Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Теодоріно зазвичай виходив з дому, коли вже стемніло, і яку б розкішну автівку не обрав, за ним назирці слідувала його охоронна «група переслідувачів». Зі своєї ескадри він обирав — «Феррарі», «Бентлі», «Роллс-ройс», «Ламбороджині», «Майбах». «Я взутий у сині туфлі, — міг сказати водієві, — тож піджени мені синій «Роллс-ройс». Хильнувши дещицю в орендованому люксі в Raffles L’Ermitage, Теодоріно вирушав у клуби, де витрачав тисячі на шампанське для майбутніх актрис і моделей, титулованих, наприклад, «Дівчина місця журналу «Плейбой» за жовтень 2009». Під ранок, якщо впадав в особливо похмурий настрій, Теодоріно міг забрати кермо у свого професійного водія і кинути команду переслідування, щоб вона сповна відробила свій хліб, полюючи за п’яним підопічним на захід від Тихоокеанського шосе, а тоді угору, звивистими дорогами до маєтку, на всіх парах на червоне світло і на шаленій швидкості на крутих поворотах. «Наче маніяк», — як описав би чоловіка його супровід.

Здається, ніщо того літа не могло його розрадити.

Поза сумнівом, рік для Теодоріно видався складним — він почався у день його народження наприкінці червня 2009 року з сумної й передчасної смерті короля поп-музики Майкла Джексона, з яким Теодоріно тільки-но намагався познайомитися через сестру Джексона Джанет і його брата Джермейна. Лос-анджелівська юрба, яка ока не спускає зі знаменитостей, подейкувала, що Теодоріно запропонував родині на похорони свій «Роллс-ройс фантом» і був розбитий втраченою можливістю по-справжньому подружитися зі світовою іконою музики — Однорукавичником21. Місячна мандрівка Теодоріно на Мауї кілька місяців по тому також викликала розчарування. Він перелетів Тихий океан на своєму приватному «Гольфстрім V», за яким слідував окремий чартерний літак зі службою охорони, водіями, домашнім персоналом і двома кухарями. Потім він оселився у віллі вартістю сім тисяч доларів за ніч, розставив у хоромах на узбережжі своїх помічників, а разом з ними, за визначенням Сілверштейна, «змінний склад конвою». Доставили й розмістили поблизу, щоб були в розпорядженні двадцять чотири години на добу, чотири його улюблені автівки — «Бугатті», «Феррарі», «Ламбороджині» і «Роллс-ройс» — і три мотоцикли. На жаль, швидкісний катер «Нортех» під час транспортування в Мауї зазнав пошкоджень у трейлері і його доставили лише в останній тиждень відпочинку.

Довгождане катання на відремонтованому катері довелося знову відкласти, допоки персонал організовував доставку гідного пального — 600 доларів США за барель, яке привезли з Оаху. А перше п’ятнадцятихвилинне катання в Мауї на швидкісному катері виявилося, на жаль, єдиною поїздкою. Завдані під час транспортування пошкодження, очевидно, належним чином не відремонтували, і морська іграшка Теодоріно вартістю у півмільйона перевернулася й затонула за кілька годин після першої нетривалої прогулянки. Останні дні відпочинку він провів, спостерігаючи, як вертоліт і кільканадцятеро тягачів витягали з Тихого океану заповнений водою «Нортех».

Після повернення з провальної мандрівки справи пішли ще гірше, не в останню чергу завдяки безстрашному журналісту Сілверштейну, який копав навколо родини Обіангів років з десять. У листопаді 2009-го Сілверштейн надрукував на вебсайті «Харпер» довгу статтю-дослідження, в якій ішлося про багаторічне федеральне слідство щодо фінансів Теодоріно. Американське урядове розслідування зацікавилося питанням: як людина, чия посада міністра сільського і лісового господарства Екваторіальної Гвінеї передбачала платню 60 тисяч доларів на рік, могла перевести через американські банки 75 мільйонів доларів на купівлю в Малібу нерухомості площею у 16 акрів з басейном, тенісними кортами й полем для гольфу на чотири лунки, приватний літак за 38 мільйонів доларів і армаду автівок, загальною вартістю у 10 мільйонів доларів США? «Підозрюють, що витоки більшої частини статків [Теодоріно] Нгеми Обіанга — хабарництво, розкрадання державних коштів і корупційна діяльність», — йшлося в меморандумі Міністерства юстиції, який потрапив Сілверштейну до рук.

Ці значні державні кошти надходили зі свердловин, пробурених на узбережжі Екваторіальної Гвінеї великими західними корпораціями. То були нафтогроші. Спрямовані на рахунки Обіанга корпораціями «Марафон», «Гесс» і «ЕкксонМобіл» Рекса Тіллерсона також.

Сілверштейн доповнив репортаж про Теодоріно надрукованою того ж місяця «Глобал вітнесс» повноколірною брошурою на тридцяти двох сторінках під назвою «Секретне життя Шопоголіка». Сілверштейн додав деякі деталі з журналу «Люди» про витрати Теодоріно, наприклад, якось той орендував трьохсотфутову приватну яхту за 680 тисяч доларів, «намагаючись підбити клинці до реп-виконавиці Ів». Брошура пояснювала одночасне зменшення прибутків переважної більшості соратників Теодоріно (екваторіальних гвінейців) за роки, відколи американські нафтові компанії знайшли запаси у понад мільйон барелів нафти якраз на їхньому узбережжі. «Між 1993 і 2007 роками, — йшлося у доповіді «Глобал вітнесс», — щорічні прибутки уряду від продажу нафти виросли з 2,1 мільйона доларів до 3,9 мільярда доларів». Це не одруківка. З 2,1 мільйона до 3,9 мільярда. Внутрішній валовий продукт країни за ці роки зріс приблизно на 8400%. «Нині прибуток на душу населення в Екваторіальній Гвінеї становить 37 200 доларів США, найвищий показник у світі, — йшлося далі у доповіді «Глобал вітнесс». — Однак 77% населення живе у злиднях, 35% помирає до 40 років і 57% не мають доступу до чистої води. Між 1990 і 2007 роками рівень смертності новонароджених зріс із 10 до 12%». Якщо рівень ВВП країни зростає на кілька тисяч відсотків, хіба ви не чекаєте, що рівень дитячої смертності стане нижчим?

У лютому 2010 року Постійний підкомітет із розслідувань Сенату опублікував двопартійний звіт на трьохсот двадцяти трьох сторінках під назвою «Підтримка іноземної корупції за межами США: чотири найгірші випадки». Приклад Нової Гвінеї описувався приблизно на ста сторінках, які повністю стосувалися Теодоріно. За останні п’ять років це було третє сенсаційне розслідування щодо Нової Гвінеї, йому передувало «Відмивання брудних грошей і іноземна корупція: дотримання й ефективність закону про патріотизм» 2004 року і «Парадокс нафти й бідності: оцінка США і зусилля міжнародного товариства з боротьби з прокляттям ресурсів» 2008 року. На початку 2010 року Теодоріно — «неврівноважений, нерозсудливий дурень», за словами одного американського чиновника, — став яскравою ілюстрацією явища, відомого як «голландська хвороба», «парадокс достатку» чи більш знаного у наукових колах як «прокляття ресурсів».

Але як його не назви, явище це нехитре і показове. Думаєте, відкриття нафти стало б золотою жилою, як у сіткомі «Селюки з Беверлі-Хіллз», для будь-якої країни22? Не встиг озирнутися, вже старий Джед став мільйонером — басейни, кінозірки і всяке таке. А насправді складається так, що чимало, якщо не більшість країн, які знайшли нафту, опиняються ще в більшій нужді й скруті, особливо якщо стають заручниками цього надзвичайно прибуткового