Читати книгу - "Війна з Росією"

На початку навчань дивізія висадила парашутний десант разом із новенькими гусеничними плавучими БМД-4. Вони були оснащені потужними 100-міліметровими газодинамічними нарізними та 30-міліметровими автоматичними гарматами, здатними стріляти осколково-фугасними розривними снарядами, протитанковими ракетами з лазерним наведенням та 7,62-міліметровими танковим кулеметами Калашникова.

— Таке спорядження вражає, — сказав Балдеріс, повертаючись до Морланда. — Я два роки прослужив за призовом у радянських повітряно-десантних військах — вони дійсно приголомшують. Не забувайте: такі бойові підрозділи вигадали росіяни. У них єдиних у світі є повітряно-десантні війська, озброєні комплексними бронетранспортерами. Ці БМД-4 можна скидати на парашутах безпосередньо з транспортників Іл-76, і їхні екіпажі та пасажири у цей час сидітимуть усередині, кружляючи в повітрі. Це дозволяє починати стріляти по цілі майже одночасно з приземленням. Вони здатні наступати, ледь торкнувшись землі. І ніби цього було замало — росіяни нещодавно ще й підсилили дивізію ротою танків Т-14 «Армата».

— І не варто забувати, — додав Балдеріс голосніше, щоб почули всі присутні у приміщенні, — що 76-а гвардійська повітряно-десантна дивізія має бойовий досвід і професійне командування. Її командир, генерал-майор Олексій Наумець, командував моїм взводом, коли я служив у Радянській армії, — і вже тоді то була лиха тварюка. Ця дивізія брала участь у вторгненні в Україну в 2014-му і воювала на Донбасі. У них були втрати. Усіх убитих поховали в Україні, щоб уникнути розголосу вдома. Після Афганістану та Чечні росіянам вантажі 200 подобаються не більше, ніж американцям. Але вони вправні солдати, а також стійкі й люті як чорти... Вони знають, що роблять.

Генерал знову повернувся до Морланда:

— До нас регулярно зі сторони Пскова залітають важкі чотиримоторні транспортники Іл-76 — по п’ятнадцять-двадцять одиниць. І вони легко можуть умістити батальйон повітряного десанту з легкими бронемашинами. Підлітають до кордону, а коли наші радари повідомляють про небезпеку, звертають на північ і летять вздовж нього, потім повертаються назад до Пскова. Іноді вони це роблять по три-чотири рази, просто щоб грати в нас на нервах. Ми не реагуємо, але бачимо: варто їм захотіти, і вони дуже швидко зберуть величезне наземне військо. Ну і звісно, росіяни відстежують коли і що ми робимо у відповідь, а також розташування наших радарів.

— Хіба прибалтійські патрульні винищувачі їх не перехоплюють? — запитав Морланд. — Я знаю, що різні країни НАТО надають вам по черзі такі винищувачі для захисту повітряного простору.

— Якби ж то... — пробурмотів Балдеріс. — Усе залежить від того, яка країна їх надає. Британці, американці, данці, норвежці та французи все роблять добре. Але багато що залежить від чергового офіцера в Рамштайні в Німеччині, звідки вони отримують команду на зліт. Якщо той поводиться рішуче, то перехоплюють. Проте дуже часто росіянам це минається. Тому вони і вважають НАТО слабаком. І хто може гарантувати, що одного дня вони не з’являться прямо на наших кордонах і не підуть далі? Та й навіть якщо знищимо літак — буде запізно. Але це все теорія. Чотири винищувачі навряд чи зможуть змагатися з цілою дивізією.

— Справді, сер, — погодився начальник штабу. — Останнього тижня ми спостерігаємо значне збільшення кількості російських польотів як уздовж латвійських кордонів, так і з вторгненням у повітряний простір регіону, — на триста процентів більше, ніж за той самий час минулого місяця. Крім того, ми зафіксували переміщення суден російського Балтійського флоту в напрямку Калінінграда. Вони регулярно запливають у латвійські берегові води.

Балдеріс на мить замислився, а потім схвильовано промовив:

— Я знаю: росіяни вважатимуть, що послабили нас за допомогою своїх сил спеціального призначення, пропаганди та народних заворушень. Вони нанесуть удар, коли вважатимуть, що ми не здатні чинити опір. Та росіяни, як і колись, нас недооцінюють. Ми, не опираючись, дозволили їм увійти в нашу країну в 1939 році. Але цього разу так не буде... Тепер ми знаємо, що означає жити під їхньою владою. Ми на смерть битимемося з цими виродками.

Опанувавши себе, генерал звернувся до начальника штабу:

— Досить вже про «хороші» новини з Росії. А як щодо внутрішньої загрози?

— Сер, координатор Бюро захисту Конституції підтвердив, що СЗРН брала активну участь в учорашніх заворушеннях, — відповів начальник штабу і подивився на Марину, яка на знак згоди кивнула головою. — СЗРН продовжує закликати російського президента захистити їх. За нашими оцінками, в усіх місцях масового проживання російськомовних є представники цієї організації, які швидко активізуються, якщо Росія накаже. Ми будемо напоготові, коли вони оголосять мобілізацію у відповідь на призов у нашу Національну гвардію.

— Тож за цим треба слідкувати. Чим скоріше завершиться наша мобілізація, тим краще, — відповів Балдеріс. — Але нам для цього знадобиться ще кілька днів.

— Так, сер, — сказав начальник штабу. — Я щойно збирався про це доповісти. Наша мотопіхотна бригада Сухопутних військ у повній бойовій готовності рухається в напрямку попередньо визначених позицій. Морська флотилія патрулює узбережжя Балтійського моря та Ризької затоки. Ескадрон військово-повітряних сил розгортається разом із мотопіхотною бригадою, а ескадрон повітряної розвідки веде спостереження за всіма місцями можливого перетину кордону.

— А як щодо протиповітряної оборони? — поцікавився Балдеріс.

— Полк ППО прикриває попередньо визначені місця приземлення поблизу Риги. Боєприпаси і спорядження відвантажуються, центри військової підготовки перейшли в режим воєнного часу. Мобілізація в Національну гвардію йде за графіком: вже залучено велику кількість резервістів. За нашими оцінками, першим буде повністю укомплектовано Третій оборонний округ у Ризі — ймовірно, опівдні двадцятого травня.

— А Другий оборонний округ у Резекне? — спитав Балдеріс. — Якщо росіяни перейдуть кордон, його бійці першими стануть на шляху загарбника. Хоч вони і чинитимуть опір, але, боюся, не зможуть зупинити ворога, бо сили будуть нерівними.

— Національна гвардія в Резекне вже до півночі двадцятого травня має бути в повній бойовій готовності.

— Зробіть усе можливе, щоб прискорити підготовку, — Балдеріс повернувся до командувача Сухопутних військ, який сидів поряд із ним. — Я візьму це під контроль.

Далі він звернувся до начальника штабу:

— А що з нашими спеціальними силами — підрозділом спеціального призначення? Я хочу, щоб вони залишалися в Адажі як мій спеціальний резерв і були готовими виконувати термінові завдання незалежно від того, висадиться ворог у Ризі чи вторгнеться по всьому кордону, або зробить і те й інше. Забезпечте для них вертолітний зв’язок на випадок, коли виникне така потреба.

Він знову подивився на Морланда.

— Дуже важливо, щоб ви постійно були з ними на зв’язку,