Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

.

Але він злегка зітхнув у душі, насправді він знав, що це не вся вина іншої сторони. Він не міг не глянути на краєвид знадвору через вікно корчми. Краєвиди тут були для нього занадто знайомими.

, ���

Як ви знаєте, у мене був досвід навчання за кордоном в ранні роки, він ніяково посміхнувся і відповів: За цей час я мав справи з авантюристами і найманцями, а також виходив у море

.

Я бачу. Філас раптом зрозумів: Графе, ви й справді зараз трохи поводилися з леді Веронікою. Наскільки мені відомо, ранній досвід командира легіону був схожий на ваш. Я чув, що вона сама приєдналася до групи найманців.

,

Молодий лицар з Круза, здавалося, повірив поясненням Брандо, зовсім не замислюючись, але це не означало, що всі такі ж простодушні, як і він. Брандо більш-менш побачив слід сумніву в чужих очах. У глибині душі він знав, що його пояснення не зможе переконати всіх.

.

Перший очевидний сумнів полягав у тому, що він занадто молодий.

.

Але зараз, очевидно, не час про це говорити, і Брандо залишалося тільки зібратися з силами і домовитися про те, щоб усі сіли. На щастя, крім Лоренни, Скарлет, Метиша і Фрея сліпо довіряли йому. Побачивши, що Брандо мало говорить, вони не захотіли просити більше і зайняли свої місця по черзі.

Але саме в цю мить, коли йому здалося, що він успішно врятувався від катастрофи, холодний голос перервався. Брандо, ти сказав, що вийшов у море? Брандо злегка завмер. Він підвів очі і побачив останню жінку-лицаря, яка сіла поруч з маленьким принцом Харузом.

.

Вона здавалася з півночі, з більш поширеним переніссям, вищою і прямішою, ніж жителька півдня з гірським походженням. Її губи були трохи товстими, але це не зіпсувало ніжної краси рис обличчя. Натомість він показав натяк на сексуальність.

.

Але ця сексуальність не робила Мейнільд чарівною. Навпаки, вона спокійно дивилася на нього своїми злегка фіолетовими очима, як вовчиця, що дивиться на свою здобич.

.

Вона поклала одну руку на меч і зачесала чорне волосся на лобі за спину.

Брандо теж витріщився на неї. Цього разу ця жінка була єдиною непроханою гостею у своїй команді. Спочатку він подумав, що принцеса переживає за маленького принца і наказав їй супроводжувати і захищати його. Але він обережно попросив Харуза взяти на себе більш небезпечну охоронну роботу в колоні, і інша сторона, схоже, не зупинила його.

.

Це викликало у нього великі підозри. Не кажучи вже про те, що з характером принцеси, оскільки вона висловила йому свою повну довіру, вона не була б такою нерішучою.

.

Насправді, після кількох днів зондування Брандо був майже впевнений, що жінка-лицар начебто прийде за ним.

Але в чому саме полягала її мета, він поки що сказати не міг.

Але як тільки Мейнільд відкрила рота, Брендел, здавалося, почув, як його серце завмерло. Ось воно! Він подумав про себе, а потім якусь мить завагався, перш ніж відповісти: Що?

-

Я просто хочу запитати, звідки ви приїхали? — тихо відповіла Мейнільд, її тон, здавалося, знову пом'якшився. Це трохи збентежило Брандо, бо він не почув у її тоні око за око.

.

Навпаки, через те знайоме обличчя відчувався відтінок доброти.

?

Який сенс про це питати?

?

Ні. Лицар похитала головою. Мені просто цікаво. Брандо, ти можеш мені відповісти?

,

Брандо раптом відчув себе дуже ніяково. Він не знав, чому Мейнільд раптом не назвала його містером Брандо, як це зробила принцеса, а назвала його на ім'я. Здавалося, що це раптом скоротило відстань між ними, і він відчував, ніби на нього дивляться.

Але він подивився на серйозний вираз її обличчя і справді не знав, з чого почати. Чи міг він відмовити старшій сестрі? Брандо спершу похитав головою в серці. Очевидно, що не міг. У цей момент він раптом зрозумів, звідки взялося його занепокоєння. У цей момент Мейнільд був занадто схожий на враження, яке у нього склалося в серці.

, -

Раніше я навчався на плато Карсук у чарівника з Чорної Вежі, а також мав особу учня. Пізніше я виходив у море з деякими людьми з сьогоднішнього Себена до Сен-Осоля і деяких місць далі на схід

.

Якусь мить він завагався і старанно вигадав історію. На щастя, у нього був багатий досвід. Навіть якщо це була брехня, він відчував, що проблем не буде. А з іншого боку історії, він дійсно побував у цих місцях. Навіть якщо вона просила, він був упевнений, що впорається.

Але він не очікував, що жінка-лицар просто подивилася на нього з дивним і жалюгідним виразом обличчя. Вона зітхнула і сказала: Зрозуміло. Я думав, що ти побував у Сяючому морі. Вирушили з Порт-Гріса на кораблі, і через кілька днів ви зможете побачити гірський хребет Каланга, що пробивається крізь хмари, що сяють на поверхні моря

.

Така сцена повинна бути дуже красивою.

Почувши цю фразу, серце Брандо завмерло. На якусь мить він ніби застиг на місці.

У цей момент він наче вже нічого не чув. У його голові промайнуло лише одне речення: вирушити з Порт-Гріса на човні, і вже через кілька днів ви зможете побачити гори Каланга, які пробивалися крізь хмари і виблискували на поверхні моря

Така сцена має бути дуже красивою, чи не так?

Так, прекрасний, величний і захоплюючий дух.

. 20,000

Я сьогодні не застряг. Я не можу дозволити собі грати. є негуманним. Це змусило мене стати бабуїном, який пише по 20 000 глав на день. Бабуїн Бабуїн, благає про щомісячні голоси, благає про милу послугу в розділі рецензій на книгу Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти ., щоб проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

704

Розділ 704

! ���

Оточуючі, здавалося, помітили ненормальність між ними і зупинилися, щоб подивитися на них. Мейнільд відчув погляд Брандо і тихо відповів: Я чув, як люди говорили про красу Сяючого моря

?

Ви чули, як люди говорять про ?

.

Так. Мейнільд кивнув. Вона, здавалося, не мала наміру більше говорити. Вона зняла плащ і повісила його на спинку стільця, потім розвернулася і сіла прямо на манер лицаря.

Брандо подивився на неї і перестав питати, але знав, що це неможливо! Таку сцену він бачив і