Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Але пам'ять на той час була схожа на стару фотографію, яка потьмяніла і пожовкла. Він все ще смутно пам'ятав обличчя на фото, одне з яких поступово оживало, перекриваючись з обличчям жінки-лицаря перед ним, ніби йому знову надали кольору.

.

Брендель злегка насупився. Його розум був у безладді. Тривіальні подробиці кількарічної давнини, кількох місяців тому і навіть кілька днів тому перепліталися разом, утворюючи правдоподібні, але хибні думки.

���

В голову прийшла думка, яка змусила його злегка здригнутися

, ,

Сеньйор , невже це вона? Чи впізнала вона його? Або вона просто впізнала особистість гравця? Це має бути тест? Пальці Брандо трохи нервово тремтіли, кінчики пальців торкалися гладкого краю дерев'яної пластини. Він відчув, як у нього пересохло в горлі і закалатало серце.

Круглий стіл також затих, залишився лише шепіт Лоренни та Філаса.

.

Брандо мовчки подивився в бік Мейнільда, відчуваючи почуття втрати. Це відчуття було дещо примарним. Здавалося, але й не так. Чи справді ця жінка-лицар була старшою? Він на це сподівався, бо до неї було знайоме почуття, але це почуття теж було трохи незнайомим.

.

Крім того, Брандо добре знав, що якби вона справді була старшою , то точно була б могутнішою, ніж зараз. У грі його старша сестра грала менше часу, ніж він, але її досягнення були набагато більшими, ніж у нього. Досвід Сенпая був багатим. Вона точно не стане мовчазним спостерігачем після переселення. Якби вона була поруч з Її Королівською Високістю, йому не потрібно було б мати справу з Арреком і Сейфером.

?

Але що відбувалося зараз?

!

Брандо був добре знайомий з блискучими горами Каланга. Це був перший раз, коли вони вийшли в море, і всі були вражені чудовими краєвидами Моря мерехтливого світла. Це було так інтимно, і це глибоко закарбувалося в глибині їхньої пам'яті. Це неможливо було забути. Це було наче початок історії. Через цей день настали дні гарячої крові.

Все заради Еруїна, який залишив їм спогади.

,

Він здивовано подивився на Мейнільд, але жінка-лицар була спокійна. Цзя Брандо відкрив рот і вимовив короткий склад.

,

Різкий склад був схожий на обірвану струну в тихій обстановці, пронизуючи коротку тишу і змушуючи всіх зупинитися, щоб подивитися на них. Лауренна і Філас також перестали розмовляти низьким голосом і підсвідомо відвернулися.

.

Але Брандо не зважав на погляди оточуючих.

.

Йому просто потрібна була відповідь.

Він дивився на жінку-лицаря з чорним волоссям до плечей і спокійним виразом обличчя. Тонкі пальці Мейнільди злегка затремтіли. Сенпай?

.

Це був просто ледь помітний рух.

Але Брандо відчував, ніби кинджал встромив йому в серце, змусивши всі кровоносні судини в його тілі стиснутися. У цей момент він відчув поколювання, ніби задихнувся, а потім кров потекла назад, викликавши у нього короткий період шуму у вухах.

Минуло два життя, і він ніколи не думав, що зустріне людину, яка змінила його найбільше, яка дала йому зрозуміти, що таке товариство, пристрасть і любов від його байдужої, егоїстичної особистості.

Він втупився в фіолетові очі Мейнільд, чекаючи відповіді.

Але Мейнільд підвела очі й спокійно, з деяким сумнівом в очах, глянула на нього.

.

Запала мертва тиша.

?

Філасу знадобилося не менше десяти секунд, щоб розгублено порушити тишу. — з цікавістю спитав він, — свято люцерни? Що це означає, Ваше Преосвященство? Еруїнський діалект?

.

Яскраве світло, що горіло в очах Брандо, вмить згасло. Ні. — відповів він дещо гірко. Він зробив легкий вдих, повернувся назад і зумів вичавити посмішку. ) — місто в королівстві Рубіка. Я маю на увазі, що ви можете побачити там такі ж красиві краєвиди, вийшовши з Сяючого моря.

?

Справді?

! - ?

Філас виглядав зацікавленим. Королівство Рубіка, я чув про це місце. Це срібляста пустеля, і з моря можна побачити піщані дюни у формі півмісяця, з'єднані одна з іншою. Там теж є гори, які йдуть прямо в хмари?

,

Де земля, там гори. Ви бачите їх трохи південніше, сухо відповів Брандо.

Він раптом щось гостро відчув і повернувся назад. Мейнільд подивилася на нього з деяким здивуванням. Погляди двох зустрілися лише на мить, але жінка-лицар швидко повернулася назад і більше не звертала уваги на цей бік.

.

Брандо був трохи збентежений і в душі мав якісь сумніви. Розбираючись з буйною цікавістю Філаса, він підозріло спостерігав за Мейнільдою, але, на жаль, та не поверталася від початку до кінця.

.

Здавалося, що все до цього було лише ілюзією.

.

Брандо відчував легку меланхолію в серці і не міг не відчувати депресії.

Минуле справді було минулим, а решта була лише його бажанням видати бажане за дійсне. Кмітливі Лоренна та Метіша чудово усвідомлювали зміни, і вони одразу перевели розмову за столом на інші аспекти. Кожен з них подумав, що Брандо настільки знайомий з цим місцем, що, можливо, у нього тут залишився такий незабутній спогад. Адже у кожного були свої секрети. Дві мудрі дами мовчазно мовчали.

.

За цей час тільки Фрея побачила, що з Брандо щось не так, і незграбно висловила занепокоєння, але остання поверхово відмахнулася від нього. Дівчина-найманка, притулившись до Лазурового списа, сиділа в кутку і бачила цю сцену, але вона, як завжди, мовчки спостерігала.

Тільки Філас був безтурботний і базікав з Брандо то тут, то там. Син принца Круса, схоже, вважав Брандо своїм найкращим другом після того, як Брандо дав йому право першим вступити в контакт зі здобиччю. Сіель посміхнувся і нічого не сказав з цього приводу, лише спритно відхилив тему, коли Брандо відчув себе трохи роздратованим цим хлопцем.

Лоренна дивилася на цю сцену, поклавши руку на чоло. Її наречений був дуже дурний.

.

Чарівний пісочний годинник у центрі вестибюля трактиру пройшов приблизно третину шляху. Після похмурої години, коли сонце було над озером і кидало свою тінь через вікно на прибиту кленами підлогу, Чжан Лішен сказав: О, я бачу. Обід із запізненням майже на чотири години нарешті був поданий.

.

Переварена оленина, зім'ятий хліб, солоний лосось, чорний, як копчене м'ясо, рибний суп, перемішаний з червоною квасолею, і єдине, що кидалося в очі, це картопляний суп.

Хоча Брандо знав, що в цьому маловідомому заїжджому дворі не може бути нічого хорошого, він не міг не насупитися, коли побачив на