке, вважають, містить приблизно 10 мільярдів барелів нафти.

Звісно, корпорації завбільшки з «ЕкксонМобіл» із сотнями віддалених дочірніх компаній не бракувало головного болю й гикавки від постійних згадок, так само, як і кількох синців і подряпин її акціонерам: визнання провини і 600 тисяч доларів штрафу та виплат за порушення Закону про перелітних птахів через знищення загалом вісімдесяти п’яти пернатих (усі належать до видів, що охороняються); виплата завбільшки у 32,2 мільйона доларів для задоволення скарг щодо обману федерального уряду й індіанських племен у виплаті роялті; 17,5 мільйонів доларів, щоб уникнути обвинувачення, в якому йшлося (як заявило Міністерство юстиції у прес-релізі за три дні до поїздки Тіллерсона в Х’юстон) про «незаконний викид у повітря тисячі тонн летючих органічних сполук бензиновими складами на острові Кабрас в Гуамі і низинній частині острова Сайпан». Але це була всього-на-всього вартість ведення бізнесу в галузі, приреченій на щоденне жорстоке протистояння з матінкою-природою. Для «Екксон» це були незначні невдачі, які легко ховалися в тінь перед тими важливими новинами, які компанія мала намір повідомити своїм акціонерам. Після майже двох десятиліть безутішних і марних зусиль Рекс Тіллерсон повірив, що ось-ось загарпунить свого білого кита. Він наближався до нових безпрецедентних угод в Росії, країні, яка володіла мільярдами барелів розвіданих запасів нафти і разом з тим більшими запасами газу, ніж будь-хто інший у світі, і країні, яка гостро потребувала досвіду й технологій («ІксТіОу»!), які «ЕкксонМобіл» могла б надати.

Тож Тіллерсон, вдягнений у навдивовижу неконсервативний шляхетного темно-синього кольору костюм з китайського шовку з нестрогою жовтою шовковою краваткою мав почуватися пречудово, зійшовши за трибуну в «Ланьє Гранд Балрум» у «Хітон Америка-Х’юстон». На церемонії вручення громадської нагороди він виступив з промовою, яка називалася «Майбутнє енергетики»; Тіллерсон, відомий у штаб-квартирі корпорації як «скаут-орел»20, приділив трохи часу розкриттю ідеї прав і обов’язків громадянина. «Ми маємо довгу історію вчинків, які виходять за рамки наших безпосередніх обов’язків з постачання енергії і які приносять користь нашим споживачам, акціонерам і бізнес-партнерам, — сказав Тіллерсон. — Як компанія і як приватні особи працівники «ЕкксонМобіл» почуваються свідомими громадянами, де б не довелося працювати. Ми вважаємо, що цей ідеал настільки невід’ємний для нашого довготермінового успіху, що вбудували його в свою бізнес-модель і корпоративне управління. Інакше кажучи, ми переконані, що наша відданість дотриманню громадянських обов’язків має засадниче значення для успіху нашої компанії з року в рік».

Команда Рекса тримала усі весла в воді, і того дня він хотів, щоб всі про це знали, як і про те, що «ЕкксонМобіл» з усіх сил гребе, щоб витягнути країну з жахливого занепаду. «Лідери в уряді та бізнесі погоджуються, що ми стикаємося з нагальною потребою пожвавити нашу економіку і стимулювати створення робочих місць, — сказав він фешенебельній хілтонівській юрбі, потреби якої були не такими нагальними, як потреби величезної кількості трудяг, про яких йшлося. — «Для досягнення цих цілей ми маємо надати приватним особам виняткові права для реалізації нових можливостей вільного ринку. Якщо приватний сектор знає, що уряд буде дотримуватися курсу і втримуватиметься від спокуси надмірного контролю, він може впевнено інвестувати». Того дня він неодноразово застерігав від небезпеки надмірного контролю. «Часто найбільш руйнівні для підприємництва й інновацій політичні зміни породжуються принциповою недовірою до приватного сектору».

Незважаючи на однозначно чіткий мотив «не тисни на мене» у висловлюваннях, Тіллерсон «був готовий кинути президенту-демократу кістку», — написав «Х’юстон кронікал». «Коли йдеться про енергетичну політику, якої, за словами Тіллерсона, все ще бракує, [президент Обама] розбирається в ній так само, як і інші». Репортер з «Офшор інженір»